36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
11.02.2010р. Справа № 14/278
за позовом за позовом Комунального підприємства "Дизайн міського середовища", пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Технології", вул. Карла Лібкнехта, 7, кв. 13, м. Полтава, 36000
про стягнення 1788,02 гривень та зобов'язання звільнити надані в користування місця та передати їх КП "Дизайн міського середовища"
Суддя Іваницький О.Т.
Представники
від позивача: Литовченко Ю.В., дов. № 01-19/18/448 від 07.09.2009 р.
від відповідача: представник не з'явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 1788,02 гривень за отримані послуги згідно рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 260 від 19.10.2007 р., яким було надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1021 та зобов'язання звільнити надані в користування місця та передати їх КП "Дизайн міського середовища".
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушко І.І. від 15.01.2010 р. строк вирішення спору у відповідності із ч. 3 ст. 69 ГПК України був продовжений на 1 (один) місяць.
Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Враховуючи те, що позовні вимоги мають однорідні та пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача суд об'єднав в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 260 від 19.10.2007 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ай-Технології", м. Полтава (надалі Відповідач) було надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1021, за яким було розташовано рекламний засіб (спеціальну конструкцію) за адресою: вул. Фрунзе, 57, м. Полтава.
01.11.2007 р. між Комунальним підприємством "Дизайн міського середовища", м. Полтава (надалі Позивач) та Відповідачем було укладено договір № 173 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору КП (Позивач у справі) надає Користувачу (Відповідач у справі) в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі місця) згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне користування розповсюджувачем зовнішньої реклами (Користувачем) місць, які перебувають у комунальній власності з метою:
а) встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у Користувача на законних підставах та їх використання у формах, не заборонених чинним законодавством, для розміщення зовнішньої реклами;
б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламних носіїв тощо).
Договір, відповідно до п. 2.1., набирає чинності з 1 листопада 2007 р. та діє по 19 жовтня 2012 р.
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, складає 77 гривень 74 копійки щомісяця. Внесення плати за користування місцями здійснюється авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата. Внесення всіх платежів за Договором здійснюється Користувачем (Відповідач у справі) без отримання від КП (Позивач у справі) рахунку-фактури шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок КП у встановлені Договором строки (п. 4.5. Договору).
Взяті на себе зобов'язання за Договором (п. 3.2.1. - 3.2.9.) Позивач виконав належним чином, в повному обсязі та у визначений строк. Відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання (п. 3.4.1. - п. 3.4.13.) належним чином не виконав, оплату за користування наданими місцями не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в сумі 1788,02 гривень, яку і просить стягнути на свою користь Позивач.
01.10.2009 р. Позивачем Відповідачу було направлено лист № 01-19/18/480 від 30.09.2009 р. про дострокове розірвання договору у зв'язку із несвоєчасною оплатою за надані місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Оскільки п. 8.1.2. Договору передбачено, що Договір припиняє свою дію, якщо Користувач (Відповідач у справі) не платить, невчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місць, передбачених р. 4 Договору, то Позивач просить суд зобов'язати Відповідача звільнити надані в користування місця і передати їх Позивачу, при цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснити самостійно за власний (Відповідача) рахунок.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за отримані послуги в розмірі 1788,02 гривень та зобов'язати звільнити надані в користування місця (вул. Фрунзе, 57, м. Полтава) та передати їх КП "Дизайн міського середовища", при цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснити самостійно за власний (Відповідача) рахунок.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 762 від 09.11.2009 р. сплачено державне мито в сумі 51,00 гривень, що є меншим від того, яке необхідно було сплатити при подачі позовної заяви (загальна сума позовних вимог склала 1788,02 гривень). П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складає 102,00 гривень). Таким чином, з Позивача підлягає стягненню в рахунок Державного бюджету України сума недоплаченого державного мита в розмірі 51,00 гривень.
Крім того, враховуючи те, що Позивачем окрім майнової вимоги заявлена вимога про вчинення дій, то з Позивача у відповідності із п.п. в) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 підлягає стягненню державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 гривень) за вимогу у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів.
Також судом встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 761 від 09.11.2009 р. сплачено 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що на 118,00 гривень менше, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних із розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258" визначено, що у господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для інших позивачів –за ставкою 236,00 гривень. Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.
Таким чином, Позивач на момент подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області (вхід. № 4546 від 17.11.2009 р. канцелярії суду) повинен був сплатити 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З Позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України недоплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 58, ч. 3 ст. 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Технології", вул. Карла Лібкнехта, 7, кв. 13, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 35206455) на користь Комунального підприємства "Дизайн міського середовища", пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 32635936) заборгованість за отримані послуги в розмірі 1788,02 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай-Технології", вул. Карла Лібкнехта, 7, кв. 13, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 35206455) звільнити надані в користування місця (вул. Фрунзе, 57, м. Полтава) та передати їх Комунальному підприємству "Дизайн міського середовища", пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 32635936).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснити за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Технології", вул. Карла Лібкнехта, 7, кв. 13, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 35206455).
5. Стягнути з Комунального підприємства "Дизайн міського середовища", пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 32635936) в доход Державного бюджету України (УДКУ у м. Полтава, ЗКПО 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, р/р 31118095700002, КБК 22090200, символ звітності банку 095) несплачене державне мито в сумі 136,00 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Стягнути з Комунального підприємства "Дизайн міського середовища", пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36000 (код ЄДРПОУ 32635936) в доход Державного бюджету України (УДК у м. Полтава, код ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, р/р 31211259700002, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) недоплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Судове рішення № 10081469, Господарський суд Полтавської області було прийнято 11.02.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 14/278. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: