Рішення № 10081877, 15.06.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р. Справа № 07/124-10

вх. № 4491/5-07

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Роздимаха С.М., дов. б/н від 30.04.09 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ПП СВФ "Агро", м. Луганськ

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 704954,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство сільськогосподарська фірма "Агро" просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 704954,92 грн. заборгованості та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором № 35 від 17.02.09 р.

Відповідач в призначене судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, від відповідача надійшли заперечення на позовні вимоги, відповідно до яких відповідач вказує, що позивачем не дотримано заходів досудового врегулювання спору, визначених ст. ст. 6,7 ГПК України, а також не направив відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Заперечення відповідача на позов судом відхиляються з таких причин.

В матеріалах справи містяться докази направлення позивачем копії позовної заяви на адресу відповідача поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист, а.с. 5-6).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року (у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 35 від 17.02.09 р. (а.с. 9-10), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався виготовити та поставити покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з 20.02.09 р. по 27.02.09 р. поставив відповідачу товар на суму 704957,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № Z000000286 від 20.02.09 р., № Z000000285 від 20.02.09 р., № Z000000292 від 23.02.09 р., № Z000000293 від 23.02.09 р., № Z000000315 від 25.02.09 р., № Z000000343 від 27.02.09 р., № Z000000342 від 27.02.09 р. та відповідними довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей (а.с. 16-23).

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому та/або готівковому порядку, не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки партії товару.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 704957,92 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 704957,92 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

До матеріалів справи додано копію двостороннього акту звірки взаєморозрахунків сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем на 31.07.09 р. склала 704954,92 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 35 від 17.02.09 р., за накладними № Z000000286 від 20.02.09 р., № Z000000285 від 20.02.09 р. - з 14.03.10 р., за накладними № Z000000292 від 23.02.09 р., № Z000000293 від 23.02.09 р. - з 17.03.10 р., за накладною № Z000000315 від 25.02.09 р. - з 19.03.10 р. та за накладними № Z000000343 від 27.02.09 р., № Z000000342 від 20.02.09 р. - з 21.03.10 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 704957,92 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, ч.1 ст. 612, ст. 629, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства сільськогосподарська фірма "Агро" (вул. Оборонна, 107, м. Луганськ, 91047, код ЄДРПОУ 30877035, р/р 26002301005405 в АКБ "Форум" м. Луганська, МФО 304870) 704954,92 грн. заборгованості, 7049,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 21 червня 2010 року.