Постанова № 10082538, 08.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.06.10Справа №2а-13080/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі : Головуючого судді Котаревої Г.М.

при секретарі судового засідання Суконновій Г.В.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя"

до Державної інспекції з контролю за цінами в АРК

про визнання протиправним висновку та скасування припису

за участю:

представника позивача Трушков Євген Ігорович, довіреність № 03 від 11.01.10 р;

представника відповідача Лук'янець Олена Юріївна, довіреність № 2890 від 13.11.08р.

Суть спору: Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" (далі- позивач, КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АРК (далі відповідач, ДІ з контролю за цінами АР Крим) з вимогами про визнання протиправним висновку ДІ з контролю за цінами АР Крим , вказаного в акті № 0380 від 28 вересня 2009 року, складеному за результатами документальної перевірки фінансово-господарської діяльності КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» на предмет дотримання державної КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових території; скасувати припис ДІ з контролю за цінами АР Крим від 05.10.2009 року № 86.

Позов мотивовано протиправним включенням до акту перевірки № 0380 висновку про наявність в діях КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» порушень п.5ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого у випадку зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживачу; та висновків про необхідність наявності у підприємства висновку ДІ з контролю за цінами АР Крим про економічне обґрунтування планових витрат, які повязані з технічним обслуговуванням ліфтів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.11.2009 р. року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях від 12.01.2010 року (вих.. № 01/07-07/15), відповідно до яких зазначив, що відповідно до акту перевірки позивача № 0308 ДІ з контролю за цінами АР Крим було встановлено порушення п.5 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо застосування змінених тарифів на житлово-комунальні послуги на два дні раніше встановленого законодавством строку. Також при перевірці було встановлено порушення КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, зі змінами та доповненнями, та Наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2007 року за № 222/13489, відповідно до яких КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» застосовувало при розрахунках з споживачами своїх послуг тарифи на послуги технічного обслуговування ліфтів без отримання висновку ДІ з контролю за цінами АР Крим про обґрунтованість формування цих планових витрат.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Згідно з п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Таким чином, Держана інспекція по контролю за цінами в АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 Положення ДІ з контролю за цінами АР Крим відповідно до покладених на неї завдань:

-у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

-надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, має права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, а саме:

- проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін;

- одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо;

- обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів

- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджено державне регулювання;

- вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення” № 507 XII від 03.12.1990 року (у редакції, чинній на момент здійснення перевірки) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю)визначає Закон України від 05.04.2007, № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до п.7,8 ст. 7 Закону на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу органом державного нагляду в сфері господарської діяльності, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до компетенції Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим відноситься організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимогсудом встановлено наступне.

Позивач КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим від 13.07.1995 р. , що підтверджується матеріалами справи.

Засновником КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» є виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя.

Судом встановлено, що 28.09.2009 року на підставі посвідчення від 15.09.2009 року № 0380, виданого ДІ з контролю за цінами АР Крим, головними інспекторами відділу контролю цін на ринках послуг відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» проведена позапланова перевірка КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя», за результатами якої складено акт № 0380 (а.с.6-13).

Згідно переліку підприємств-монополістів, затвердженого розпорядження Голови територіального відділення Антимонопольного комітету від 31.08.2005 року 02-14.1\03, узгодженого Головою антимонопольного комітету України 07.11.2005 року (а.с.8) КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» є монополістом в частині експлуатації та поточного ремонту житлового фонду.

За висновками, включеними до акту перевірки зафіксовано:

-порушення п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-IV КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» , яке полягає в нарахуванні плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на 2 дні раніше встановленого законодавством строку. У зв'язку з тим, що згідно наданих до перевірки документів підприємством не отримана нарахована з 01.05.2009 р. по 02.05.2009 року сума за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій економічні санкції не застосовуються;

-порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, зі змінами та доповненнями, та Наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2007 року за № 222/13489, яке полягає у неотриманні висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з технічним обслуговуванням ліфтів, в результаті чого, тариф на технічне обслуговування ліфтів і в цілому вартість 1 кв. м не є економічно обґрунтованими.

На підставі акту перевірки на адресу КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» 05.10.2009 р. направлено припис № 86 (далі Припис № 86) про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін (а.с. 14).

Відповідно до зазначеного припису ДІ з контролю за цінами АР Крим вимагає: у місячний термін:

-усунути порушення порядку встановлення і застосування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території шляхом приведення тарифів у відповідність до вимог п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-IV. Здійснити перерахунки безпідставно нарахованої плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з 01.05.2009 року 03.05.2009 року;

-усунути порушення порядку формування тарифів на технічне обслуговування ліфтів шляхом надання документів до ДІ з контролю за цінами АР Крим для отримання висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з технічним обслуговуванням ліфтів.

Відповідно до припису № 86 відповідач вимагав в місячний термін з моменту отримання припису повідомити ДІ з контролю за цінами АР Крим про вжиті заходи.

Щодо обґрунтованості дій відповідача по включенню до акту № 0380 висновку про порушення порядку застосування тарифів на житлово-комунальні послуги та винесення припису про його усунення судом встановлено наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України “Про житлово-комунальні послуги” N 1875-IV від 24.06.2004 р. (в редакції, що діяла на період проведення перевірки).

Статтею 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені поняття наступних термінів :

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

-виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

-виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

-споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

-утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг зокрема належить:

-затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

-встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

-затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;

-визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

-інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;

-вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

-комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

-послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

-послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

-послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

-перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

-друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

-третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч.1ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.3 статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Щодо законодавчо встановленого порядку повідомлення споживачів про зміну тарифів на житлово-комунальні послуги суд зазначає наступне.

Суд підкреслює, що погодження тарифів на житлово-комунальні послуги місцевими радами є одним з методів державного регулювання цін і тарифів.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Відповідно до п.п.2 п. “а”ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Суд зазначає, що рішення виконавчих органів місцевого самоврядування, якими встановлюються зазначені тарифи, є нормативно-правовими актами, що визначають права та обовязки громадян, які згідно з ч.11 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” доводяться до відома населення.

Рішення субєкта владних повноважень у контексті положень КАС необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Судом встановлено, що 09.07.2008 року рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 155 виконавчому комітету Сімферопольської міської ради пропозиції затвердити тарифи на житлово-комунальні послуги по утриманню будинків комунальної форми власності та прибудинкових територій в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво відповідно до розрахунку та доручити КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» надавати дані послуги відповідно до вимогами діючого законодавства (а.с.22).

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 31.03.2009 року № 826 (далі Рішення № 826) було затверджено тарифи на послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій, що надаються житлово-експлуатаційними обєднаннями комунальної власності територіальної громади м. Сімферополя, по кожному будинку окремо, за 1кв.м площі. (а.с.25).

Суд зазначає, що Рішенням № 826 є за своєю суттю нормативно-правовим актом.

Суд підкреслює, що Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”не містить положень щодо порядку набрання чинності актами виконавчих органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що основним шляхом оприлюднення нормативно-правового акта, який створює юридичні наслідки стосовно набрання ним чинності, є його офіційне опублікування.

Відповідно до ст.22 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” від 23 вересня 1997 року539/97-ВР Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року N 1160-IVвстановлено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” до регуляторних органів відносяться місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Регуляторним актом визнається прийнятий уповноваженим регуляторним органом офіційний письмовий документ, спрямований на правове регулювання господарських відносин.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Отже, суд зазначає, що опублікування нормативно-правового акта є однією з форм оприлюднення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що акти органів місцевого самоврядування, які визначають права та обовязки громадян (в тому числі і про встановлення тарифів щодо оплати житлово-комунальних послуг) набирають чинності не раніше дня їх оприлюднення органами місцевого самоврядування, яке може здійснюватися як шляхом опублікування, так і іншими засобами, що дозволяють довести до відома населення зміст відповідного нормативно-правового акта.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 6 Рішення № 826 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради затверджені тарифи вводяться в дію в порядку та строки, визначені статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно пункту 8 Рішення № 826, відділу інформаційної політики апарату міської ради та його виконавчого комітету доручено опублікувати зазначене рішення в засобах масової інформації.

Частиною 5 ст.32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Рішення № 826 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради було опубліковано 03.04.2009 року в газеті «Южна столиця» (а.с.50), у зв'язку з чим, як вважає відповідач, затверджені тарифі позивач мав застосовувати тільки з 03.05.2009 року, тобто через 30 днів з дати його опублікування.

Проте, відповідно до акту № 0380 перевірки ДІ з контролю за цінами АР Крим було встановлено, що затверджені рішенням № 826 тарифи були застосовані КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» з 01.05.2009 року, у звязку з чим, відповідачем було зроблено висновок про необґрунтоване застосування нових тарифів на 2 дні раніше.

Однак, судом встановлено, що КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» було вжито самостійно заходи для повідомлення споживача про зміну тарифів, а саме: 31.03.2009 року в ефірі ТОВ «Телерадіокаманії ІТВ» о 8:55,15:55,19:55, з наступними повторами в той же самий час 01.04.2009 р., 02.04.2009р., 03.04.2009 р.,04.04.2009 р., 05.04.2009 р., 06.04.2009 року в телегазеті КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» проінформовано телеглядачів про прийняте рішення; 31.03.2009 р. о 19:30 та 01.04.2009 року 8:30 в ефірі Державної телерадіокомпанії «Крим» також було здійснено за замовленням КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» оголошення про зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано ефірні довідки (а.с.16,17).

Тільки після здійснення зазначених заходів позивач видав наказ від 30.04.2009 р. № 5211-6\82 про нарахування з 01.05.2009 року вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на підставі Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 826. (а.с.48).

Суд зазначає, що перевірка, за результатами якої складено акт № 0380 була проведена на підставі звернень мешканців будинку № 7а по вул. Мате Залки; будинку № 5 по вул. Лермонтова, будинку № 82 по пр. Перемоги, будинків № 13,15 вул. Первомайська.

Проте, суд зауважує, що ані в зверненнях мешканців вказаних будинків, ані під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено наявність обставин, які б підтверджували необізнаність споживачів про зміну тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Натомість всі заявники в своїх зверненнях ставили питання щодо необґрунтованості розміру встановлених тарифів.

Таким чином, суд підкреслює, що КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» здійснило всі необхідні заходи для доведення до споживачів відомостей про зміну діючих тарифів за 30 днів до їх застосування.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість зроблених висновків в акті № 0380 щодо протиправного застосування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» та безпідставність пункту 1 Припису № 86.

Щодо обґрунтованості дій відповідача по включенню до акту № 0380 висновку про порушення порядку отримання висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з технічним обслуговуванням ліфтів та винесення припису про його усунення судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» та ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство 545» було укладено договір на виконання робіт по обслуговуванню ліфтів від 02.11.2007 року. ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство 545» обслуговувало 416 ліфтів , які знаходяться на балансі позивача. Вказаний договір розірвано 16.02.2009 року.

12.09.2009 року між позивачем та ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство 545» укладено договір, згідно якого з 12.12.2008 по 12.05.2009 р. обслуговувало 47 ліфтів, які знаходяться на балансі позивача.

Отже перевіркою встановлено, що також не заперечується представником позивача та відповідача, що на час нарахування тарифів за обслуговування та ремонт решти ліфтів позивач здійснював самостійно.

Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, зі змінами та доповненнями, та Наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 «Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2007 року за № 222/13489, ДІ з контролю за цінами АР Крим надає висновки про економічну обґрунтованість планових витрат, які повязані з наданням житлово-комунальних послуг. Зазначений висновок позивач не отримував.

Як встановлено під час судового розгляду позивачем вжито заходів щодо виконання пункту 2 припису № 86, а саме отримано висновок експертизи № 01.04.05.4751.10 про здатність субєкта господарської діяльності виконувати роботи підвищеної небезпеки з дотриманням вимог законів ті інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (а.с.61).

Судом також встановлено, що позивачем дійсно не було отримано у висновок ДІ з контролю за цінами АР Крим відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, у зв'язку з чим позовні вимоги в цієї частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в АРК по складенню висновків, викладених в акті № 0380 від 28.09.2009 року за результатами позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального Підприємства «Житлово-експлуатаційне Об'єднання Київського району м. Сімферополя» на предмет дотримання цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині встановлення порушення вимог п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IV від 24.06.2004 р. щодо нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на 2 дні раніше встановленого законодавством строку; визнання протиправним та скасувати п. 1 припису № 86 від 05.10.2009 року Державної інспекції з контролю за цінами в АРК про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1,70 гривень.

08.06.2010 року судом проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ повний текст постанови складено 15.06.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в АРК по складенню висновків, викладених в акті № 0380 від 28.09.2009 року за результатами позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального Підприємства «Житлово-експлуатаційне Об'єднання Київського району м. Сімферополя» на предмет дотримання цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині встановлення порушення вимог п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N 1875-IV від 24.06.2004 р. щодо нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на 2 дні раніше встановленого законодавством строку.

3.Визнати протиправним та скасувати п. 1 припису № 86 від 05.10.2009 року Державної інспекції з контролю за цінами в АРК про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального Підприємства «Житлово-експлуатаційне Об'єднання Київського району м. Сімферополя» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 17, ідентифікаційний код 05480523) 1,70 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Котарева Г.М.