Рішення № 100817570, 03.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/5899/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Листом від 06.04.2021 № 0300-0304-8/16242 відповідач повідомив про прийняте рішення № 033050004792 від 23.03.2021 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу. Крім того, зазначив, що для врахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, в подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному відділенні з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 необхідно надати документи, які підтверджують, що у вказаний час позивач не перебувала в соціальній відпустці або у відпустці без збереження заробітної плати, у випадку надання необхідних документів про стаж роботи рішення про відмову у призначенні пенсії буде переглянуте відповідно до поданої 16.03.2021 заяви з врахуванням додатково наданих документів.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправними, оскільки має достатній стаж для призначення вказаної пенсії, а у зазначені періоди роботи позивачу не надавалася соціальна відпустка та відпустка без збереження заробітної плати.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 23.03.2021 №033050004792 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язати відповідача зарахувати спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, у подвійному розмірі за час роботи у інфекційному відділенні військової частини А-1038, м. Ковель на посаді медичної сестри з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998, а всього 7 (сім) місяців 16 (шістнадцять) днів, зобов`язати призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я відповідно до статей 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.03.2021.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 28).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.07.2021 № 0300-0802-7/28586 (а. с. 31-36) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване рішення від 23.03.2021 про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно, у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного стажу (не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 при наявному 26 років 1 місяць 3 дні), при цьому, оскільки для обчислення стажу в подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному відділенні з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 позивачем не було надано уточнюючих довідок щодо не перебування в соціальній відпустці або відпустці без збереження заробітної плати, вказаний період не зараховано до пільгового стажу.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16.03.2021 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а. с. 45), додавши документи за переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а. с. 46).

Рішенням від 23.03.2021 № 033050004792 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV (а. с. 39-41).

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 06.04.2021 № 0300-0304-8/16242 повідомило позивача про прийняте рішення № 033050004792 від 23.03.2021 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу (стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 3 дні при необхідному не менше 26 років 6 місяців). Крім того, позивачу роз`яснено, що для врахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, в подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному відділенні з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 необхідно надати документи, які підтверджують, що у вказаний час позивач не перебувала в соціальній відпустці або у відпустці без збереження заробітної плати, у випадку надання необхідних документів про стаж роботи рішення про відмову у призначенні пенсії буде переглянуте відповідно до поданої 16.03.2021 заяви з врахуванням додатково наданих документів (а. с. 20-21).

При вирішенні даного суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

За приписами статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи позивача ОСОБА_1 на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 3 дні, та у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу (станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців) оскаржуваним рішенням від 23.03.2021 № 033050004792 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Крім того, періоди роботи в інфекційному відділенні у військовій частині А1038 з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 не було зараховано до стажу у подвійному розмірі, у зв`язку із не наданням позивачем уточнюючих довідок щодо не перебування в соціальній відпустці або відпустці без збереження заробітної плати.

Суд не погоджується із доводами відповідача про не зарахування до спеціального стажу позивача періодів роботи з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 у подвійному розмірі через не надання позивачем уточнюючих довідок щодо не перебування в соціальній відпустці або відпустці без збереження заробітної плати, оскільки наявними у справі доказами, а саме архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.03.2021 № 179/1/1819 (а. с. 8), від 27.04.2021 № 179/1/3319 (а. с. 10) підтверджується перебування у вказані спірні періоди ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) у військовій частині А1038, м. Ковель на посаді медичної сестри інфекційного відділення, а у відповідних кадрових наказах по стройовій частині інформація щодо надання соціальної відпустки, відпустки без збереження заробітної плати відсутня.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу позивача періодів роботи з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 у подвійному розмірі, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваного рішення від 23.03.2021 № 033050004792 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, яке, зокрема, прийняте у зв`язку із не зарахуванням до спеціального стажу позивача вказаних періодів роботи.

Разом з тим, з наданого відповідачем розрахунку стажу (а. с. 40-41) не вбачається можливим встановити, що спірні періоди роботи взагалі не були зараховані до спеціального стажу позивача, що позбавляє можливості для суду дійти категоричного висновку про наявність у позивача необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Тобто, обчислення страхового та спеціального стажу для призначення пенсії, прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень територіальних органів Пенсійного фонду, які суд не може перебирати. Крім того, необхідною умовою для призначення пенсії є наявність необхідного стажу, який обчислюється перед прийняттям рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 23.03.2021 № 033050004792 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи у військовій частині А1038, м. Ковель на посаді медичної сестри інфекційного відділення з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 у подвійному розмірі, повторно розглянути заяву від 16.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, з урахуванням висновків суду, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частинами першою, третьою 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 454,00 грн., який сплачений квитанцією від 04.06.2021 № 56289077 в сумі 908,00 грн. (а. с. 3, 27).

За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 31.05.2021 та додатку № 1 (а. с. 65-66), акту від 09.07.2021 (а. с. 67), квитанції від 31.05.2021 (а. с. 69), позивач сплатила на рахунок адвоката Півня Г.В., який здійснює професійну діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 449 від 18.06.2010 (а. с. 68), кошти на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Суд звертає увагу, що кошти в сумі 3000,00 грн. були сплачені за підготовку позовної заяви, вказана послуга стосується даної справи та реально надана.

На думку суду, враховуючи складність справи, час, який об`єктивно необхідно було витратити адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. відповідають критеріям співмірності, передбаченими частиною п`ятою статті 134 КАС України, та не підлягають зменшенню, не зважаючи на заперечення, вказані у відзиві. Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволенні частково, тому на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань належить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.

Отже, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати з ГУ ПФУ у Волинській області в загальному розмірі 1954,00 грн. (з них: судовий збір в сумі 454,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.).

Керуючись статтями 243 - 246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23.03.2021 № 033050004792 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи у військовій частині А1038, м. Ковель на посаді медичної сестри інфекційного відділення з 07.07.1998 по 03.08.1998, з 07.08.1998 по 04.09.1998, з 10.09.1998 по 07.10.1998, з 09.10.1998 по 05.11.1998 у подвійному розмірі, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2021 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1954 гривні 00 копійок (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх