Рішення № 10080612, 22.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10                                                                                           Справа№ 10/94

За позовом ЗАТ «ТАКО» м. Дніпропетровськ

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» м. Львів

Про стягнення 169696,45 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача:           Гриценко В.В. –представник за дорученням 157 від 18.06.2010 року

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Закритого акціонерного товариства «ТАКО» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідбудтранс»м. Львів про стягнення 169695,45 грн. боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2010 року подав клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якого просить зменшити суму боргу на 15000,00 грн. та стягнути з відповідача 138002,00 грн. основного боргу, 2103,85 грн. 3% річних, 14589,60 грн. пені, так як після звернення ЗАТ «ТАКО» із заявою в суд, ТзОВ «Львівзахідбудтранс» частково сплатило суму основного боргу.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення № 4780300. В зв‘язку із хворобою представника просить відкласти розгляд справи.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного контракту № 009/л від 09.10.2009 року ЗАТ «ТАКО» відвантажило відповідачу товар стрілочні переводи Р-65 пр. ЛПТП 665121.001 (лівий) 1 комплект і стрілочний перевід Р-50 1/9 пр. 2498 (правий) 1 комплект. Всього на суму 268002,00 грн.

В судовому засіданні з‘ясовано, що стрілочні переводи Р-65 і Р-50 були отримані представником відповідача за дорученням № 52 від 09.10.2009 року і за накладною № 1.110 Ст від 13.10.2009 року. На зазначену вище суму відповідачеві для оплати був пред‘явлений рахунок № 1.110 від 13.10.2009 року, який станом на день розгляду справи ним частково, в сумі 130000,00 грн., сплачений. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 138002,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань перед позивачем.

Відповідно до п. 6.3 Контракту відповідач за порушення строків оплати за отриманий товар повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно поданого позивачем розрахунку (з урахуванням ставки пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України) розмір пені за прострочку виконання взятих на себе відповідачем зобов’язань становить 14589,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 2103,85 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 217 ГК України, ст. 509, 526 ЦК України, та ст. ст. 12,22,33,34,49,82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :           

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» ( м. Львів, вул. Левандівська,3, код ЄДРПОУ 32639820) на користь Закритого Акціонерного Товариства «ТАКО» ( м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького,108 А, код ЄДРПОУ 13417240) 138002,00 грн. основного боргу, 2103,85 грн. 3% річних, 14589,60 грн. пені, 1696,96 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя