Рішення № 10082049, 15.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №02/779

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В.,

за участю представників: Свириденко В.М. – за довіреністю,

відповідача: Макєєв В.Ф. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Колос авто»

про стягнення 50 000 грн.,

                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі п. 7.3. договору про відновлювальну кредитну лінію № К-160-2007 від 12 листопада 2007 року, 50000 грн. штрафу за ненадання відповідачем, в порушення умов п. 5.3. договору, наступної звітності, передбаченої договором: річної за 2008 рік, квартальної за І, ІІ, ІІІ квартали 2009 року та річної за 2009 рік.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях підтримав позовні вимоги позивача та пояснив, що з початку 2009 року відповідач почав порушувати взяті на себе зобов’язання по кредитному договору та припинив подання встановленої договором звітності, незважаючи на усні вимоги Банку; подання відповідачу письмових вимог договором не передбачено, обов’язок відповідача подавати звітність та строки її подання встановлені договором; в порушення 33 ГПК України відповідач не подав доказів надання звітності, передбаченої умовами договору; цивільне законодавство закріплює презумпцію вини боржника, що означає, що особа, яка не виконала зобов’язання за договором або вчинила позадоговірну шкоду, вважається винною, поки не буде доведено протилежне.

Представник відповідача у відзиві на позов та у доповненнях до відзиву заперечив проти задоволення позову з наступних підстав:

- договором не передбачено спосіб, у який сторони мають підтвердити подання такої звітності: рекомендованими листами чи актами виконання відповідних зобов’язань; керуючись ст. 8 ЦК України, засоби подання передбаченої договором звітності мають бути аналогічними тим, що були у перші дев’ять періодів, тобто за усною узгодженістю, а позивач не подав доказів того, що відповідач не подав звіти передбачені умовами договору, отже за аналогією закону діє презумпція невинуватості;

- після 16.09.2009 року звітність була подана відповідачем в той же спосіб, як і попередні рази - без відміток банку;

- у даній справі відсутній предмет спору, оскільки відповідач надавав всі звіти в установлені строки, але відмітки про це не ставилися, так як між сторонами існували добрі партнерські відносини;

- позивач своїми діями грубо порушує банківське та антимонопольне законодавство, подавши неправомірний позов про стягнення штрафних санкцій;

          - положення деяких пунктів договору, зокрема, пунктів 4.4, 5.3, 5.4, 5.5, 7.3, суперечать чинному законодавству і вони є нікчемними.

          Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов та у доповненнях до відзиву, просив повністю відмовити позивачу в позові.

          У судовому засіданні оголошувалася перерва із 27.05.2010 по 03.06.2010 на підставі ст. 77 ГПК України.

          За згодою присутніх у судовому засіданні 15.06.2010 представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

12 листопада 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»згідно статуту затвердженого зборами акціонерів № 4 від 02.09.2009 року, (Банк по договору, позивач у справі) та ТОВ «Колос авто»(Позичальник за договором, відповідач у справі) уклали договір про невідновлювальну кредитну лінію № К-160-2007, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 4014000 грн., а Позичальник зобов’язався повернути кредит згідно Графіка погашення кредитної лінії (Додаток № 1) з кінцевим строком погашення до 12.11.2012 року і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

В пункті 5.3. Договору вказано, що Позичальник зобов’язався надавати Банку квартальну та річну бухгалтерську і статистичну звітність в обсязі, передбаченому для подання органам статистики (а саме Форму № 1, форму № 2, Звіти про рух грошових коштів, Форму 1-б термінову (місячну) «Звіт про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість») в наступні строки:

- квартальна звітність надається щоквартально до 25 числа поточного місяця, наступного за звітним періодом;

- річна звітність надається до 15-го лютого поточного року, наступним за звітним.

В пункті 7.3. Договору вказано, що в разі неподання Позичальником Банку в установлені Договором строки будь-яких документів, обов’язковість подачі яких передбачена Договором ( в тому числі документів за вимогою Банку, вказаних в п.п. 4.4.,5.3., 5.4., 5.5. Договору, а також в будь-яких інших випадках обов’язкової подачі документів), а також за неповідомлення позичальником про факти вказані в п.5.6 Договору, Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 10000 грн. за кожний факт порушення.

Отже, договором встановлено звітність, яка повинна надаватися відповідачем, строки, у які відповідач повинен надавати звітність, та встановлено відповідальність відповідача за неподання такої звітності в установлені договором строки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 50000 грн. штрафу на підставі умови пункту 7.3. Договору про відновлювальну кредитну лінію № К-160-2007 від 12 листопада 2007 року за неподання відповідачем звітності, передбаченої пунктом 5.3. договору, за 2008 рік, квартальної за І, ІІ, ІІІ квартали 2009 року та річної за 2009 рік, тобто, за п’ять випадків порушення відповідачем договірних зобов’язань.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України (далі –ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

В частині 2 статті 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          За приписом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.                                         

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором встановлено обов’язки відповідача як Позичальника за договором, зокрема, передбачено обов’язок Позичальника надавати Банку квартальну та річну бухгалтерську і статистичну звітність в обсязі, передбаченому для подання органам статистики, в наступні строки: квартальну звітність відповідач повинен надавати щоквартально до 25 числа поточного місяця, наступного за звітним періодом, та річну звітність - до 15-го лютого поточного року, наступним за звітним, тобто, вказану у позовній заяві квартальну звітність відповідач повинен був надати до 25 квітня, 25 липня, 25 жовтня 2009 року та річну звітність –до 15 лютого 2009 та до 15 лютого 2010 року.

Судом встановлено неподання відповідачем звітності, встановленої договором у вказані в договорі строки: квартальної за ІІІ квартал 2009 та річної за 2009 рік, тобто, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано вчинення ним двох випадків господарського правопорушення, за які відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Виходячи із приписів вказаних статей Цивільного і Господарського кодексів України та із умов Договору, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо недоведеності позивачем фактів неотримання ним вказаної у позовній заяві звітності, оскільки на відповідача покладається обов’язок надання звітів позивачу і довести факти їх подання в установлені договором строки також є обов’язком відповідача як зобов’язаної сторони за договором.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача про неподання відповідачем звітності за 2008 рік та за І і ІІ квартали 2009 року спростовуються матеріалами справи. Зокрема, 16 вересня 2009 року позивач направив відповідачу лист за вих. № 13.1/697 (отриманий останнім 21.09.09) з вимогою надати Банку річну звітність за 2008 рік. У вказаному листі позивач не вимагав подання відповідачем звітності за І і ІІ квартали 2009 року, представник позивача не пояснив причини відсутності такої вимоги у вказаному листі. Крім цього, у судовому засіданні 03.06.2010 представник відповідача подав суду копії фінансового звіту баланс на 31 березня 2009 року та на 31 грудня 2008 року із відмітками працівників позивача про їх отримання. На вказаних звітах відсутні відмітки про неповноту поданої звітності, тому суд вважає, що звітність за вказані періоди (2008 рік, І квартал 2009 року) була подана відповідачем та прийнята позивачем без зауважень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.           Позивач не довів наявності трьох фактів порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором, а саме неподання звітності за І та ІІ квартали 2009 року та за 2008 рік, тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити. З відповідача підлягає стягненню штраф за два допущені порушення договірних зобов’язань, а саме, за неподання в установлені договором строки звітності за ІІІ квартал 2009 року та за 2009 рік.

Той факт, що відповідачем були надіслані якісь звіти в період розгляду спору, не впливає на зміст рішення, оскільки позивачем доведено та відповідачем не спростовано два факти допущення порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором, що є підставою для стягнення з відповідача штрафу. Вимога про зменшення суми штрафу відповідачем не заявлялася. Відповідач не вказав поважних причин невиконання умов договору та неподання позивачу встановленої звітності у вказані в договорі строки. Доводи відповідача про нікчемність умов договору та про їх дискримінаційність відносно відповідача суд вважає безпідставними та недоведеними, а подані представником відповідача судові рішення є такими, що не мають значення для даної справи, оскільки відповідач не вказав, у чому саме полягає дискримінаційний характер умови договору про подання Банку звітності про фінансовий стан та фінансові показники відповідача. Вказана умова договору не визнана недійсною, зустрічний позов чи клопотання про це відповідачем не подавалися.

          З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 20 000 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 200 грн. та 94 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Колос авто»(18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 153, ідентифікаційний код 33828394) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) штраф в сумі 20000 грн., 200 грн. витрат на сплату державного мита, 94 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 22.06.2010.