Рішення № 100826463, 02.11.2021, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/959/21

381/1647/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2021 року позивач АТ «Комерційний Індустріальний Банк» звернулися до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 22.08.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 298/П/31/2007/840, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 57000,00 доларів США з відсотковою ставкою у розмірі 12,49 %, строком до 22.08.2037 року. В подальшому між Банком та відповідачем укладено додатковий договір, яким змінено валюту виконання зобов`язань та строк користування кредитними коштами. Для забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 15.07.2012 року між ПАТ «КБ Надра» та ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого Банк відступив товариству право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 29.07.2012 року між ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТзОВ «ФК Дніпрофінансгруп» відступив ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 08.09.2012 року між ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» та АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТзОВ «ФК «Венера Фінанс» відступив АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 11.09.2020 року між АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» та АТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» відступив АТ «Комерційний Індустріальний Банк» право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів. Згідно додатку № 1 до договору АТ «Комерційний Індустріальний Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 зі своєї сторони порушив умови договору та станом на 01.04.2021 року має прострочену заборгованість в розмірі 768293,90 грн, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

09.08.2021 року, на електронну пошту суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надішли письмові пояснення де він зазначив, що позовні вимоги не визнають та обґрунтував свою відмову тим, що позов до ОСОБА_2 пред`явлено на підставі кредитного договору від 22.08.2007 року, однак сама позовна заява датована 14.05.2021 року. При цьому, на підтвердження наявності заборгованості по кредитному договору позивачем надано виписки по особовим рахункам з 11.09.2020 року по 01.04.2021 року. Вказані первинні документи всього періоду кредитного договору не охоплюють, всіх фінансових операцій не відображають, а тому вважає доводи позивача про наявність заборгованості за кредитним договором припущенням. Крім того про заміну кредиторів відповідачів ніхто не повідомляв, доказів переходу прав ніхто не додавав. Викладене означає, що на момент звернення позивача до суду відповідачі мали право не виконувати свої зобов`язання перед позивачем, оскільки такого обов`язку на момент подачі позову в них не існувало. Також, представник зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом до поручителя лише в травні 2021 року, а нарахована заборгованіст в період з 11.09.2020 по 31.03.2021 тобто поза межами шестимісячного строку, а тому вважає, що порука за кредитним договором є припиненою. Крім того в порядку ст. 267 ЦПК України, просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

31.08.2021 року, через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній зазначив, що до матеріалів позовної заяви додані всі договори про відступлення прав вимоги та додатки до них, як і банківські виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 , акцентуючи увагу, що виписки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, враховуючи правові висновки Верховного Суду. Також, представник позивача, вважає, що твердження відповідача 2 про припинення поруки є безпідставним, оскільки з урахуванням ч. 4 ст. 559 ЦПК України, словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом визначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Щодо застосування строків позовної давності, представник вказує на те, що станом на 01.04.2021 року, відповідач 1 прострочив виконання свої зобов`язань щодо сплати кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом, в розмірі 22976,69 грн, строкова заборгованість за відсотками – 3302,04 грн та прострочена заборгованість за відсотками – 54876,39 грн. Вважає, що позивач звернувся до суду з позовом про дострокове повернення частини позики, що залишилась, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України в межах строків позовної давності, а тому вважає твердження відповідача 2 про застосування строків позовної давності є безпідставними, у зв`язку з чим просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.09.2021 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

02.11.2021 року, на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення в яких останній просив в задоволенні позову відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

В судове засідання представник позивача не з`явився, 28.10.2021 року на адресу суду направив заяву в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у відсутність позивача та його представника.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та її представник не з`явилися, в додаткових поясненнях представник просив розгляд справи здійснювати без участі ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи, судом встановлено, що 22.08.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 298/П/31/2007/840.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк надав ОСОБА_1 , у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 57000,00 доларів США, в порядку і на умовах, визначених Кредитним договором. Цільове призначення кредиту – проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2007 року, а саме квартири АДРЕСА_1 . Пунктом 1.3.1 Кредитного договору, передбачено, що відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,49 % річних. Кредит надається строком до 22.08.2037 року (п. 1.4 Договору).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

02.09.2014 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору № 298/П/31/2007/840 від 22.08.2007 року. У відповідності до Умов зміни валюти кредиту, між Банком та ОСОБА_1 досягнуто домовленості з дня набрання чинності цим Додатковим договором змінити валюту виконання зобов`язань за Кредитним договором на національну грошову одиницю – гривню.

Згідно правил проведення зміни валюти виконання зобов`язань на національну грошову одиницю, розмір зобов`язань ОСОБА_1 по поверненню кредиту станом на день підписання Додаткового договору склав 719349,96 грн. Розмір зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом складає 67758,39 грн.

Відповідно до п. 2.1 Додаткового договору, ОСОБА_1 встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 5,4 % річних. У разі невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору, Банк має право застосовувати процентну ставку +4 відсотки річних (п.2.2 Додаткового договору). Пунктом 2.2.8, сторони змінили строк користування кредитними коштами до 21.08.2042 року.

Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором, 22.08.2007 року між Банком та ОСОБА_2 , було укладено Договір поруки.

02.09.2014 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору поруки від 22.08.2007 року, який викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Додаткового договору до договору поруки, ОСОБА_2 поручилася перед Банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих останнім зобов`язань щодо погашення кредиту, наданого згідно Кредитного договору. Пунктом 1.4 Додаткового договору до договору поруки передбачено, що відповідно до умов Договору поруки, ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 за виконання останнім зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись порукою. Частиною 1 ст.547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язань вчиняється у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

15.07.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір № GL48N718070_IW про відступлення прав вимоги, який посвідчений Бочкарьовою А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 497.

Відповідно до п. 1 Договору № GL48N718070_IW, Банк відступив ТОВ «ФК Дніпрофанасгруп» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до Договору № GL48N718070_IW, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до Договору. Згідно додатку № 1 до Договору № GL48N718070_IW від 15.07.2012 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до ОСОБА_1

29.07.2021 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» було укладено Договір № 2907/01 про відступлення права вимоги, який посвідчено Заверухою Н.І., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 454.

Відповідно до п. 1 Договору № 2907/01, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до Договору № 2907/01, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до Договору. Згідно додатку № 1 до Договору № 2907/01 від 29.07.2012 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1

08.09.2012 року між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис Капітал» було укладено Договір № 0709/01 про відступлення права вимоги, який посвідчений Малим О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1522.

Відповідно до п. 1 Договору № 0709/01, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» відступив АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до Договору № 0709/01, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до Договору. Згідно додатку № 1 до Договору № 0709/01 від 08.09.2012 року АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1

11.09.2020 року між АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» та Акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір № 11/09-1 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 Договору № 11/09-1, АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал» відступив АТ «Комерційний Індустріальний Банк» права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до Договору № 11/09-1, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до Договору. Згідно додатку № 1 до Договору № 11/09-1 від 09.09.2020 року АТ «Комерційний Індустріальний Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до АТ «Комерційний Індустріальний Банк» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором № № 298/П/31/2007/840 від 22.08.2007 року.

На виконання вимог ст. 516 ЦК України, Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» направили відповідачам ОСОБА_1 за вих. № 15.1-5443 від 16.09.2020 року та ОСОБА_2 за вих. № 15.1-5481 від 16.09.2020 року, повідомлення про відступлення права вимоги.

10.03.2021 року Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» направили відповідачам ОСОБА_1 за вих. № 05.3-199 повідомлення-вимогу про погашення заборгованості по Договору в повному обсязі в сумі 764987,09 грн, однак останнім дана вимога була не виконана, що призвело до звернення позивача до суду з даним позовом.

Як зазначив позивач, відповідачем ОСОБА_1 , станом на 01.04.2021 року, рахується заборгованість у розмірі 768293,90 грн, яка складається з: строкова заборгованість за кредитом 687138,78 грн, прострочена заборгованість за кредитом – 22976,69 грн, строкова заборгованість за відсотками – 3302,04 грн, прострочена заборгованість за відсотками – 54876,39 грн. Заборгованість розрахована за період з 11.09.2020 року по 31.03.2021 року.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦКУкраїни).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи викладене вище слідує, що звернувшись з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 768293,90 грн. позивач не довів належними та допустимими доказами наявність такої заборгованості у відповідачів.

Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором № 298/П/31/2007/840 від 22.08.2007 року, станом на 01 квітня 2021 року не є належним та допустимим доказом існування заборгованості в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки він не охоплює весь період користування відповідачем кредитними коштами, а лише з 11.09.2020 року до 31.03.2021 року. Крім того, цей розрахунок не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Надана позивачем Виписка по особовим рахункам не може слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки з їх змісту також неможливо у повній мірі встановити період, за який утворився борг, його складові, як то проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії) а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач.

Суд звертає увагу, що Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, встановлені обов`язкові вимоги щодо реквізитів виписок по особовим рахункам та згідно якого особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Проте, вказані реквізити у наданій позивачем суду роздруківці (виписка по особовим рахункам), відсутні.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція щодо доказування наявності заборгованості та належності доказів з цього питання наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 в справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі №61-517св18.

Також, в Постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року сформульовано позицію, відповідно до якої банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Однак, як вказувалося, надана виписка не містить зазначених реквізитів, а отже не є належним та допустимим доказом існування заборгованості, заявленої позивачем. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідачів перед позивачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять. У справі немає, а ні належним чином складеного розрахунку заборгованості за період, який включає період кредитування (із зазначенням періодів її виникнення, застосованого розміру відсотків, формул розрахунку), а ні виписки по рахунку позичальника за період, який включає період кредитування.

Щодо застосування строку позовної давності суд звертає увагу на те, що жодну із заявлених позовних вимог за наслідками судового розгляду судом не задоволена. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Дане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі N 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 367/6105/16-ц, від 7 серпня 2019 року у справі N 2004/1979/12, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц).

Таким чином, оцінюючи доводи на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, проаналізувавши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

У звязку з відмовою у позові судові витрати згідно п.2 ч.2ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,89,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,615,1049,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк», код ЄДРПОУ 21580639, місцезнах.: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 6 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер – НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер – НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей