Рішення № 10082054, 22.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2010 р. Справа №01/828

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача: Огородник Ю.М. директор, ОСОБА_2. представник за довіреністю,

від відповідача Хандюк Т.О. представник за довіреністю,

в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом приватного підприємства "Бізнес-Охорона-Сервіс", с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка в особі Черкаської філії, м. Черкаси

про стягнення 35280 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бізнес-Охорона-Сервіс" звернулося до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка в особі Черкаської філії боргу за надані послуги по охороні майна відповідно до умов укладеного між сторонами договору №5 від 01 листопада 2006 року в розмірі 30000 грн. 00 коп. та 5280 грн. 00 коп. пені.

Під час розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог, про що також подано письмову заяву.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 25000 грн. 00 коп. основного боргу та 1604 грн. 33 коп. пені.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, представник відповідача борг у розмірі 25000 грн. 00 коп. визнала повністю, проти 1604 грн. 33 коп. пені не заперечила.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 22 червня 2010 року.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Між приватним підприємством "Бізнес-Охорона-Сервіс" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка в особі Черкаської філії 01 листопада 2006 року було укладено договір по охороні майна та цінностей №5 (далі Договір).

У відповідності з умовами укладеного договору відповідач доручає, а позивач бере під охорону обєкти відповідача, а саме: комплекс будівель і споруд консервного заводу, що розташований по вул. Чигиринській, 13 у м. Черкаси.

Згідно з п. 1.3. Договору охорона обєктів здійснюється цілодобово 7 (сімома) постами.

Згідно з п. 1.4. Договору відповідач щомісячно до 10 числа місяця сплачує позивачу на його рахунок 3100 грн. без ПДВ за один пост.

Під час дії Договору сторонами укладалися додаткові угоди. Так, відповідно до додаткової угоди від 19 березня 2008 року №2 до Договору про зміну вартості послуг плата за один цілодобовий пост охорони склала 4500 грн.

01 липня 2008 року сторони уклали додаткову угоду про зміну кількості постів охорони, відповідно до якої п. 1.3. Договору було змінено: кількість постів охорони збільшилася до десяти.

13 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду про зміну кількості постів охорони, відповідно до якої п. 1.3. Договору було змінено: кількість постів охорони збільшилася до одинадцяти.

Відповідно до додаткових угод до Договору від 27 жовтня 2009 року строк дії Договору було продовжено до 31 грудня 2009 року, від 31 грудня 2009 року до 02 лютого 2010 року.

02 лютого 2010 року сторонами підписано акт знаття охорони, згідно з яким було знято одинадцять цілодобових постів охорони.

13 січня 2010 року сторонами підписано акт №Б-000000 01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у якому зазначено, що вартість послуг за Договором за січень 2010 року склала 49500 грн.

28 лютого 2010 року сторонами підписано акт №Б-000000 02 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у якому зазначено, що вартість послуг за Договором за лютий 2010 року склала 3300 грн.

Послуги відповідачем за січень 2010 ороку оплачені частково в розмірі 24500 грн. 00 коп., за лютий 2010 року повністю. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за послуги охорони склав 25000 грн. 00 коп., який позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Відповідно до п. е) ч. 3 Договору відповідач зобовязався своєчасно здійснювати оплату за надані послуги згідно з п. 1.4. Договору.

Відповідно до ч. 5 Договору сторони домовилися, що у випадку несвоєчасної оплати за охорону може нараховуватися пеня у розмірі 0,5% від суми простроченої плати за кожен день затримки, але не більше 10% від суми боргу за весь період затримки платежу.

За прострочку платежу позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 1604грн. 33 коп.

Наявність боргу за надані послуги по охороні майна в розмірі 25000 грн. відповідачем визнається повністю та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами: договором №5 від 01 листопада 2006 року, актом №Б-000000 01 від 13 січня 2010 року, актом №Б-000000 02 від 28 лютого 2010 року, актом 02 лютого 2010 року знаття охорони, додатковими угодами до договору, актами про виставлення охорони та актами звірки розрахунків.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за надані послуги в розмірі 25000 грн. 00 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунки пені позивачем вчиненні вірно та підлягають стягненню з відповідача.

Також, представником позивача до суду подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 5000 грн., які позивачем у справі були сплачені представнику за довіреністю адвокату ОСОБА_2.

Суд вважає ці витрати позивача такими, що не можуть бути покладені на відповідача.

Вартість оплати послуг адвоката позивач та адвокат визначили у договорі про надання адвокатських послуг від 07 квітня 2010 року №7/04. Відповідно до платіжного доручення від 17 травня 2010 року №115 позивач оплатив послуги адвоката у повному розмірі на суму 5000 грн.. 11 травня 2010 року сторони склали акт приймання-передачі послуг за договором від 07 квітня 2010 року.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначає Вищий господарський суд України в постанові від 11.02.2010 року у справі №16/218 визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: ціна позову, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд вважає, що позивач, визначаючи розмір оплати послуг адвоката, явно його завищив та не обґрунтував необхідності понесення цих витрат на послуги адвоката для даної справи у такому неспіврозмірному, зокрема до ціни позову, розмірі.

Таким чином, суд вважає безпідставною вимогу позивача про покладення на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 266 грн. 04 коп. витрат на оплату державного мита та 117 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка в особі Черкаської філії, вул. Чигиринська, 13, м. Черкаси, код ЄДР 33409044, р/р260089364 в ЧОТ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 354411 на користь приватного підприємства "Бізнес-Охорона-Сервіс", вул. Гагаріна, 33, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, код ЄДР 33329802, р/р 26005301788872 в філії ЧСВ “Промінвестбанку”, МФО 354091: 25000 грн. 00 коп. боргу, 1604 грн. 33 коп. пені, 266 грн. 04 коп. витрат на оплату державного мита та 117 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 8675 грн. 67 коп. припинити.

Відмовити приватному підприємству "Бізнес-Охорона-Сервіс" у покладені на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка в особі Черкаської філії витрат на адвоката в розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз