Рішення № 100818068, 04.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 р. Справа№200/12605/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010)

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила суд зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити з 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком, на підставі закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язавши відповідача включити в стаж роботи вказані у трудовій книжці наступні періоди: у Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні з 20.09.1978 року по 29.08.1980 року та з 17.11.1983 року по 18.04. 1988 року, період навчання у Київському технологічному інституті легкої промисловості з 23.08.1980 року по 31.08.1983 рік, період праці за контрактом в ТОВ «Март» з 30.10.1997 р по 30.03.1998 року, період праці у Центральному штабі Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України у період часу з 01.06.2001 року по 26.11.2014 року, та період з 01.12.2014 року по лютий 2021 р у Оперативному державному воєнізованому гірничорятувальному загоні м. Донецьк.

27 вересня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 28 жовтня 2021 року.

26 жовтня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та замінити сторону по справі з відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, мотивуючи це реорганізацією Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

26 жовтня 2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду також надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

28 жовтня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили, враховуючи викладене суд реалізуючи надане йому ч. 9 ст. 205 КАС України право, вирішив подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

28 жовтня 2021 року ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

04 листопада 2021 року ухвалою суду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну сторони по справі з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено та замінено відповідача по справі.

Дослідивши наявні матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення публічно-правового спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.03.2021 року №1414-5000349193, та перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач в обґрунтування адміністративного позову зазначила, що 24 березня 2021 року звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії, оскільки 09 лютого 2021 року позивачу виповнилося 60 років, та вона мала необхідний трудовий (страховий стаж).

Разом з заявою про призначення пенсії позивачем було надано відповідачу наступні документи: трудову книжку серії НОМЕР_3 від 20.09.1978 року, свідоцтво про укладення шлюбу, довідку від 24.03.2021 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, паспорт з ідентифікаційним номером та інші довідки, які підтверджують трудовий (страховий) стаж та народження дитини.

10 серпня 2021 року від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за адресою позивач отримала відповідь про відмову в призначенні пенсії та рішення № 64 від 24.03.2021 року «Про відмову в призначенні пенсії», з тієї причини, що Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не взято до уваги стаж позивача на всіх роботах, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 20.09.1978 року, а саме: періоди роботи у Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні з 20.09.1978 року по 29.08.1980 року, з 17.11.1983 року по 18.04.1988 року, період навчання в Київському технологічному інституті легкої промисловості у період з 23.08.1980 року по 31.08.1983 рік, період роботи за контрактом в ТОВ «Март» з 30.10.1997 р по 30.03.1998 р, період роботи в Центральному штабі Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 01.06.2001 року по 26.11.2014 року, а також період роботи з 01.12.2014 року по лютий 2021 року в Оперативному державному воєнізованому гірничорятувальному загоні м. Донецьк.

Таким чином, позивач вважає відмову в призначенні пенсії за віком безпідставною, оскільки вона досягла 60 років та на її думку має необхідний стаж роботи.

Позивач просить суд відновити її порушені права шляхом зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком та включити спірні періоди до стразового стажу позивача.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фону України в Донецькій області, як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 13486010 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має організаційно-правову форму - орган державної влади, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 р. н. і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

Після розгляду наданих документів та даних персоніфікованого обліку було встановлено, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На дату звернення ОСОБА_1 досягла повних 60 років, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 3 місяці.

Відповідач зазначає, що право на пенсію за віком згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 набуде після досягнення 65 років.

При розгляді документів наданих ОСОБА_1 управлінням було встановлено, що згідно трудової книжки позивач з 23.08.1980 зарахована студентом Київського технологічного інституту легкої промисловості (форма навчання не зазначена), та відповідно запису №5, 31.08.1983 року ОСОБА_1 переведена на заочну форму навчання, яка не зараховується до страхового стажу. Отже, період навчання з 23.08.1980 по 31.08.1983 потребує уточнення щодо денної форми навчання, тому немає законних підстав для зарахування періоду навчання з 23.08.1980 по 31.08.1983 до загального стажу роботи, оскільки уточнююча довідка не надавалась ОСОБА_1 до управління.

Щодо позовних вимог про зарахування періоду роботи з 01.01.2015 по 01.02.2021 відповідач зазначає, що Постановою КМУ від 7 листопада 2014 року № 595 встановлено, що на територіях, визначених розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 року № 1085-р, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Так, м. Донецьк, Донецька область, знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи викладене відповідач вважає, що немає законних підстав для зарахування періоду з 01.01.2015 по 01.02.2021 оскільки ОСОБА_1 працювала на непідконтрольній українській владі території, страхові внески за цей період не сплаченні.

Дослідивши надані сторонами документи суд встановив наступне.

Проаналізувавши текст рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області суд встановив, що прийняте рішення вмотивоване тим, що позивач не має необхідного стажу для призначення пенсії та набуде таке право досягнувши 65 років, будь-яка оцінка періодів страхового стажу позивача або відомостей щодо їх зарахування/незарахування в зазначеному рішенні органом ПФУ відсутня.

З Індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_1 ) сформованих станом на 24.03.2021 року, з 01.01.2015 року відомості про нарахування заробітної плати та страхових внесків позивачу роботодавцем відсутні.

Трудовий стаж позивача підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_4 від 20.09.1978 року, згідно якої:

- записи №№ 1-3: в період з 20.09.1978 року по 29.08.1980 року позивач працювала в Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні;

- записи №№ 4-5: в період з 23.08.1980 року по 31.08.1983 року позивач навчалась в Київському технологічному інституті легкої промисловості – форму навчання не зазначено, з 31.08.1983 року переведена на заочне відділення;

- записи №№ 6-9: в період з 17.11.1983 року по 18.04.1988 року позивач працювала в Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні;

- записи №№10-11: в період з 30.10.1997 року по 30.03.1998 року позивач працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Март»;

- записи №№ 12-16: в період з 01.06.2001 року по 28.11.2014 року позивач працювала в Центральному штабі Державної воєнізованої гірничорятуальної служби вугільної промисловості;

- записи №№ 17-18: з 01.12.2014 року позивач працює в Оперативному Державному воєнізованому гірничорятувальному загоні м. Донецька.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи суд встановив, що доводи позивача відносно того, що відповідач не зарахував до її страхового стажу всі періоди її роботи, записи про які містяться в її трудовій книжці, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач на підставі трудової книжки позивача визначив, що її страховий стаж становить 20 років 3 місяці, що за умови неврахування всіх періодів роботи, зазначених в трудовій книжці є неможливим.

Проте, відповідач визнав, що ним дійсно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 23.08.1980 року по 31.08.1983 року та період роботи з 01.01.2015 року по лютий 2021 року в Оперативному Державному воєнізованому гірничорятувальному загоні м. Донецька.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини справи щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 23.08.1980 року по 31.08.1983 року та періоду роботи з 01.01.2015.2014 року по лютий 2021 року в Оперативному Державному воєнізованому гірничорятувальному загоні м. Донецька підтверджуються відповідними доказами та визнаються відповідачем, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно приписів ч.ч. 1-4 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Системно проаналізувавши викладені норми, суд зазначає, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

Крім того, суд встановив, що підчас прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії та реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідач обрав несприятливий для позивача варіант поведінки, не скориставшись своїм правом на перевірку наданих позивачем документів.

Суд звертає увагу відповідача, що надання йому права вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб не надає йому можливості обирати на власний розсуд варіант поведінки в такому випадку, скористатися таким правом або ні. У даному випадку це право встановлює для підприємств, організацій і окремих осіб обов`язок надати необхідні документи органу ПФУ.

Проте, відповідач жодних дій направлених на витребування відповідних документів у Київського технологічного інституту легкої промисловості для встановлення форми навчання позивача в період з 23.08.1980 по 31.08.1983 року не вчинив, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії в цій частині не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Тож, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2015 року по лютий 2021 року в Оперативному Державному воєнізованому гірничорятувальному загоні м. Донецька суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6, 10 ст. 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Форма ОК-5) відомості про нараховану позивачу у спірний період заробітну плату, страховий стаж – відсутні.

Перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що в реєстрі відсутні відомості щодо установи Оперативний Державний гірничорятувальний загін м. Донецьк.

Поряд з цим, Постановою КМУ від 7 листопада 2014 року № 595 встановлено, що на територіях, визначених розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 року № 1085-р, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Так, м. Донецьк знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Таким чином, жоден державний орган, установа, заклад, утворений легітимною українською владою відповідно до законодавства України не зареєстрований та не здійснює свою діяльність на тимчасово непідконтрольній території.

Відтак, запис № 17 від 01.12.2014 року трудової книжки позивача, вчинений під час встановлення на території м. Донецьк контролю незаконними військовими формуваннями, містить штамп з назвою роботодавця, написи на якому виконані російської мовою та містять вказівку на організаційно правову форму, а саме «государственный», «военизированный», що на думку суду свідчить про відношення вказаної установи до органів управління так званої «ДНР».

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що несплата підприємством, яке зареєстровано на тимчасово окупованій території, страхових внесків за умови відсутності в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про трудові відносини з підприємством та нараховану заробітну плату є підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу позивача, тож відповідач правомірно не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача період з 01.01.2015 року по лютий 2021 року.

Такий висновок суду кореспондує висновкам Першого апеляційного адміністративного суду, викладеним в постанові від 20 листопада 2019 року по справі №200/5886/19-а.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, суд окремо звертає увагу відповідача, що рішення про відмову в призначенні пенсії не містить аналізу періодів роботи та навчання позивача, відсутня будь-яка правова оцінка цих періодів, пропозиції щодо надання необхідних документів.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що відповідач дійсно не зарахував період навчання позивача, проте, в рішенні про відмову будь-яка конкретна інформація з цього приводу відсутня, що сформувало у позивача хибну думку щодо неврахування всіх періодів її роботи зазначених в трудовій книжці.

Крім того, суд враховує висновки постанови Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17, згідно яких суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку про протиправність рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Проте, позивачем позовних вимог щодо скасування рішення про відмову в призначенні пенсії не заявлено.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що захист порушеного права позивача не можливий без скасування вказаного рішення органу ПФУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.03.2021 року № 64 про відмову в призначенні пенсії позивачу та його скасування та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Також, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог позивача відносно зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком, оскільки навіть станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення у даній справі судом не встановлено наявність у позивача необхідного страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частини слід відмовити.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що достатнім способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

28 жовтня 2021 року ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення судового збору з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України в у розмірі 908 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 24.03.2021 р. № 64 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.03.2021 року з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко