Постанова № 10084148, 25.05.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року 16:56 Справа № 2а-1805/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріСандига В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю представників сторін:

від позивача: Мажара О.О., діє на підставі довіреності №10/4351-73 від 06.04.2010;

Челак Я.В., діє на підставі довіреності №10/4309-53 від 02.04.2010;

Стрілець О.І., діє на підставі довіреності №10/4352-74 від 06.04.2010;

від відповідача: Вініченко О.В., діє на підставі довіреності б/н від 23.06.2009, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд скасувати частково податкові повідомлення-рішення №0000790805/0 від 21 серпня 2009 року, №0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року, №№0000790805/2 від 25 грудня 2009 року, №№0000790805/3 від 16 березня 2010 року прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя у розмірі 438969 гривень.

В позовній заяві зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Дніпроенерго» з питань правильності обчислення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2009 року.

За результатами перевірки складений акт № 131/08-05/00130872 від 12 серпня 2009 року.

25 серпня 2009 року позивач отримав на свою адресу податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000790805/0 від 21 серпня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 455 317 гривень.

В результаті процедури апеляційного оскарження були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000790805/0 від 21 серпня 2009 року, № 0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року, № 0000790805/2 від 25 грудня 2009 року, № 0000790805/03 від 16 березня 2010 року.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, частково суперечать законодавству України і підлягають скасуванню в сумі 438 969 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платником завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на вартість юридичних послуг, отримання яких не є господарською діяльністю підприємства. Зокрема, оплата послуг Адвокатського об'єднання «Правниче Бюро Єременка» щодо консультування, розробки правової позиції та юридичних документів у квітні 2009 року, на суму податку на додану вартість у складі вартості яких, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року у розмірі 76 955 гривень.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3, п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення ВАТ «Дніпроенерго», суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Дніпроммаш», у квітні 2009 року, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 52 432 гривень, в звязку з чим позивач просить в задоволенні позову відмовити.

Крім того представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки виявлено порушення позивачем положень п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем включено до складу бюджетного відшкодування травня 2009 року, суму податку на додану вартість у складі вартості отриманого у квітні від ТОВ «Котлотурбопром», товару (робіт, послуг), вартість якого, ним фактично не було сплачено у податковому періоді отримання у розмірі 319 519,56 гривень.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, вислухавши думку представників сторін, суд встановив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Дніпроенерго» з питань правильності обчислення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2009 року.

За результатами перевірки складений акт № 131/08-05/00130872 від 12 серпня 2009 року.

В акті перевірки вказано, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1., п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платником завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на вартість юридичних послуг, отримання яких не є господарською діяльністю підприємства. Зокрема, оплата послуг Адвокатського об'єднання «Правниче Бюро Єременка» щодо консультування, розробки правової позиції та юридичних документів у квітні 2009 року, на суму ПДВ у складі вартості яких, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року у розмірі 76 955 гривень.

Так, ВАТ «Дніпроенерго», отримало у квітні 2009 року від Адвокатського об'єднання «Правниче бюро Єременко», послуги з консультування, розробки правової позиції та юридичних документів. Послуги надавались в межах взаємодії ВАТ «Дніпроенерго з державними неприбутковими установами, такими як, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, Фонд соціального захисту інвалідів, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна інспекція по контролю за цінами, на підставі договорів №38 від 28 травня 2008 року, №2519 та від 29 серпня 2008 року.

В обґрунтування своєї позиції з зазначеного порушення представник відповідача, зокрема зазначає, що в ході перевірки враховано, що згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон про прибуток) Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону про прибуток інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншими законом з питань оподаткування.

Нормою ст. 55 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також: інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Термін учасники відносин у сфері господарювання, приписом ст. 2 Господарського кодексу України, визначено, як суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також: громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, жодну з названих установ не наділено господарською компетенцією, жодна з цих організацій, не здійснює господарську діяльність. Отже, враховуючи, що жоден з опонентів позивача, не є суб'єктом господарювання, витрати такого платника податків, в межах взаємодії з такими державними неприбутковими установами, є також, неприбутковою, не господарською діяльністю.

Додатково зазначає, що згідно статуту, основним видом діяльності ВАТ «Дніпроенерго», є виробництво електроенергії та теплової енергії, отже, юридичні послуги, надані такому суб'єкту господарювання в межах спору з державними неприбутковими організаціями, знаходяться поза межами господарської діяльності такого платника податку, в розумінні норми п. 1.32 ст. 1 Закону про прибуток.

Так, відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8(1) цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з нормою п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на вартість юридичних послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за квітень 2009 року та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2009 року, у розмірі 76 955 гривень.

З даною позиціє відповідача та висновком акту перевірки стосовно вказаного порушення, суд погодитьсь не може, та вважає позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000790805/0 від 21 серпня 2009 року, №0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року, №№0000790805/2 від 25 грудня 2009 року, №№0000790805/3 від 16 березня 2010 року прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя у розмірі 76955 гривень обґрунтовані, та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач по справі посилається на те, що витрати на юридичне обслуговування не повязані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3.-5.7 цієї статті.

Оскільки витрати на юридичне обслуговування не зазначені у п. 5.3 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд приходить до висновку про невідповідність висновків відповідача у зазначеному питанні нормам чинного законодавства.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.1.3, п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення ВАТ «Дніпроенерго», суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Дніпроммаш», у квітні 2009 року, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 52 432 гривень.

Відповідач вказує, що за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за квітень 2009р., встановлено розбіжність по ТОВ «Дніпроммаш» у сумі 52 431,66 гривень, яка виникла за рахунок не включення ТОВ «Дніпроммаш» до складу податкових зобов'язань, суми податку у складі вартості товарів (робіт, послуг), поставлених ВАТ «Дніпроенерго».

Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», затверджених наказом ДПА України № 350 від 18 вересня 2005 року, та «Примірного порядку взаємодії державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18 квітня 2008 року, відповідачем направлено запит до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 8487/7/08-05 від 21 липня 2009 року, в якому поставлено питання проведення перевірки щодо включення до податкових зобов'язань ТОВ «Дніпроммаш» суми ПДВ в розмірі 63 691,18 гривень.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, листом від 24 квітня 2009 року за № 3618/7/23-211, надано відповідь відповідачу про неможливість проведення зустрічної перевірки з наступних причин:

-ТОВ «Дніпроммаш» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено ГВПМ ДПІ у Комунарському районі акт перевірки місцезнаходження субєкта підприємницької діяльності № 11 від 27 лютого 2009 року. Повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 4891/9/29-015 від 16 березня 2009 року встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням;

-Декларацію з податку на прибуток підприємства, в останнє подано 11 серпня 2008 року;

-Декларація з податку на додану вартість, до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, не надавалась з моменту реєстрації.

ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі також складено акт перевірки наявності підприємства за юридичною адресою № 2324/10/26-34 від 19 березня 2009 року, яким встановлено, що ТОВ «Дніпроммаш» за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна 118/а, не знаходиться.

Також зазначає, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя листом № 3890/7/23-211 від 12 серпня 2009 року додатково повідомлено відповідача, що ТОВ «Дніпроммаш» 10 серпня 2009 року подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 року, згідно додатку 5 якої, сума податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ВАТ «Дніпроенерго», складає всього 11 259,52 гривень. Таким чином вважає, що ТОВ «Дніпроммаш» не задекларовано у декларації з ПДВ за квітень 2009 року податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ВАТ «Дніпроенерго» у сумі 52 432,66 гривень.

В обґрунтування зазначеного представник відповідача посилається на п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Свою позицію обґрунтовує наступними правовими нормами, та вказує, що нормою п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», надано визначення терміну платник податку, як особи, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. При цьому, слід враховувати, що призначення податку на додану вартість, як такого, полягає в формуванні доходів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, яка дорівнює різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, фактично сплаченого постачальникам отриманих товарів (послуг), яку такий постачальник утримав та сплатив до бюджету. Тобто, відшкодування податку на додану вартість може бути здійснено тільки за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку постачальником суб'єкта господарювання.

Отже, внаслідок здійснення операцій, які не мають економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, у вигляді заволодіння бюджетними коштами, платником порушено положення п. 1.3, п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідком безпідставного завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей від суб'єкта господарювання ТОВ «Дніпроммаш» за квітень 2009 року в розмірі 52 432 гривень.

З такими висновками відповідача суд також не погоджується, та зазначає, що підтримує позицію позивача, щодо скасування оскаржуваних податкових-повідомлень рішень в частині завищення суми податкового кредиту та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей від субєкта господарювання ТОВ «Дніпроммаш» за квітень 2009 року та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2009 року у розмірі 42494 гривень, та вважає їх такими що підлягають скасування в зазначеній частині з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були надані позивачу ТОВ «Дніпроммаш», що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так ВАТ «Дніпроенерго» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 319 520 гривень, а саме при проведенні перевірки бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 рік, контролюючим органом, було досліджено питання, яка саме частина залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, фактично сплачена платником до 01 травня 2009 року.

При звірці виписок банку та даних бухгалтерського обліку по рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками» та 371 «Аванси видані», встановлено розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту за квітень 2009 року та даними виписок банку, регістрів бухгалтерського обліку. А саме, ВАТ «Дніпроенерго», не сплачено вартість обладнання, отриманого у квітні 2009 року від ТОВ «Котлотурбопром».

За результатом господарських операцій ВАТ «Дніпроенерго» з ТОВ «Котлотурбопром» на підставі угоди № 1824 від 06 червня 2008 року, включено до складу податкового кредиту квітня 2009 року, податкові накладні по факту отримання обладнання у квітні 2009 року на суму 4 670 757 гривень, в т.ч. ПДВ 778 459,6 гривень. Станом на 01 травня 2009 року, вартість даного обладнання є неоплаченою та обліковується по К/ту рахунку 6301001. Відповідно до банківських виписок та платіжних доручень з квітень 2009 року, ВАТ «Дніпроенерго» було перераховано ТОВ «Котлотурбопром» у квітні 2009 року суму 4638 745, 26 гривень, в якості погашення кредиторської заборгованості за обладнання, отримане у січні та лютому 2009 року.

Таким чином, в порушення положень п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем, включено до складу бюджетного відшкодування травня 2009 року, суму податку на додану вартість у складі вартості отриманого у квітні від ТОВ «Котлотурбопром», товару (робіт, послуг), вартість якого, ним фактично не було сплачено у податковому періоді отримання.

Позивачем ні до позовної заяви, а ні у судовому засіданні не надано доказів, які б спростували висновки викладені в акті перевірки з зазначеного порушення та законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Суд погоджується з доводами представника відповідача стосовно вказаного порушення, та вважає, що позов не підлягає задоволенню в частині позовних вимог, щодо взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Котлотурбопром» за отримане у квітня обладнання та завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 319519,56 гривень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000790805/0 від 21 серпня 2009 року, №0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року, №№0000790805/2 від 25 грудня 2009 року, №0000790805/3 від 16 березня 2010 року прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя підлягають скасуванню частково у розмірі 119 449 гривень, а в іншій частині задоволення позовних вимог не обхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнить частково.

Скасувати частково податкові повідомлення-рішення №0000790805/0 від 21 серпня 2009 року, №0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року, №№0000790805/2 від 25 грудня 2009 року, №0000790805/3 від 16 березня 2010 року прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя у розмірі 119 449 (сто девятнадцять тисяч чотириста сорок девять) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» судові витрати у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

В інший частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову складено у повному обсязі «17» червня 2010 року.

Суддя/підпис/Д.В. Татаринов