Рішення № 10081780, 22.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2010 р.Справа № 10/38-625 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест", с. Збручанське, вул. Соколівська, 3а Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників:

позивача: Бурлак Л.М.- представника довіреність № 2 від 30.03.12 р.

відповідача: ОСОБА_3- представника, довіреність № 386 від 21.04.10 р.

В судовому засіданні представнику позивача та відповідача розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест", с. Збручанське, вул. Соколівська, 3а Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача 120000,00 грн. набутих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі усної домовленості відповідач- ОСОБА_1 мав передати у власність TOB „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ" майновий комплекс -паливний склад, а TOB „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ" - заплатити 120000,00 грн. вартості даного комплексу.

Вказує , що на виконання усної домовленості ТОВ „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ" було перераховано на рахунок ПП ОСОБА_1 кошти в сумі 120000 гривень, на підтвердження чого представив платіжне доручення №3 від 11 вересня 2008 року. Приватний підприємець ОСОБА_1, хоч і отримав кошти за майновий комплекс (паливний склад) в сумі 120000,00 гривень але самого майнового комплексу та документів на нього не передав для ТзОВ „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ". Тому, позивач вважає, що набуття коштів в сумі сто двадцять тисяч гривень, приватним підприємцем ОСОБА_1 є безпідставним.

Ухвалою суду від 13 квітня 2010 року судове засідання призначене о 14 год.30 хвилин 27 квітня 2010 року. У звязку з неприбуттям у судове засідання 27.04.10 року представника відповідача , в порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 15 годин 30 хвилин 11 травня 2010 року. В судовому засіданні 11 травня 2010 року оголошено перерву до 15 годин 30 хвилин 18 травня 2010 року

Представник відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, у відзиві на позов від 11 травня 2010 року та у судовому засіданні заперечує заявлені позовні вимоги повністю та стверджує, що сторонами не могло бути досягнуто домовленості про продаж паливного складу за 120000 грн., оскільки вартість вказаного майнового комплексу є набагато більшою. Посилається, на те що вказані грошові кошти були перераховані ТОВ «Збруч-Інвест»за надання відповідачем послуг щодо використання позивачем даного майнового комплексу, як оплата за використану електроенергію та надані комунальні послуги. В підтвердження чого представив : розрахунок боргу по ПП ОСОБА_5 на суму 13627,60 грн.; розрахунок інфляції по ПП ОСОБА_5 на суму 1051,83 грн. ; розрахунок нарахування пені по ПП ОСОБА_5 на суму 1423,23 грн.

Ухвалою господарського суду від 18 травня 2010 року справу слуханням було відкладено до 11 годин 30 хвилин 11 червня 2010 року. В судовому засіданні 11 червня 2010 року оголошено перерву до 15 годин 30 хвилин 22 червня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача господарський суд встановив наступне:

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених субєктів.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест", с. Збручанське, вул. Соколівська, 3а Тернопільської області зареєстроване у встановленому законом порядку Борщівською районною державною адміністрацією Тернопільської області 09.08.2007 року, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області , і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 35027309, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують, що 11 вересня 2008 року підприємцем ОСОБА_1 був виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ" рахунок №01 на суму 120000,00 грн. (за майновий комплекс( паливний склад).

11 вересня 2008 року платіжним дорученням № 3 від 11.09.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест" перерахувало підприємцю ОСОБА_1 120 000 грн. Як зазначено у графі платіжного доручення “Призначення платежу“ Оплата згідно рахунку №1 від 11.09.2008 року за майновий комплекс( паливний склад).

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.04.2004 року № 411-2004-п платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами (п. 3.6). Реквізит “Призначення платежу “ платіжного доручення заповнюється платником так , щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу . Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “ Призначення платежу “.

Предметом спору у даній справі є обовязок відповідача повернути позивачу зазначені грошові кошти, які, як заявляє позивач, перераховані без достатньої на те підстави.

В судових засіданнях та в позовній заяві позивач стверджує, що зазначені кошти перераховані на підставі усної домовленості товариства з обмеженою відповідальністю „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ" та приватним підприємцем ОСОБА_1 ,згідно якої останній мав передати у власність позивачу майновий комплекс -паливний склад, а TOB „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ" - заплатити 120000,00 грн. вартості даного комплексу. Однак хоча приватний підприємець ОСОБА_1, отримав кошти за майновий комплекс (паливний склад) в сумі 120000,00 гривень але самого майнового комплексу та документів на нього не передав ТзОВ „ЗБРУЧ - ІНВЕСТ".

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст.206 Цивільного кодексу України Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним правилом, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.206 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Заперечуючи проти позову Відповідач, зазначає що кошти в сумі 120000,00 грн. були перераховані за надання відповідачем послуг щодо використання майнового комплексу, як оплата за використану електроенергію та надані комунальні послуги. В підтвердження чого представив : розрахунок боргу по ПП ОСОБА_5 на суму 13627,60 грн.; розрахунок інфляції по ПП ОСОБА_5 на суму 1051,83 грн; розрахунок нарахування пені по ПП ОСОБА_5 на суму 1423,23 грн .

Однак , сторонами по справі не додано належних і допустимих доказів, а саме первинних документів, які б підтверджували факт укладення письмових чи усних угод між Товариством з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест", с. Збручанське, вул. Соколівська, 3а Тернопільської області та Приватним підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Натомість доведено факт перерахування коштів, що відповідачем по суті не заперечується.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої незалежно від того, у якій формі воно сталося, породжує між набувачем та потерпілим зобовязання відшкодувати потерпілому безпідставно втрачене ним або збережене за його рахунок майно, до якого з огляду на ч. 1 ст. 179, ч. 2 с. 184 та ч. 1 ст. 190 ЦК України , віднесено грошові кошти, судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 120000 грн. - набутих без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест", с. Збручанське, вул. Соколівська, 3а Тернопільської області щодо стягнення з відповідача 120000,00 грн. набутих без достатньої правової підстави є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 22,32, 33, 43, 77,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20,179, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 16, 179, 184, 202, 206, 638, 1212 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч-Інвест", с. Збручанське, вул. Соколівська, 3а Тернопільської області, ідентифікаційний код 35027309120000 грн.- набутих без достатньої правової підстави ,1200 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя