Вирок № 100805922, 02.11.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/1936/17

В И Р О К

Іменем України

02 листопада 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді: Ковганича С.В.

при секретарі Галькевич І.В., Грох Н.С., Мрочко Т.О.

за участю прокурора Гаврилюка В.В., Льолі В.Б., Синчука Б.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Головчука В.А.

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників Григоришена О.В., Третякова П.М., Зубара В.В.

свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження № 12017020310000486 внесеного в ЄРДР від 07.09.2017 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта незакінчена вища, одружений, на утриманні 1 неповнолітня дитина, не працює, не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.2 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта вища базова, не одружений, приватний підприємець, не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.2 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , освіта 7 класів, не одружений, не працює, судимий:

- 24.12.2010, Ладижинським м/с за ст. ст. 307 ч.2 КК України до 5 р. 1 міс. п/в;

- 21.05.2020, Немирівським р/с за ст. ст. 185 ч.3, 75 КК України до 3 р. п/в, з встановленням іспитового строку на 1 рік, відповідно до ухвали Тульчинського р/с від 02.12.2020 випробувальний термін скасовано та направлено засудженого для відбування покарання, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.2 КК України;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 06.09.2017 року близько 14.00 год., перебуваючи у власному домогосподарстві по АДРЕСА_1 , під час конфлікту між ним та ОСОБА_1 , який виник з приводу грошових коштів на ґрунті спільних бізнесових питань, будучи незадоволеним тим, що ОСОБА_1 , висловлював йому свої невдоволення, наніс два удари кулаком правої та лівої руки в область голови ОСОБА_1 . Після чого, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приєднавшийся до них ОСОБА_4 виштовхали ОСОБА_1 з території подвір`я на дорогу. ОСОБА_3 , після того, як ОСОБА_1 кинув в нього каміння, в свою чергу продовжуючи протиправні дії, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 , з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар правою ногою ззаду по тулубу ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_2 продовжуючи свої протиправні дії штовхнув обома руками ОСОБА_1 в область грудей, від чого останній впав на дорогу, та в цей час ОСОБА_2 сів зверху на нього та стримував його, а ОСОБА_4 , під час того як ОСОБА_1 перебував у лежачому положенні, наніс, йому, чотири удари обома ногами по черзі по голові та тулубу, та в цей час ОСОБА_3 також наніс два удари обома ногами по черзі по голові та тулубу ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №83 від 20.09.2017 у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження в вигляді забійних ран, синців в області голови, обличчя, грудної клітки зліва, та лівої нижньої кінцівки, які по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_3 , 06.09.2017 року близько 14.00 год., перебуваючи у власному домогосподарстві по АДРЕСА_1 , під час конфлікту між його братом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який виник з приводу грошових коштів на ґрунті спільних бізнесових питань, який переріс в штовханину, намагався розборонити останніх, відштовхнувши ОСОБА_1 від свого брата ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 кинув камінням, яке підібрав на подвір`ї в сторону ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_2 , нічого не пояснюючи, наніс два удари кулаком правої та лівої руки в область голови ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 , в свою чергу підбігши до ОСОБА_1 , з метою нанесення тілесних ушкоджень, діючи спільно з ОСОБА_2 , за мовчазною згодою, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 , наніс один удар правою ногою ззаду по тулубу ОСОБА_1 та в послідуючому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виштовхали ОСОБА_1 з подвір`я на дорогу. Після чого ОСОБА_2 продовжуючи свої протиправні дії штовхнув обома руками ОСОБА_1 в область грудей, від чого останній впав на дорогу, та в цей час ОСОБА_2 сів зверху на нього та стримував його, а ОСОБА_4 , під час того як ОСОБА_1 перебував у лежачому положенні, наніс йому чотири удари обома ногами по черзі по голові та тулубу, та в цей час ОСОБА_3 також наніс два удари обома ногами по черзі по голові та тулубу ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №83 від 20.09.2017 у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження в вигляді забійних ран, синців в області голови, обличчя, грудної клітки зліва, та лівої нижньої кінцівки, які по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_4 , 06.09.2017 року близько 14.00 год., перебуваючи на подвір`ї домогосподарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по АДРЕСА_1 , під час конфлікту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який виник з приводу грошових коштів на ґрунті спільних бізнесових питань останніми, який переріс в штовханину, після того як ОСОБА_1 кинув камінням, яке підібрав на подвір`ї в сторону ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_2 , нічого не пояснюючи, наніс два удари кулаком правої та лівої руки в область голови ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 , в свою чергу підбігши до ОСОБА_1 , з метою нанесення тілесних ушкоджень, діючи спільно з ОСОБА_2 , за мовчазною згодою, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наніс один удар правою ногою ззаду по тулубу ОСОБА_1 та в послідуючому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виштовхали ОСОБА_1 з подвір`я на дорогу. Після чого ОСОБА_2 продовжуючи свої протиправні дії штовхнув обома руками ОСОБА_1 в область грудей, від чого останній впав на дорогу, та в цей час ОСОБА_2 сів зверху на нього та стримував його, а ОСОБА_4 , під час того як ОСОБА_1 перебував у лежачому положенні, умисно наніс, йому, чотири удари обома ногами по черзі по голові та тулубу, та в цей час ОСОБА_3 також наніс два удари обома ногами по черзі по голові та тулубу ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №83 від 20.09.2017 у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження в вигляді забійних ран, синців в області голови, обличчя, грудної клітки зліва, та лівої нижньої кінцівки, які по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.2 КК України в судовому засіданні визнав частково, а саме в нанесенні тілесних ушкоджень, але не з хуліганських мотивів. В обґрунтування своєї позиції суду пояснив, що 06.09.2017, він перебував в домогосподарстві по АДРЕСА_1 , де фактично проживає. Разом з ним, також був його брат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який допомагав їм в прийомі яблук від людей. Приблизно в обідню пору, до нього додому приїхав ОСОБА_1 , з яким він на протязі близько двох років вели спільно бізнес, займались закупівлею яблук та вишень. Під`їхавши, ОСОБА_1 загородив проїзд на подвір`я, а сам вийшовши з автомобіля підійшов до нього, і почав виясняти відносини з приводу поділу коштів та повернення дерев`яних піддонів. Їхня розмова переросла в суперечку та тяганину. Він разом із своїм братом ОСОБА_3 , який втрутився в їх конфлікт, виштовхали ОСОБА_1 з подвір`я, на проїжджу частину дороги. Після цього, ОСОБА_1 , почав в їх сторону кидати камінням та попав в його брата ОСОБА_3 . Він зразу же підбіг до нього, і можливо, з метою вибити цеглину з рук, наніс один чи два удари в область грудей. Потім він повалив ОСОБА_1 на землю, і в цей час підбіг його брат ОСОБА_3 і вони вдвох утримували ОСОБА_1 на землі. Чи в цей час хтось наносив йому удари він не бачив. Вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення передбачений ст. 296 ч.2 КК України так, як ніяких хуліганських мотивів в нього не було. Просить суд винести виправдувальний вирок відносно нього та відмовити в задоволенні цивільного позову.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 296 ч.2 КК України визнав частково. Суду пояснив, що 06.09.2017 до них додому приїхав ОСОБА_1 , з яким його брат ОСОБА_2 мали спільні справи. ОСОБА_1 заборгував їм 9000 грн. Приїхавши він поставив автомобіль перед ворітьми закривши в`їзд на подвір`я. Прийшовши на територію домогосподарства, вони розмовляли з його братом ОСОБА_2 дана розмова переросла в сварку та в подальшому в штовханину. Брат почав виштовхувати ОСОБА_1 з подвір`я, а той в свою чергу тримав його за одяг. Побачивши це, він підійшов до них, і допоміг братові виштовхати ОСОБА_1 з подвір`я, на проїжджу частину дороги. Після цього, ОСОБА_1 підібрав на землі каміння чи то шматки цегли і почав кидати в їхню сторону. Один із камінців попав йому в живіт. Тоді ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_1 і повалив його на землю, а він в свою чергу також підбіг і допомагав братові утримувати ОСОБА_1 в лежачому стані. Можливо в цей час він і наніс йому декілька ударів рукою в грудну клітину, щоб припинити його протиправні дії. Вважає, що вказану бійку спровокував саме ОСОБА_1 . Свою ж вину визнає частково лише в спричиненні тілесних ушкоджень, але не з хуліганських мотивів, а з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1 просить суд винести відносно нього виправдувальний вирок та відмовити в цивільному позові.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченого ст. 296 ч.2 КК України визнав частково і суду пояснив, що 06.09.2017, він перебував в домогосподарстві ОСОБА_8 , де здавав яблука. Приблизно в обідню пору до них приїхав ОСОБА_1 , який прийшов на подвір`я і про щось розмовляв з ОСОБА_2 . Дана розмова переросла в сварку та штовханину. ОСОБА_3 сказав, йому щоб він розібрався з цим. Саме в цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виштовхували ОСОБА_1 з подвір`я на дорогу, а він в свою чергу підбіг до них і ногою відштовхнув ОСОБА_1 після цього, ОСОБА_1 почав кидати камінням в сторону ОСОБА_3 . Вже на проїжджій частині дороги знову відбулась штовханина, і ОСОБА_3 два рази вдарив ОСОБА_1 в область голови та тулуба. Після чого вони знову впали на землю та Войткови тримали ОСОБА_1 , можливо і наносили йому удари. Він свою чергу підійшов до них та декілька разів ногою вдарив ОСОБА_1 по тулубу, можливо і по голові. Свою вину в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з хуліганських спонукань не визнає. Удари він наносив з метою припинити дії ОСОБА_1 також не визнає і цивільний позов.

Не зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину визнали частково, їх вина у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами потерпілого, свідків та матеріалами кримінального провадження.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 06.09.2017, він проїжджав на власному автомобілі по кругу в м. Тульчині біля домогосподарства ОСОБА_8 і побачив на подвір`ї, ОСОБА_3 . Зупинившись біля воріт даного домогосподарства він зайшов на подвір`я і підійшов до ОСОБА_3 . В цей час підбіг ОСОБА_2 і почав до нього чіплятись, махати руками. Він щоб уникнути конфлікту почав відходити до дороги, але ОСОБА_2 продовжував йти за ним та махати руками. Вже на дорозі ОСОБА_2 наніс йому декілька ударів руками по різних частинах тіла. В цей же час підбіг ОСОБА_3 і також наніс декілька ударів рукою йому по тулубу. В свою чергу до них підбіг ОСОБА_4 і наніс йому удар ногою по почках. Потім його штовхнули і він впав. ОСОБА_2 виліз зверху на нього і всі втрьох наносили йому удари ногами та руками по різних частинах тіла. Він вирвався від них, відбіг від них взяв на землі камінець і тримав його в руках, щоб його більше не били. Потім пішов до автомобіля, де сів в середину і знімав все на відео та викликав поліцію. Внаслідок нанесення ударів йому були спричиненні тілесні ушкодження. З братами ОСОБА_8 в нього дійсно були відносини з приводу закупівлі продукції, але ніяких грошей він їм не винен. Ним заявлено цивільний позов в даному кримінальному провадженні, який він просить задоволити.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що він працював робітником на АЗС БРСМ, що знаходиться біля кругового руху між м. Тульчином та с. Кинашів, напроти домогосподарства ОСОБА_8 . Заправляючи автомобіль клієнта газом, він бачив, як на узбіччі дороги, біля домогосподарства ОСОБА_8 відбувалась якась бійка між Войтковими та потерпілим. Він бачив, як ОСОБА_8 вдвох тримали потерпілого, який лежав на землі. Але хто кому наносив тілесні ушкодження він не бачив.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він знайомий з обвинуваченими ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 . 06.09.2017, він перебував на подвір`ї домогосподарства ОСОБА_8 . В цей час приїхав потерпілий, і прийшов на подвір`я. Там відбулась сварка між братами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу боргу. ОСОБА_2 просив ОСОБА_1 вийти з подвір`я та штовхнув його, той в свою чергу наніс ОСОБА_2 удар, куди саме він не бачив. Після чого між ними почалась тяганина та вони один одному наносили удари. В цей час до них підбіг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , намагались розборонити, але бійка розпочалась знову. Втрьох ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виштовхали ОСОБА_1 з подвір`я на дорогу. Що там відбувалось він не бачив, але після того, в ОСОБА_1 на обличчі була кров. Також він пам`ятає, що ОСОБА_1 кидав камінням у ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він працював робітником на АЗС БРСМ. Пам`ятає, що він був свідком, як брати ОСОБА_8 та ще один чоловік, якого він не знає, біля домогосподарства ОСОБА_8 , втрьох били ще одного чоловіка. Вказані події відбувались на відстані 100-150 метрів від АЗС. Хто кому наносив тілесні ушкодження він не бачив, їх ніхто не розбороняв та автомобілі не зупинялись.

Також вина обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- висновком експерта № 83 від 20.09.2017, відповідно до якого у гр. ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді поверхневих ран, синців в області голови, обличчя, грудної клітки зліва, та лівої нижньої кінцівки.

Дані тілесні ушкодження виникли від неодноразової дії твердого тупого предмета (предметів), що могло бути в термін і за обставин на які вказує обстежений, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. (т.1 а.с. 195).

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, в судовому засіданні доведена в повному обсязі, в зв`язку з чим дії останніх необхідно кваліфікувати за ст. 125 ч.1 КК України.

Щодо мотивів зміни обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Диспозиція ст. 296 ч.2 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення кримінально караних дій, які полягають у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного, а також фактичних обставин справи, дії що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, які виникли між обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підлягають кваліфікації за ст. 125 ч.1 КК, що передбачає відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії можуть кваліфікуватись лише в тому випадку, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Як встановлено в судовому засіданні конфлікт між обвинуваченими та потерпілим виник на подвір`ї домогосподарства, де проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з причин боргу між ними. Вказаний конфлікт виник внаслідок дій як самого потерпілого так і обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також нанесенні обоюдних ударів потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 один одному, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_6 . Тому, в даному випадку відсутня одна із ознак хуліганства, як безпричинність, а також порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

Тобто, в даному випадку, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, а вказаний мотив органом досудового слідства та прокурором в судовому засіданні не доведений, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Крім того, суд зазначає, що доказів, які б свідчили про вчинення хуліганських дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб, в судовому засіданні не здобуто.

Так, органом досудового розслідування інкримінується, що дії відбувались біля приміщення АЗС БРСМ с. Кинашів, Тульчинського району. Однак, судом встановлено, що вказані події відбулись на подвір`ї домогосподарства АДРЕСА_1 , а в послідуючому біля даного домогосподарства на обочині проїжджої частини дороги, що знаходиться в 100-150 метрах, від АЗС БРСМ, за круговим рухом, з другої сторони дороги.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією викладеної в Постанові ВС від 03.07.2019 в справі № 288/1158/16-к, 13-28кс19.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності в діях обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ст. 296 ч.2 КК України та їх виправдання, то судом в повній мірі дано оцінку вказаним обставинам про що викладено вище та викладені мотиви суду щодо перекваліфікації дій обвинувачених.

Щодо наявності в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, суд зазначає, що вказані обставини підтверджуються як показами самих обвинувачених, які вказали, що наносили тілесні ушкодження потерпілому, так і показами потерпілого, а також показами свідків.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає, що доводи сторони захисту в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи сторони захисту, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, і є одним із способів захисту обвинувачених для уникнення відповідальності за вчинений кримінальний проступок.

Так, в своїх показах свідок ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_2 наносив удари потерпілому на подвір`ї домогосподарства, а свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вказали, що брати Войткови, яких вони знають та ще один чоловік, наносили удари людині яка лежала на землі, на проїжджій частині дороги біля домогосподарства ОСОБА_8 .

Тому, суд критично ставиться до позиції сторони захисту щодо виправдання обвинувачених, за відсутності в їх діях складу кримінального правопорушення.

Аналіз вказаних показів, як самих обвинувачених так, і потерпілого та свідків, дає суду підстави зробити висновок про невідповідність позиції сторони захисту фактичним обставинам справи, критичного ставлення до них судом, а також спростування зазначених доводів, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, оцінюючи доводи сторони захисту, а саме захисників Третякова П.М. та Григоришена О.В. щодо неналежності та недопустимості доказів, а саме показів обвинуваченого ОСОБА_4 наданих ним на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні, в зв`язку з порушенням його права на захист, так як останній знаходився на лікуванні в психоневрологічній лікарні, суд зазначає, що вказані доводи не можуть братись судом до уваги, так як вони не підтвердженні належними доказами. Ні обвинувачений ОСОБА_4 ні його захисник Зубар В.В. не зазначали про можливе порушення прав обвинуваченого на захист. Будь-яких доказів, які б підтверджували вказані обставини суду не представлено. Що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування, то вказані покази в судовому засіданні не досліджувались.

Обставинами, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу кожного із обвинувачених. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, обвинуваченими вчинено кримінальний проступок. За місцем проживання обвинуваченні характеризується позитивно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_4 , на час вчинення кримінального проступку мав непогашену судимість та на даний час відбуває покарання за вчинення корисливого злочину, відсутністю пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинувачених і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у виді громадських робіт в межах санкції визначеної ст. 125 ч.1 КК України.

Враховуючи ті обставини, що на час прийняття рішення в даному кримінальному провадженні минули строки встановленні ст. 49 ч.1 п.1 КК України, якою визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, а відповідно до ст. 12 КК України спричинення легкого тілесного ушкодження віднесено до кримінального проступку, а тому до обвинувачених підлягає застосуванню положення ст. 74 ч.5 КК України та звільнення від даного виду покарання.

В зв`язку із звільненням обвинуваченого ОСОБА_4 від покарання не підлягає застосуванню положення ст. 70 ч.4 КК України в врахуванням вироку Немирівського районного суду від 21.05.2020, який має виконуватись окремо.

Так, як обвинувачених звільнено від покарання підстави для застосування відносно них запобіжних заходів відсутні.

В даному кримінальному провадженні відсутні процесуальні витрати та речові докази.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення з обвинувачених майнової та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, суд зазначає, що з врахуванням встановленої в судовому засіданні вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, позов підлягає частковому задоволенню.

Так, солідарному стягненню з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає завдана матеріальна шкода в сумі 559,52 грн., а саме кошти витрачені на придбання ліків, що підтверджується відповідними чеками за 06.09.2017, 07.09.2017, 08.09.2017 та 10.09.2017. Інші касові чеки за вказаний період суд до уваги не бере, так як вони видавались в ці ж дні на інші медичні препарати, з незначним проміжком часу, що ставить під сумнів доводи потерпілого щодо необхідності вказаних медичних препаратів. Крім того, не підлягають задоволенню вимоги потерпілого ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої шкоди щодо зменшення працездатності так, як останнім суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували дані вимоги.

Також частковому задоволенню підлягають вимоги потерпілого щодо стягнення коштів з обвинувачених за спричинену моральну шкоду. Враховуючи ті обставини, що потерпілий зазнав моральних страждань, які супроводжувались психологічними переживаннями пов`язаними з спричиненням тілесних ушкоджень, суд вважає, що еквівалентом грошового стягнення, яке підлягає відшкодуванню обвинуваченими, буде стягнення коштів в сумі по 15000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 50, 65, 49, 74, 125 ч.1 КК України ст. ст. 368-371, 373, 374-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді двохсот годин громадських робіт.

На підставі ст. ст. 49 ч.1 п.1, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за ст. 125 ч.1 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді двохсот годин громадських робіт.

На підставі ст. ст. 49 ч.1 п.1, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ст. 125 ч.1 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді двохсот годин громадських робіт.

На підставі ст. ст. 49 ч.1 п.1, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за ст. 125 ч.1 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжні заходи засудженим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення майнової та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 559,52 грн. (п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 52 коп.) – за завдану матеріальну шкоду, а також 15000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) – за спричинену моральну шкоду.

В решті позовних вимог відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя