Рішення № 100830056, 02.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8578/21

Провадження № 2/522/6714/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

02 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Звонецької І.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення з квартири та зняття з реєстрації місця проживання,-

В С Т А Н О В И В:

04.11.2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» звернулось до суду із позовом до відповідачів, в якому просить: усунути перешкоди у користуванні власністю – квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , 1958 року народження, ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , 1985 року народження, ОСОБА_3 , 2006 року народження, із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення із зняттям їх з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.

При цьому позивач посилається на те, що йому на праві власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. На теперішній час в квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, що перешкоджає Позивачеві здійснювати своє право власності в повній мірі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду.

12.07.2021 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Так відповідач зазначає, що після отримання конверту з позовною заявою відповідачу необхідний додатковий час для надання відзиву. Розгляд справи відкладено на 10 серпня 2021 року.

13 липня 2021 року до суду надійшли пояснення на позовну заяву від Служби у справах дітей Одеської міської ради.

У судове засідання призначене на 10 серпня 2021 року сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 29 вересня 2021 року.

31 серпня 2021 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначене до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 02 листопада 2021 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про дату судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення.

Повідомлення про сповіщення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради повідомлені про дату засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином суд встановлює, що відповідачі та третя особа повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі, відзиву на позов суду не надали.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

21.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (АКІБ «УкрСиббанк») та Відповідачем 1 як позичальником був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11220265000, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом.

За Іпотечним договором від 21.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського МНО, Харитоновою Т.Є., за реєстровим № 96, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11220265000, ОСОБА_1 передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» квартиру за адресою : АДРЕСА_3 .

В подальшому ПАТ «УкрСиббанк» відступив своє право вимоги за вищевказаним іпотечним договором ТОВ «Укрдебт Плюс», на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 2083/К.

У зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору, несплати кредиту та процентів, Позивачем, як Іпотекодержателем, було прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим він звернувся за прийняттям рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до державного реєстратора.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають наступні особи: ОСОБА_4 (з 07.08.2009 року) та ОСОБА_3 (з 07.08.2009 року).

Відповідно до п. 1.4. Договору про надання споживчого кредиту № 11220265000 передбачено, що Кредит надається Позичальнику для його особистих потреб, а саме на купівлю однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до 1.1.2. Іпотечного договору встановлено, що кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.4. Іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки виступає квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України «…кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. …Право приватної власності є непорушним.»

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Отже суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що відповідачі не є власниками майна, то і використовувати його для проживання не мають права.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі № 196/476/13-ц, провадження № 61-48206св18.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 13 жовтня 2020 року по справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, зробила наступний висновок: «…Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. …право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку. При цьому необхідно звернути увагу, що ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України…».

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року по справі № 182/7347/18, провадження № 61-19252св19. В даній Постанові ВС також зазначив, що відповідачі не є членами сім`ї позивача, а тому на них не розповсюджуються положення статті 156 ЖК Української РСР, якою визначені права членів сім`ї власника житлового будинку. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач посилався на те, що він як власник майна відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у користуванні його власністю, зокрема вимагати виселення відповідачів, яким він надав право користування зазначеним житловим приміщенням тимчасово, на період його проживання за межами України.

Згідно ст. 40 ЗУ «По іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до усталеної практики ВСУ, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Згідно п. 2.4.7 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов`язаний не реєструвати в квартирі, що є предметом іпотеки, будь-яких третіх осіб без згоди іпотекодержателя.

Як вбачається з відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, відповідачі були зареєстровані в квартирі після укладення Іпотечного договору, а отже у порушення умов такого договору, що також є підставою для виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, окрім передбачених законом підстав. Виходячи з вищевикладеного, суд критично ставиться до пояснень третьої особи, щодо позбавлення позивачем малолітньої дитини права користування житловим приміщенням, адже сама реєстрація ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 вчинена без належних правових підстав.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що проживання та реєстрація відповідачів в квартирі, що на теперішній час належить на праві власності відповідачу на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54511535 від 09.10.2020 року, перешкоджають Товариству у користуванні та розпорядженні його майном.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. ст.ст.259, 263-265,269 ЦПК України, ст. ст. 316, 328, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК УРСР, ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа:Служба у справах дітей Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення з квартири та зняття з реєстрації місця проживання– задовольнити.

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» перешкоди у користуванні власностю, а саме: квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , 1958 року народження, ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , 1985 року народження, ОСОБА_3 , 2006 року народження, із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення із зняттям їх з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.

Стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» у рівних частках сумму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 04.11.2021 року.

Суддя А.В. Науменко

02.11.2021