36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
12.03.2010р. Справа № 14/339
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд", вул. Первомайська, 10, смт. Кача, м. Севастополь, АР Крим, 99804
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава", вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, 36009
про стягнення 5266,60 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники сторін:
від позивача: Канівець Н.М., дов. № 67/10-П від 08.02.2010 року
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості та відшкодування збитків в сумі 6766,60 гривень, з яких сума основного боргу 6716,70 грн., збитки від інфляції - 34,44 грн., 3% річних -15,46 грн.
23.02.2010 року за вхід. № 02488д канцелярії суду від представника позивача поступила заява з уточненням позовних вимог, з урахуванням того факту. що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар 29.01.2010 року було перераховано 500,00грн( копія виписки банку додається), позивач просить зменшити суму позову, а саме - суму основного боргу - 6216,70 грн., збитки від інфляції -34,44 грн., 3% річних - 15,46 грн. та судові витрати на загальну суму залишаються без змін. Суд заяву прийняв розглянув по суті та задовольнив, приєднав до матеріалів справи.
24.02.2010 р. ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушко І.І. строк вирішення спору був продовжений на 1 (один) місяць відповідно до положень ч. 3 ст. 69 ГПК України.
12.03.2010 р. за вхід. № 03373 від позивача поступила заява про зменшення позовних вимог до суми 5266,60 гривень, з яких сума боргу складає 5216,70 гривень, збитки від інфляції 34,44 гривень та 3% річних в сумі 15,46 гривень. Суд вказану заяву прийняв до розгляду
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача суми 5266,60 гривень, з яких сума боргу складає 5216,70 гривень, збитки від інфляції 34,44 гривень та 3% річних в сумі 15,46 гривень.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що протягом травня 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд", м. Севастополь (надалі Позивач) поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава", м. Полтава (надалі Відповідач) товар за видатковими накладними:
- PLT-00188460 від 22.05.2009 р. на суму 912,60 гривень;
- PLT-00188476 від 23.05.2009 р. на суму 418,08 гривень;
- PLT-00188652 від 25.05.2009 р. на суму 9149,04 гривень;
- PLT-00188799 від 26.05.2009 р. на суму 2084,52 гривен;
- PLT-00188902 від 27.05.2009 р. на суму 152,46 гривень.
Загальна сума поставки склала 12716,70 гривень.
Відповідач частково за поставлений товар розрахувався на суму 7500,00 гривень.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 5216,70 гривень.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 206 ЦК України передбачає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закон.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 5216,70 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховано Відповідачу збитки від інфляції в сумі 34,44 гривень та 3% річних в сумі 15,46 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу 5216,70 гривень, збитки від інфляції 34,44 гривень та 3% річних в сумі 15,46 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 79,39 гривень та 183,69 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Полтава", вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, 36009 (р/р 260048233 в АБ "Полтава-Банк", м. Полтава, МФО 334489, код ЄДРПОУ 35724096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд", юридична адреса: вул. Первомайська, 10, смт. Кача, м. Севастополь, АР Крим, 99804; поштова адреса: вул. Визволення, 24, м. Полтава, 36009 (р/р 26000060485868 в СФ КБ "Приватбанк", м. Севастополь, МФО 324935, код ЄДРПОУ 35525722) суму боргу 5216,70 гривень, збитки від інфляції 34,44 гривень, 3% річних в сумі 15,46 гривень, суму державного мита в розмірі 79,39 гривень та 183,69 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Судове рішення № 10081537, Господарський суд Полтавської області було прийнято 12.03.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 14/339. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: