Рішення № 10081178, 09.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2010 Справа № 10/107-09

за позовом Решетилівської центральної районної лікарні, 38400, Полтавська обл., Решетилівський р-н, смт. Решетилівка, вул. Крупської, 76

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 02-01-50/70-2009 за № 02/66-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 25.09.2009 р.

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Казаков О.А., довіреність № б/н від 03.01.2009 р.;

від відповідача: Пазій Л.І., Сундалова М.В., довіреність № 02/4816 від 23.11.2009 р.;

від третьої особи: не зявилися.

Суть спору : розглядається позов Решетилівської центральної районної лікарні про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 02-01-50/70-2009 за № 02/66-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 25.09.2009 р., за яким визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій дії Решетилівської центральної районної лікарні та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, які стосуються обмеження доступу на ринок закупівель продуктів харчування для лікарень інших суб'єктів господарювання, а також накладено на Решетилівську центральну районну лікарню штраф у розмірі 2 000,00 грн. та на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 - штраф у розмірі 1 000,00 грн..

Третя особа представництво у судове засідання не забезпечила, надала суду пояснення вх. № 0569д від 19.01.2010 р., у яких вказує про визнання позову та просить суд проводити судовий розгляд без участі її представників.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 02/4793 від 20.11.2009 р. (вх. № 015338д від 20.11.2009 р.) та доповнення до відзиву № 02/5118 від 15.12.2009 р. (вх. № 016773д від 15.12.2009 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

За результатами розгляду матеріалів справи № 02-01-50/70-2009 та відповідно до статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482зі змінами та доповненнями, пункту 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911зі змінами та доповненнями, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 02/66-рш від 25 вересня 2009 року, яким:

1.Визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій дії Решетилівської центральної районної лікарні та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, які стосуються обмеження доступу на ринок закупівель продуктів харчування для лікарень інших суб'єктів господарювання, пункт 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

2. Накладено на Решетилівську центральну районну лікарню штраф у розмірі 2 000,00 грн.;

3. Накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 000,00 грн..

25.09.2009 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України супровідним листом № 02/3769 було надіслано позивачу поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення спірне рішення. Згідно розписки на примірнику супровідного листа зазначене рішення вручене 25.09.2009 року представнику Решетилівської центральної районної лікарні. Зазначена обставина позивачем визнається.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

І. В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Позовна заява Решетилівської центральної районної лікарні № 01-03/979 від 05.10.2009 р. про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 02-01-50/70-2009 за № 02/66-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 25.09.2009 р. надійшла до господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 р. (вх. № 4176), тобто в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

ІІ. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заходів майнової відповідальності до Решетилівської центральної районної лікарні за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до оспорюваного рішення.

Територіальне відділення АМК при прийнятті оспорюваного рішення кваліфікувало дії Решетилівської центральної районної лікарні за ознаками п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як антиконкурентні узгоджені Решетилівської центральної районної лікарні та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, які стосуються обмеження доступу на ринок закупівель продуктів харчування для лікарень інших суб'єктів господарювання.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у справах щодо скасування рішення органу антимонопольного комітету та аналогічних справах діє правило розмежування обов'язків по доказуванню. Юридична особа або підприємець не зобов'язані доказувати незаконність рішення. На позивачеві лежить обов'язок довести факт порушення прийнятим рішенням його законних прав та інтересів. Обов'язок доказування законності прийнятого рішення покладається на орган, який таке рішення прийняв. Фактично слід зазначити на існування доказової презумпції незаконності спірного нормативного акта. Прийняте спірне рішення відповідача вважається незаконним, якщо інше не доказано органом або посадовою особою, яка його прийняла.

У відзиві на позов Полтавське територіальне відділення Антимонопольного комітету України обґрунтовує правомірність оскаржуваного позивачем рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України посиланням на доведеність під час дослідження, проведеного при розгляді справи № 02-01-50/70-2009, правопорушення з боку позивача та третьої особи.

Стаття 5 Закону України від 11.01.2001 р. № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" визначає узгоджені дії як укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

При цьому відповідно до ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема, дії, що стосуються :

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Вчинення антиконкурентних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вбачається з рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 вересня 2009 року № 02/66-р по справі № 02-01-50/70-2009:

- приватний підприємець ОСОБА_1 (продавець) та Решетилівська центральна районна лікарня (покупець) 01.04.2009 р. уклали договір купівлі-продажу № 2;

- відповідач розцінює вказаний договір як договір поставки, вказує, що договір не підпадає під поняття договору "купівлі-продажу", визначає діяльність позивача та третьої особи як оптову торгівлю (а.с. 3-4 спірного рішення, а.с. 14), порівнює ціни придбання продуктів харчування за даним договором з роздрібними цінами по Полтавській області за січень-липень 2009 р. та з цінами закупівлі іншими лікарнями області (Полтавською обласною клінічною дитячою лікарнею, 4 міською клінічною лікарнею та Гадяцькою ЦРЛ),

- на підставі викладеного відповідач робить висновок про те, що позивач при обранні єдиного постачальника продукції своїми діями спричинив обмеження доступу інших постачальників на ринок закупівель продуктів харчування для лікарень та підвищення цін на такі.

Матеріалами справи підтверджується, що приватний підприємець ОСОБА_1 (продавець) та Решетилівська центральна районна лікарня (покупець) 01.04.2009 р. уклали договір купівлі-продажу № 2 (а.с. 27). 20.07.2009 р. до цього договору укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 26). За умовами вказаного договору з урахуванням додаткової угоди № 1 продавець зобов'язувався передати, а покупець - прийняти та оплатити продукти харчування на загальну суму 74 071,10 грн., асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної передачі товарів відповідно до п. 2.1 цього договору визначається сторонами в момент вибірки покупцем товарів на складі продавця або формування рахунка-фактури покупцем через магазин продавця. Крім того, у матеріалах справи наявні специфікація № 1 (а.с. 94) та специфікація № 2 до додаткової угоди № 1 (а.с. 93).

Згідно із ст. 627 Цивільного Кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами п. 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженого постановою кабінету міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 (в редакції, що діяла на момент укладання між відповідачами договору купівлі-продажу) це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність законодавчо закріпленого імперативного припису щодо обов'язковості проведення конкурсної процедури закупівлі при укладанні зазначеного договору.

Під час проведення дослідження відповідачем було направлено позивачеві наступні вимоги: № 02/2654 від 23.07.2009 р. (а.с. 85), № 02/3056 від 07.08.2009 р. (а.с. 91) та № 02/3320 від 21.08.209 р. (а.с. 104), на які позивач відреагував листами з додатками № 03/706 від 05.08.2009 р. (а.с. 87), № 03/724 від 13.08.2009 р. (а.с. 92) та № 03/788 від 31.08.2009 р. (а.с. 108). Крім того, позивачем було подано заперечення № 01/870 від 18.09.2009 р. на подання з попередніми висновками у справі № 02-01-50/70-2009 (а.с. 71), з тексту якого вбачається, що Решетилівська центральна районна лікарня вказує на те, що приватний підприємець ОСОБА_1 не є єдиним постачальником продуктів харчування, перед укладанням відповідних договорів лікарнею були зібрані цінові пропозиції трьох суб'єктів господарювання, цінові позиції приватного підприємця ОСОБА_1 були визнані найприйнятнішими та акцептовані 27.03.2009 р..

Відповідно до протоколу № 3 засідання тендерного комітету Решетилівської центральної районної лікарні від 23.03.2009 р. (а.с. 142) останньому було доручено провести процедуру закупівлі продуктів харчування з визначенням найвигіднішої пропозиції щодо поставки товарів, для чого протягом трьох робочих днів зобов'язано останній розробити цінові пропозиції і надіслати їх постачальникам продуктів харчування.

Відповідно до протоколу № 4 засідання тендерного комітету Решетилівської центральної районної лікарні від 27.03.2009 р. (а.с. 152) предметом розгляду були цінові пропозиції ПП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6. Копії вказаних цінових пропозицій надані позивачем (а.с. 146-151), оригінали оглянуті судом у засіданні 19.01.2010 р. (див. протокол від цієї дати).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розслідування справи № 02-01-50/70-2009 адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України для збору необхідної інформації щодо встановлення певних обставин обмежилась надсиланням відповідних запитів до позивача та третьої особи для надання певної інформації та документів в її обґрунтування, поясненнями, які були надані самими учасниками за попередніми результатами розслідування, дослідженням наданих вказаними особами документів.

Разом з тим, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має досить широкі повноваження, серед яких зокрема є такі як : залучення працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування, що дозволило б більш обєктивно та повно дослідити обставини справи та перевірити обставини, на які посилались учасники в наданих відповідачеві поясненнях на запити.

Дані обставини свідчать, по-перше, про обізнаність Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо наявності вказаних документів, та, по-друге, про неповноту дослідження фактичних обставин та недоведеність обставин, які мають значення для справи і які було визнано встановленими відповідачем під час розгляду справи № 02-01-50/70-2009 в частині дослідження учасників ринку відповідних закупівель та співставності умов щодо цінової пропозиції, висновки територіального відділення ґрунтуються на припущеннях щодо вчинення узгодженості вказаних дій.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За викладеного, враховуючи доказову презумпцію незаконності спірного рішення, відповідачем не повно з'ясовані обставини, що призвело до невідповідності висновків, викладених у спірному рішенні, обставинам справи. Відповідачем порушені норми законодавства, що регулюють процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України, неправильно застосовані матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення та невірної кваліфікації Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дій позивача та третьої особи за наведеними вище нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому суд дійшов до висновку щодо відсутності матеріально-правового інтересу позивача в частині вимог про визнання недійсним п. 3 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/66-р справа № 02-01-50/70-2009 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 25.09.2009 р. щодо застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 000,00 грн., а тому в цій частині у позові слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підтверджуються як поданими доказами, так і нормами права, обґрунтування відзиву на позов спростовуються вищенаведеним, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати, понесені позивачем при поданні даного позову покладаються пропорційно на позивача та відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 1 та п. 2 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 02-01-50/70-2009 за № 02/66-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 25.09.2009 р..

3. Відмовити в позові в частині вимог про визнання недійсним п. 3 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 02-01-50/70-2009 за № 02/66-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 25.09.2009 р. щодо застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 000,00 грн..

4. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1), код ЄДРПОУ 21076316 на користь Решетилівської центральної районної лікарні (38400, Полтавська обл., Решетилівський р-н, смт. Решетилівка, вул. Крупської, 76), код ЄДРПОУ 01999483 - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, вказаними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.