Рішення № 10081578, 30.04.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

30.04.2010р.                                                                                          Справа № 14/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта ЛТД", юридична адреса: вул. Леоніда Первомайського, 11, м. Київ, 01023; поштова адреса: вул. Лугова, 9, м. Київ, 04074

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларисса", вул. Пушкіна, 16, м. Полтава, 36011

про стягнення 3053,35 гривень

                                        Суддя Іваницький О.Т.

          Представники сторін:

          від позивача: представник не з'явився

          від відповідача: представник не з'явився

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, штрафу, витрат на послуги адвоката, а також збитків від інфляції та відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 4299,81 гривень, з яких сума основного боргу складає 1856,00 гривень, штраф 122,33 гривень, 695,40 гривень відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, збитки від інфляції 126,08 гривень та 1500,00 гривень витрат на послуги адвоката.

          Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушко І.І. від 02.04.2010 р. строк вирішення спору відповідно до положень ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено на 1 (один) місяць.

          Клопотанням за вхід. № 06135д від 30.04.2010 р. від позивача поступили уточнення позовних вимог до суми 3053,35 гривень, з яких сума основного боргу складає 1856,00 гривень, штраф в сумі 122,33 гривень, 861,70 гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами та збитки від інфляції в сумі 213,32 гривень. В цих же уточненнях позивач відмовився від стягнення з відповідача вартості витрат на послуги адвоката.

          Суд вказані уточнення прийняв до розгляду.

          Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").

          Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача суми в розмірі 3053,35 гривень, з яких сума основного боргу складає 1856,00 гривень, штраф в сумі 122,33 гривень, 861,70 гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами та збитки від інфляції в сумі 213,32 гривень.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 05.02.2010 року про порушення провадження та п. 3 ухвали суду від 06.04.2010 р. про відкладення розгляду справи не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 16 лютого 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта ЛТД", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кларисса", м. Полтава було укладено договір поставки товару № 977/09 (надалі Договір).

          Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник (Позивач у справі) зобов'язується передавати у власність Покупця (Відповідач у справі), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати в порядку і в строки, передбачені Договором, продукти харчування (надалі Товар).

          Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору зобов'язання сторін по поставі Товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення Покупця (Відповідач у справі). Замовлення передається Постачальнику (Позивач у справі) в будь-якій зрозумілій сторонам формі за вибором Покупця (Відповідач у справі) (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

          Згідно п. 1.2. Договору Товар по даному Договору постачається партіями, згідно видаткових накладних.

          Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Постачальник (Позивач у справі) постачає Товар на умовах DDP (доставка на склад Покупця (Відповідач у справі) згідно правил "Інкотермс" в редакції 2000 р. Згідно з п. 3.2. Договору датою поставки та датою переходу права власності на партію Товару є дата фактичної передачі Товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

          Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються протягом 21 календарного дня з дня отримання Товару. Днем отримання Товару є дата, зазначена у видаткових накладних.

          Згідно видаткової накладної № KD-0081514 від 19.02.2009 р. на суму 145,74 гривень (з ПДВ) та довіреності № 061 від 19.02.2009 р., а також видаткової накладної № KD-0081515 від 19.02.2009 р. на суму 2301,06 гривень (з ПДВ) та довіреності № 060 від 19.02.2009 р. Відповідачем від Позивача було отримано Товар.

          Взяті на себе за Договором зобов'язання Позивач виконав належним чином, у визначені строки та в повному обсязі поставивши Відповідачу визначений Договором Товару. Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань належним чином не виконав, за поставку Товару з Позивачем не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1856,00 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 1856,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 5.2.2. Договору за порушення строку розрахунку Покупець (Відповідач у справі) сплачує Постачальнику (Позивач у справі) штраф у розмірі 5% від вартості поставленої та неоплаченої продукції. Позивачем Відповідачу згідно вказаного положення Договору нароаховано штраф в сумі 122,33 гривень. Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Згідно п. 5.6. Договору кожна із сторін має сплатити іншій стороні в разі порушення грошового зобов'язання 30% річних з заборгованої суми за неправомірне користування грошовими коштами. Позивачем Відповідачу згідно вказаного положення Договору нароаховано 30% в сумі 861,70 гривень. Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховано Відповідачу збитки від інфляції в сумі 213,32 гривень за період із 14.08.2009 р. по 21.04.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи). Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу 1856,00 гривень, штраф в сумі 122,33 гривень, 861,70 гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами та збитки від інфляції в сумі 213,32 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 72,44 гривень та 167,59 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларисса", вул. Пушкіна, 16, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 13932128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта ЛТД", вул. Леоніда Первомайського, 11, м. Київ, 01023 (п/р 26009009674 в АКБ "Полікомбанк", м. Чернігів, МФО 353100, код ЄДРПОУ 32308069) суму основного боргу 1856,00 гривень, штраф в сумі 122,33 гривень, 861,70 гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами, збитки від інфляції в сумі 213,32 гривень, суму державного мита в розмірі 72,44 гривень та 167,59 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. .

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.