Ухвала суду № 100804933, 03.11.2021, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1281/21

Провадження № 1-кп/0186/149/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді – Кривошеї С.С.

секретар – Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041380000143 від 11 вересня 2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Першотравенська, Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17 травня 2005 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.2 ст.186, ст.ст.75,76,104 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 29 листопада 2005 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 18 серпня 2006 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за п.12 ч.2 ст.115, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 14 років

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Полупанової І.А.

захисника – адвоката Дерюгіна Е.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 .

В с т а н о в и в:

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, так як ризики передбачені п.п.1,3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на сьогодні.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що завершити розгляд справи до закінчення терміну дії ухвали про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу неможливо, а ризики заявлені на момент обрання запобіжного заходу, які заключалися в тому, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, на даний час не зменшилися, тому виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не працевлаштований та не має місця будь-якої роботи, веде антисоціальний спосіб життя, не має стійких соціальних зв`язків та перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 у випадку можливості вільного пересування може незаконно впливати на свідків та потерпілого, з метою зміни останніми свідчень у даному кримінальному провадженні, для уникнення в подальшому кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 має судимість за вчинення особливо тяжкого злочину, не має регулярного заробітку, так як офіційно не працює та не перебуває на соціальному забезпеченні, схильний до вчинення злочинів, а тому може вчинювати нові злочини у зв`язку з чим потребує ізоляції від суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Дерюгін Є.О. прохали суд відмовити прокурору в задоволенні клопотання, вважаючи її доводи надуманими та такими які не підтверджені фактичними доказами. Прохали суд змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації, про що обвинуваченим було подано до суду письмове клопотання. Клопотання про зміну запобіжного заходу обґрунтовували тим, що обвинувачення за ч.2 ст.186 КК України відносно ОСОБА_1 в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження, та прокурором не надано належних доказів що він знаходячись під домашнім арештом може вчинити інше кримінальне правопорушення чи переховуватись від суду.

Потерпілий ОСОБА_2 , підтримав клопотання прокурора, вважав його обґрунтованим та прохав суд його задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників cудового провадження, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Суд, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому враховує, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає недоведеним, так як на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою судом в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а також потерпілий ОСОБА_2 .

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

При розгляді вказаних клопотань прокурора та сторони захисту суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд зазначає, що під час вирішення питання судом щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого судом враховується тяжкість вчиненого злочину, у якому він обвинувачуються, строк покарання, яке може бути призначено судом у разі визнання винуватим – до шести років позбавлення волі, репутація обвинуваченого – неодноразово судимий за тяжкі злочини, сімейний стан – неодружений, утриманців не має, міцність соціальних зв`язків – відсутні, не працює.

Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою та відмову у зміні запобіжного заходу, суд враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18 березня 2008 року у справі «Ладент проти Польщі» (заява № 11036/03, п.55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, а інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується, суд приходить до висновку про продовження строку тримання його під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 317, 350, 369-372 КПК України, - суд

П о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів, починаючи з 03 листопада 2021 року по 01 січня 2022 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Дерюгіна Е.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відома та виконання, а також вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 04 листопада 2021 року.

Суддя: С. С. Кривошея.