Рішення № 100808522, 03.11.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/811/21

Провадження № 2/188/416/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді : Ніколаєвої І.К.

за участі секретаря

судового засідання : Фесик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню треті особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню треті особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича.

Позовну заяву мотивовано тим, що 23.02.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 9639 про стягнення з ОСОБА_1 (далі - позивач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 11348,00 гри. (одинадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 00 копійок.

Вказано, що заборгованість нарахована за Кредитним договором № 1-20181108-59821 від 08 листопада 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал», за яким відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25 січня 2021 року, за яким відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»,на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25 січня 2021 року.

Вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 за період з 24.04.2019 року по 23.02.2021 року суму заборгованості у розмірі 11348,00 гри., у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту-3000,00 грн.

- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією-8298,00 грн.

- плата за вчинення виконавчого напису -50,00 грн.

16.06.2021 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ольшанською Світланою Олександрівною, було відкрито виконавче провадження № 65817646 на підставі виконавчого напису №9639 від 23.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості у розмірі 11 348,00 грн.. Про факт існування оскаржуваного виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження позивач дізнався в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Даний виконавчий напис вчинено з порушеннями норм ст. ст. 87, 88 Закону Україні нотаріат», підпункт 3.1. пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2 296/5, зазначена у виконавчому написі сума грошових вимог розрахована неправильно, грошових вимог не є безспірною, відповідачем не було подано нотаріусу документи, визначені . п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Ка' Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), а тому виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

І. На момент вчинення оспорюваного виконавчого напису норма законодавства дозволяла вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам на підставі кредитних договорів в простій письмовій формі, була визнана судом не чинною.

В порушення підпункту 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальні нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого року № 296/5, виконавчий напис вчинено нотаріусом за відсутності документів,що зазначено у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових су» витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документа: встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 3.5. п. З Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальні дії нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого року № 296/5, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

З тексту оспорюваного виконавчого напису № 9639 від 23.02.2021 року, встановленого приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87-91 Закону України нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року за № 1172.

З тексту оспорюваного виконавчого напису № 9639 від 23.02.2021 року, встановлено, що приватний нотаріус, при вчиненні нотаріальної дії, керувався ст.ст.87-91 Закону України нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року за № 1172.

Однак на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, п. 2 Переліку докум якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі вик написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 був визнаний судом нечинним.

Натомість залишився п.1 Переліку документів ,згідно якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документ ,що встановлює прострочення виконання.

Позивач вважає виконавчий напис вчинений з порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, адже право вимоги не підтверджене належними доказами, а тому позивач просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з цього позивач змушена звернутися до суду з даним позовом про захистом свого порушеного права.

В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. У разі неявки відповідача прохає винести заочне рішення .

Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання на неодноразові виклики суду не з`явилися, будь - яких заперечень, пояснень суду не надали.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник після того як 23.02.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 9639 про стягнення з ОСОБА_1 (далі - позивач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 11348,00 гри. (одинадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 00 копійок.

Вказана заборгованість нарахована за Кредитним договором № 1-20181108-59821 від 08 листопада 2018 року, начеб то укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал», за яким відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25 січня 2021 року, за яким відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»,на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25 січня 2021 року.

Вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 за період з 24.04.2019 року по 23.02.2021 року суму заборгованості у розмірі 11348,00 гри., у тому числі:

- Заборгованість за тілом кредиту-3000,00 грн.

- - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією-8298,00 грн.

- - плата за вчинення виконавчого напису -50,00 грн.

16.06.2021 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ольшанською Світланою Олександрівною, було відкрито виконавче провадження № 65817646 на підставі виконавчого напису №9639 від 23.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості у розмірі 11 348,00 грн.. Про факт існування оскаржуваного виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження позивач дізнався в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Вирішуючи справу по суті суд аналізує наступні норми права.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» (надалі - Закон…) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону…). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі – Порядок.).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку…).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням БЕЗСПІРНОЇ заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім цього, нотаріусом порушені строки вчинення виконавчого напису, оскільки (п. 2.3) він вчиняється спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором (у нашому випадку) письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

У вказаному випадку письмова вимога боржнику нотаріусом, взагалі не була надіслана на адресу позивача по справі.

В матеріалах справи відсутні підтвердження про повідомлення про порушення основного зобов`язання надіслані на адресу позивача .

В постанові Верховного Суду від 30.09.2019 в справі №357/12818/17 викладений правовий висновок про те, що неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо божник не має можливості надати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №554/6777/17 у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Судом встановлено, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Так, пунктом 2 Розділу Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з і кредитних відносин Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а)оригінал кредитного договору;

б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача по непогашеній заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017. залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 Про судове рішення в адміністративній справі , визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 Про судове рішення в адміністративній справі , дійшов висновку про необхідність визнання не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів №1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а)оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що спірний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15 березня 2021року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 та в порушення вказаних положень законодавства його було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадженя № 61-12629 св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусом для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору(договорів)за яким стягнення заборгованості може проводитися у безпірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотатаріально, отже не могла бути договором. За яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безпірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підставі для визначення виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безпірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 .

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду з даним позовом складають 908 гривень, які позивач сплатив при подачі позову до суду, що підтверджується квитанцією № 0.0.2169422778.1 від 20.06.2021( а.с.8)та 454 грн. сплачені нею за клопотання про забезпечення позову, що підтверджується квитанції № 0.0.2169422025.1 від 20.06.2021року ( а.с.22), тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1362 гривні на відповідача та стягує їх на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 10-12, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, задовольнити.

Визнати Виконавчий напис № 9639 від 23.02.2021 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю« ФІНПРОМ МАРКЕТ» адреса розташування ( вул. Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс.204, м. Ірпінь індекс: 08200) ЄДРПОУ: 43311346 на користь ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 1362 ( одна тисяча триста шістдесят дві ) гривні.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, особам, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, в той же строк після отримання копії.

Суддя І. К. Ніколаєва