Рішення № 100839365, 07.10.2021, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/236/21

№ провадження 2-а/453/7/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року Сколівський районний суд Львівської області у складі :

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року представник позивача – адвокат Астапович О.В звернувся до суду із позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову №4 по справі про адміністративне правопорушення, складену 02 червня 2020 року діловодом Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області Довгенько І.В.

В обгрунтування позову зазначив, що 02.06.2020 року діловод Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області Довгенько Ірина Віталіївна склала Постанову №4 про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме позивач зателефонував на лінію 102 (поліцію), де повідомив, що ОСОБА_2 вчиняє незаконну вирубку лісу та на даний момент вивозить ліс т\з «Урал», однак цей факт не знайшов свого підтвердення, що є порушенням ст. 183 КУпАП. Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Зазначив, що згадана стаття передбачає відповідальність саме на завідомо неправдивий виклик. Тобто виклик, який не знайшов свого підтвердження не свідчить про умисел заявника щодо безпідставного виклику спеціальних служб. Крім цього, до оскаржуваної постанови не додано доказів, що нададуть змогу зробити висновок про: - факт телефонного повідомлення; - факт реагування спеціальної служби за фактом повідомлення, а також інші обставини, що підлягають встановленню, в тому числі обставини адекватності мір реагування до загрози, про яку повідомлено. А також ОСОБА_3 не повідомила ОСОБА_1 про розгляд справи. Отже, відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення без доказів належного сповіщення позивача про час і місце її розгляду, що позбавило його можливості скористатися правами, визначеними частиною першою ст. 268 КУпАП під час розгляду справи. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що під час відсутності особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, останню може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім цього, оскаржувана постанова містить відомості про відмову ОСОБА_1 від отримання цієї постанови, що не може бути правдивою інформацією, оскільки ОСОБА_1 не пригадує факту складання цієї постанови та її отримання. Також постанова не містить інформації про її надсилання засобами поштового зв`язку. Про існування оскаржуваної постанови та її зміст позивачу стало відомо у зв`язку із отриманням 08.02.2021 року представником позивача, адвокатом Астаповичем О.В., листа Сколвського ВДВС ЗМУМЮ від 04.02.2021 року №1334, який був відправлений рекомендованим поштовим відправленням №8260002315662. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та безпідставною, а тому підлягає скасуванню.

25.02.2021 року, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про та місце розгляду справи.

Представник позивача – Астапович О.В. у судове засідання не з`явився, однак 13.07.2021 року надіслав на адресу суду заяву (вх.№3737) про розгляд справи за відсутості позивача. Відзив на позовну заяву важає необгрунтовним, відповідач не надав жодного документа, на підставі якого адмінкомісія могла зробити неупереджений висновок про винуватість позивача.

Представник відповідача Славської селищної ради у судове засідання не з`явився, однак від представника – Обухівського О.В. надійшло клопоптання (вх.5157 від 23.09.2021) про розгляд справи у відсутності відповідача, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у зв`язку з необгрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

27.04.2021 року представник відповідача за довіреністю – Обухівський О.В., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ознайомившись із адміністративним позовом, Славська селищна рада заперечує проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Постанова від 02.06.2020 року №4 про накладення адміністративного стягнення винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, є законною та обґрунтованою. В свою чергу, позивачем не додано жодних належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджують незаконність, безпідставність винесення постанови від 02.06.2020 року № 4 про накладення адміністративного стягнення, а також не надано доказів, що вказують на відсутність складу правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП в діях громадянина ОСОБА_1 . Викладені позивачем в адміністративному позові обставини та подані докази, жодним чином не доводять протиправність та безпідставність винесення адміністративною комісією постанови від 02.06.2020 року № 4 про накладення адміністративного стягнення. У зв`язку з вищевикладеним просить відмовити в його задоволенні повністю.

Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 02.06.2020 року адміністративною комісією Виконавчого комітету Лавочненської сільської ради щодо гр. ОСОБА_1 було винесено постанову №4 про накладення адміністративного стягнення з якої вбачається, що ОСОБА_1 15.05.2020 року о 11 год. 50 хв. зателефонував на лінію 102 (поліцію), де повідомив, що ОСОБА_2 вчиняє незаконну вирубку лісу та на даний момент вивозить ліс т\з «Урал», однак цей факт не знайшов свого підтвердення, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

За змістом п.1 ч.1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

За приписами ч.1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 183 цього Кодексу.

Тобто, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за завідомо неправдивий виклик поліції.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 15.05.2020 року викликав працівників поліції, шляхом повідомлення служби «102», оскільки 15.05.2020 року о 11 год. 50 хв. побачив, що т/з «Урал» незаконно вивозить ліс, тим самим був переконаний, що діє в передбаченому законом порядку та вказав правдиву інформацію, а тому у нього не було прямого умислу безпідставного виклику працівників поліції, адже викликав поліцію з метою повідомлення про вчинене порушення.

Таким чином, з вказаних доказів вбачається, що відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, за змістом п.3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч.1 статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Відповідачем не надано доказів, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Тому відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17)

Обґрунтованими є доводи позивача, щодо порушення його прав при накладенні адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Керуючись ст. 19 Конституції України,ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 246,255, , 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, 245, 251, 252, 280, 283, 289 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії №4 при виконавчому комітеті Лавочненської сільської ради від 02.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Славська селищна рада Стрийського району Львівської області (місце знаходження: Львівська область Стрийський район, смт. Славське, вул. Івасюка, 10).

Суддя Сколівського районного суду Ю.Є. Ясінський

Львівської області