Рішення № 100812688, 04.11.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13629/21

Провадження № 2/344/3671/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі с/з: Лукинів І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Любенько Наталія Ярославівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (надалі «Відповідач», «ТОВ «Фінпром Маркет»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Любенько Наталія Ярославівна, – про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №17026 від 25.09.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 25 050,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса є незаконним, оскільки існуючі між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» кредитні правовідносини були припинені, останню проплату за кредитом Позивач здійснила 29.04.2016 року. Жодних договірних відносин з ТОВ «Фінпром Маркет», ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» у Позивача не виникало. Про наявність будь-якої заборгованості за невиконання чи неналежне виконання кредитного договору, укладеного з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» ОСОБА_1 не повідомлялось, як і не повідомлялось про факт відступлення права вимоги за кредитним договором та суму заборгованості.

Крім того, в позові Позивач посилалася на пропуск Відповідачем трирічного строку звернення за вчиненням виконавчого напису.

Крім того, на думку Позивача, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус, в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», не переконався належним чином у безспірності розміру суми заборгованості.

Представником Позивача подано до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачем на адресу суду направлено клопотання про врегулювання спору за участю судді; заяву про визнання позову та клопотання про відмову в задоволенні витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року в задоволенні клопотання Відповідача про врегулювання спору за участю судді відмовленоу звязку з поданням представником Позивача заяви про заперечення такого мирного врегулювання за участю судді.

В судове засідання Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Треті особи – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Любенько Наталія Ярославівна, явку уповноважених представників до суду не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. письмових пояснень від третіх осіб до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, викладені у Відзиві на позов пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Предметом позову у даній цивільній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – «ЦК України») кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено Виконавчий напис №17026 про звернення стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» відступило право вимоги на підставі про відступлення прав вимоги від 04.08.2020 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» на підставі Договору про відступлення права вимоги №000116-а від 12.06.2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №005-179556/14-00938-вкл-к від 11.02.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 .

Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.06.2018 року 25.09.2020 року.

Сума заборгованості складає 25 050,00 грн.:

25 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

50,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису.

Посилаючись на незаконність вищевказаного виконавчого напису від 25 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті – документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі – «Порядок вчинення нотаріальних дій», «Порядок»).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – «Перелік»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Як встановлено, Судом, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 25 вересня 2020 року вчинено виконавчий напис №17026 про звернення стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» відступило право вимоги на підставі про відступлення прав вимоги від 04.08.2020 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» на підставі Договору про відступлення права вимоги №000116-а від 12.06.2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №005-179556/14-00938-вкл-к від 11.02.20145 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 , а саме 25 050,00 грн. (25 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 50,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису).

Як зазначено нотаріусом у даному виконавчому написі, стягнення заборгованості проводиться за період з 11.06.2018 року 25.09.2020 року.

В матеріалах справи містяться копії частини документів, на підставі яких нотаріусом було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, зі змісту яких Судом встановлено наступне.

Так, як підставу виникнення кредитних зобов`язань нотаріусом у оскаржуваному виконавчому написі зазначено Кредитний договір №005-179556/14-00938-вкл-к від 11.02.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 (а.с.13-16).

Документів на підтвердження переходу права вимоги за вищевказаним кредитним договором від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет», а в подальшому – доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» Суду не надано.

В той же час, в матеріалах документів, які подавалися приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. для вчинення виконавчого напису, не міститься належного документу, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов`язання.

Натомість, заявником було надано нотаріусу тільки Виписку з рахунку ОСОБА_1 (а.с.68), в якому міститься інформація про заборгованість ОСОБА_1 у період з 11.06.2018 року по 25.09.2020 року в загальній сумі 35 756,84 грн.

Однак, вказаний документ не є належним чином оформленою випискою по рахунку боржника, не містить інформації про погашення нею заборгованості за кредитним договором, не дає можливості встановити прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Однак, документи, які було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису у спірних правовідносинах, не є первинними, з їх змісту неможливо встановити час виникнення права вимоги до ОСОБА_1 , як і в цих документах відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, рух коштів тощо.

Натомість, Позивачем в обґрунтування факту припинення кредитних правовідносин з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» надано суду копії квитанції про погашення заборгованості (а.с.17-22) із посиланням на те, що останню проплату було здійснено нею в квітні 2016 року.

В той же час, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Строк дії Кредитного договору №005-179556/14-00938-вкл-к від 11.02.2014 року вставнолено у 36 місяців (пункт 5 Бюлетеню про умови кредитування), тобто до 11.02.2017 року.

Отже, на час вчинення спірного виконавчого напису, нотаріусом не з`ясовано чи не пропущено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» строк позовної давності, а так само, трирічний строк з дня виникнення у нього права вимоги, що вимагає п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не встановлено, коли було здійснено останню оплату по кредиту, оскільки з даної нотаріусу виписки не прослідковується проведені оплати за договором.

Отже, Судом не встановлено, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису у розпорядженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. містився належний документ, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис від №17026 від 25.09.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 25 050,00 грн. – вчинено з порушенням вимог закону, оскільки Суду не надано доказів на підтвердження того, що для його видачі були достатні правові підстави, у зв`язку з чим Суд знаходить підстави для визнання даного виконавчого листа таким, що не підлягає до виконанню.

При цьому, Відповідачем подано до суду заяву про визнання позову.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог та визнанням позову Відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст. 141-142 ЦПК України, де з поміж іншого, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, то з Відповідача в користь Позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 681,00 грн. (454,00 грн. за подання позову та 227,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову), а також 681,00 грн. повернути Позивачу з державного бюджету.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником Позивача заявлено про відшкодування витрат на правничу допопомогу в розмірі 3000 грн., на підтвердження оплати яких надано суду відповідну квитанцію.

Представник відповідача подав клопотання про відмову у відшкодування стороні Позивача витрат на правову допомогу у заявку з ненаданням детального опису таких робіт.

Разом з тим, представником Позивача 01.11.2021 року надано суду Акт виконаних робіт від 30.08.2021 року, в якому зазначено опис наданих правничих послуг, їх тримваліть та вартість.

Зважаючи на вищевикладене суд при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, її представником було надано суду договір про надання правової допомоги від 30.08.2021 (а.с.24-25), акт виконаних робіт, відповідно до якого загальна вартість послуг складає 3000 гривень та квитанцію №423352, яка підтверджує оплату правової допомоги в сумі 3000 гривень.

Таким чином, зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є розумними та обґрунтованими, суд вважає за можливе заяву адвоката – задоволити. У задовленні клопотання представника Відповідача про відмову у відшкодуванні витра на правничу допомогу – відмовити.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610, 623, 1054 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, головний державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Любенько Наталія Ярославівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №17026 від 25.09.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 25 050,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ідентифікаційний код юридичної особи 43311346, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 681,00 грн.

4. Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

227,00 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 30.08.2021 року за № 0.0.2248590894.1, та

454,00 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 30.08.2021 року за № 0.0.2248584814.1, -

з державного бюджету.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ідентифікаційний код юридичної особи 43311346, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено і підписано 04.11.2021 року.

Суддя Домбровська Г.В.