Ухвала суду № 100802668, 02.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15411/21

Провадження № 1-кп/638/1492/21

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В.,

прокурора Густякова Ю.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокатів Кундіуса І.В., Савчака Я.О.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Вітер С.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2020 року за №12020000000000232 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , менджера у ФОП " ОСОБА_3 ", одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, стан здоров`я задовільний, статусу учасника бойових дій не має, раніше судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст.289 (в редакції до 03.09.2020 року), ч. 3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, стан здоров`я задовільний, статусу учасника бойових дій не має, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 289 ( в редакції до 03.09.2020), ч. 3 ст. 289 КК України,

встановив:

На розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000000232 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст.289 (в редакції до 03.09.2020 року), ч. 3 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 289 ( в редакції до 03.09.2020), ч. 3 ст. 289 КК України.

Судом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000232 від 11.03.2020 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 (чинної до 01.07.2020 р.) та ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 289 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 (чинна до 01.07.2020 р.), ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289, ч. 2 (чинна до 01.07.2020 р.), ч. 4 ст. 296 КК України.

27.03.2017 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 30.05.2017 р.

26.07.2017 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 26.09.2017 р.

27.12.2019 р. постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора обраховано строк об`єднаних кримінальних проваджень та встановлено, що шестимісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016220060003035 закінчується 06.02.2020 р.

27.01.2020 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 06.08.2020 р.

19.05.2021 р. постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора обраховано строк об`єднаних кримінальних проваджень та встановлено, що дванадцятимісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000232 закінчується 18.09.2021 р.

16.04.2016 р. ОСОБА_1 затриманий у поряду ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.

16.04.2016 р. його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.

24.04.2021 р. ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали слідчого судді від 23.03.2021 р., йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.

14.09.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

24.04.2021 р. до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.06.2021 р., включно, із визначенням розміру застави в сумі 4 086 000 грн, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

11.06.2021 р. строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 09.08.2021 р., включно, залишено альтернативний запобіжний захід у виді застави, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

05.08.2021 р. строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 17.09.2021 р., включно, залишено альтернативний запобіжний захід у виді застави, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

14.09.2021 р. підозрюваному ОСОБА_4 та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали кримінального провадження.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.09.2021 року продовжено до 13.11.2021 р., включно, в межах строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000232 від 11.03.2020 р. строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено дію альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2021 р. у справі № 757/41832/21-к.

Також судом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000232 від 11.03.2020 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 (чинної до 01.07.2020 р.) та ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 289 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 (чинна до 01.07.2020 р.), ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289, ч. 2 (чинна до 01.07.2020 р.), ч. 4 ст. 296 КК України.

27.03.2017 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 30.05.2017 р.

26.07.2017 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 26.09.2017 р.

27.12.2019 р. постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора обраховано строк об`єднаних кримінальних проваджень та встановлено, що шестимісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016220060003035 закінчується 06.02.2020 р.

27.01.2020 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 06.08.2020 р.

19.05.2021 р. постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора обраховано строк об`єднаних кримінальних проваджень та встановлено, що дванадцятимісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000232 закінчується 18.09.2021 р.

25.01.2017 р. ОСОБА_2 оголошено в розшук.

14.02.2018 р. досудове розслідування відновлено, ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 4 ст. 296 КК України.

12.04.2018 р. щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

24.04.2021 р. ОСОБА_2 затримано на підставі ухвали слідчого судді, його повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.

26.04.2021 р. щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16.06.2021 р.

11.06.2021 р. строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 09.08.2021 р., включно.

05.08.2021 р. строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 17.09.2021 р., включно, із визначенням альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 4 086 000 грн, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 р. ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2021 р. скасовано, постановлено нову, якою продовжено ОСОБА_2 строк тримання під вартою до 17.09.2021 р., визначено підозрюваному заставу в розмірі 430 прожиткових мінімумів для працездатних осію, що становить 1 022 970 грн, із покладенням обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утриматися від спілкування із іншими підозрюваними, свідками, потерпілими у кримінальному провадженні № 12020000000000232 від 11.03.2020 р.; носити електронний засіб контролю.

14.09.2021 р. підозрюваному ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри за ч. 2 ст. 296 (чинної до 01.07.2020 р.), ч. 4 чт. 296, ч. 3 ст. 289 (в редакції до 03.09.2020 р.), ч. 3 ст. 289 КК України.

14.09.2021 р. стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали кримінального провадження.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.09.2021 року продовжено до 13.11.2021 р., включно, в межах строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000232 від 11.03.2020 р. строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та продовжено дію альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначеного ухвалою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 р. у справі № 757/41831/21-к.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 11.10.2021 року призначено підготовче судове засідання по вказаному кримінальному провадженню за обвинувальним актом, що надійшов у провадження судді Дзержинського районного суду міста Харкова Подус Г.С. 06.10.2021 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора Густяковим Ю.В. заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 1022 970 грн ОСОБА_2 та визначенням застави в розмірі 4 086 000 грн ОСОБА_1 із покладанням обов`язків обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання прокурора обгрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, клопотання прокурора містить посилання на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кількох злочинів, санкція за які передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а відтак останні, усвідомлюючи можливість тяжкість та невідворотність покарання, можуть планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Прокурор зазначає, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть здійснювати вплив на потерпілих з метою зміни їх показань, які можуть бути надані під час судового розгляду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які можуть мати значення при встановленні усіх обставин справи. Вказує, що ризик вчинити інше правопорушення обвинуваченими підтверджується тим, що ухиляючись від органів досудового розслідування та суду, останні обвинувачуються у заволодінні транспортними засобами в період перебування в розшуку, що може свідчити про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи на волі можуть продовжити вчиняти протиправні діяння. Також прокурор вказує, що причетність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Вважає, що у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваних, оскільки наявні у матеріалах провадження дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, такий захід не забезпечить належного виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків. Обгрунтовуючи розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, просить визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 4 086 00 грн, оскільки, зокрема, виключно вартість транспортних засобів, у заволодінні яких обвинувачується ОСОБА_1 становить 5 355 231, 43 грн., а також посилається на те, що така застава не буде завідомо непомірною, оскільки ОСОБА_1 користується транспортними засобами «преміум класу, а відтак, застава, визначена у меншому розмірі не буде здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

Обгрунтовуючи розмір застави як альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у розмірі 430 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 022 970 гривень, прокурор посилається на те, що виключно вартість транспортних засобів, у заволодінні яких обвинувачується ОСОБА_2 складає 4 434 641, 43 грн, а відтак, застава, визначена у меншому розмірі, а саме до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму, не буде здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти клопотання прокурора заперечували та просили відмовити у його задоволенні, захисниками – адвокатами Кундіусом І.В., Вітер С.В. та Савчак Я.О. були подані клопотання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим.

Так, захисник ОСОБА_1 – адвокат Вітер С.В., що діє на підставі договору №16-01/2020 про надання правової допомоги від 16.01.2020 року просив застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме з 22 години до 08 години наступної доби за місцем проживання: АДРЕСА_1 на строк до 31.12.2021 року, в обгрунтування якого посилався на недоведеність прокурором ризиків переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, а також спотворення речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, з урахуванням того, що слідство триває уже значний час, ОСОБА_1 постійно проживає разом з дружиною понад 15 років в одному місці, є працевлаштованим, має сталі соціальні зв`язки, має на утриманні матір похилого віку та позитивно характеризується за місцем робити.

Вважає, що на даний час ризики, що передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання підозрюваного виняткового запобіжного заходу зменшились, а відтак наявні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

При цьому зазначає, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, приймаючи рішення за клопотаннями слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , суд мотивував своє рішення також наявністю злочину, що скоєно 15.04.2016 року – замахом на заволодіння транспортним засобом марки «TOYOTA LAND CRUISER», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 . При цьому експертом була встановлена саме ринкова вартість автомобіля, яка і визначила розмір застави, яку просив встановити обвинуваченому прокурор при продовженні строку тримання під вартою ухвалою Печерського районного суду міста Харкова від 15.09.2021 року - 920 590, 00 гривень, однак як свідчать матеріали кримінального провадження, завдані потерпілому ОСОБА_5 збитки визначені сумою в 12 000, 00 гривень, що відповідно означає те, що обгрунтування суду в ухвалі слідчого судді щодо визначення розміру застави в розмірі 4 086 000 гривень не відображає дійсності фактичним обставинам кримінального провадження.

Мотивуючи свої заперечення захисники ОСОБА_2 – адвокати Савчак Я.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4222 від 26.10.2010 року, видане Київською міською КДКА, та ОСОБА_6 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1721 від 28.02.2012 року, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_2 на домашній арешт, який полягає у забороні покидати місце проживання з 19:00 години вечора до 08:00 години ранку та покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки визначені КПК України (клопотання адвоката Кундіус І.В) та з 22.00 години до 06.00 години наступної доби (клопотання адвоката Савчака Я.О.)

В обгрунтування клопотання зазначено, що тримання ОСОБА_2 під вартою є грубим порушенням його прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки строк досудового розслідування закінчився 18.09.2021 року, і починаючи з 19.09.2021 року та по сьогоднішній день тримається під вартою незаконно.

Клопотання містить посилання на те, що досудове розслідування завершено, відтак це свідчить про зменшення ризиків, які існували на стадії досудового розслідування. Також вказано, що розмір застави був визначений прокурором без врахування майнового стану обвинуваченого та є завідомо непомірним для нього, оскільки батьками обвинуваченого є інваліди ІІ та ІІІ груп. Також зазначено, що ОСОБА_2 є несудимим, постійно мешкає на території Харківської області. У клопотанні захисника Савчака Я.О. з доданими до нього документами щодо обгрунтування даного клопотання також містяться посилання на те, що клопотання прокурора не містить достатніх доказів причетності ОСОБА_2 до вказаного кримінального провадження з урахуванням наданих свідчень потерпілих, як і не містить обгрунтування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Клопотання захисника містить також незгоду із визначеним судом розміром застави, який за переконанням сторони захисту, повинен був би становити 190 тис 320 грн.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши доводи клопотання та заперечень на нього, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які в достатній мірі виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Поруч із тим, згідно ч.3 ст.315 КПК України суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Разом з цим Конституційний Суд України (рішення від 23.11.2017 справа № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, за яких такий запобіжний захід був обраний на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.

Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжний захід тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу).

Керуючись наведеним, суд розглядає клопотання прокурора саме у частині обрання запобіжного заходу, а не продовження строку його дії відносно обвнинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кримінальні правопорушення-злочини, передбачають безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; постановою слідчого СВ Червонозаводського ВП Комінтернівського ВП ГУНП в Харківській області від 25.04.2016 року підозрюваного ОСОБА_1 було оголошено у розшук, ОСОБА_2 було оголошено в розшук постановою слідчого слідчого управління ГУНП в Харківській області від 25.01.2017 року; обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні містить посилання органу досудового розслідування щодо вчинення останніми кримінальних правопорушень саме у вказані проміжки часу, тобто у період перебування підозрюваних у розшуку; ОСОБА_7 неодружений, та дітей на утриманні не має, не працевлаштований.

Також суд враховує, що кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, судом не допитані потерпілі та свідки, письмові докази судом не досліджувались.

При цьому в контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Однак, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що їм загрожує в разі визнання їх винними, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченими дій, передбачених п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не можуть виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Доводи сторони захисту, у тому числі викладені на двісті тридцяти восьми аркушах документів щодо обгрунтування даного клопотання, вказаних висновків суду не спростовують.

Відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв`язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв`язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.

Разом з тим, суд вважає недоведеним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор у клопотанні, а саме: запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Досудове розслідування по справі проведено, докази обвинувачення зібрані та прокурор не навів конкретних обставин, що свідчать про можливість з боку обвинуваченого вчинення дій, що вказують на існування вищевказаного ризику.

Встановлені органом досудового розслідування конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання у випадку визнання їх винуватими у їх вчиненні, дані про особи підозрюваних у їх сукупності, їх соціальний статус, свідчать про обгрунтованість ризику зміни місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 їх переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Оцінюючи доводи захисту щодо відсутності доказів винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, посилання сторони захисту на суперечливі свідчення потерпілих суд, виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, зазначає, що на даній стадії розгляду справи судом не в повному обсязі досліджені письмові матеріали по справі, допитані не усі потерпілі та свідки, а тому питання надання юридичної оцінки діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, надання оцінки доказам та встановлення наявності або відсутності вини у вчиненні злочину є передчасним.

Крім того, з положень п.п. 1,2 ч. 3 ст. 374, ч. 1,2 ст. 94, 1 ст. 89 КПК України вбачається, що питання щодо оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, як кожного окремо, так й у їх сукупності вирішується судом після дослідженні всіх обставин кримінального провадження в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Таким чином, суд на даній стадії процесу не в праві надавати оцінку доказам у справі, про що просить сторона захисту, заперечуючи проти клопотання прокурора.

Відсутність ризиків, передбачених 177 КПК України, на що вказує сторона захисту, спростовується вищенаведеними в даній ухвалі даними та аналізом ймовірності вчинення стороною захисту дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи захисту щодо відсутності підстав для тримання обвинувачених під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченими вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне обрати стосовно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо строку, на який необхідно встановити термін тримання обвинувачених під вартою, суд враховує наступне.

У справі «Сергій Волосюк проти України», рішення від 12 березня 2009 року Європейський суд з прав людини виклав вимоги до «законності» відповідно до п. 4 ст. 5 Конвенції – в контексті перевірки судом законності позбавлення свободи. Суд зазначив, що згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції затримана чи взята під варту особа має право ініціювати провадження з метою перевірки судом процесуальних і матеріально-правових умов, які є неодмінними для забезпечення «законності» – у значенні пункту 1 статті 5 Конвенції – позбавлення її свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, та легітимність мети, з якою здійснювалися це затримання і подальше тримання під вартою (справа «Ґраусліс проти Литви» заява № 36743/97, пункти 51—55, від 10 жовтня 2000 року). У пункті 4 статті 5 зазначено, що «суд без зволікання встановлює законність затримання». Ця вимога містить такий аспект, що можливість здійснення судового контролю має забезпечуватися невдовзі після взяття особи під варту і, в разі необхідності, з розумною періодичністю надалі.

З урахуванням вищевказаних висновків ЄСПЛ, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, а також враховуючи позицію сторони захисту щодо незаконності тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов висновку, що термін тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_8 під вартою у 60 днів до наступної перевірки доцільності продовження такого запобіжного заходу є доцільним.

Відповідно до ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За приписами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості інкримінованих ОСОБА_1 та та ОСОБА_2 злочинів, даних про їх особу, ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, задля забезпечення достатньої міри гарантування виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд вважає за необхідне вийти за межі розміру застави, визначені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та визначити обвинуваченим заставу у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, суд вважає слушним клопотання прокурора щодо визначення ОСОБА_2 застави у розмірі 430 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 022 970 гривень, враховуючи вартість предметів злочинів, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_2 .

Стосовно визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_1 суд, при вирішенні цього питання, враховує посилання сторони захисту на те, що відповідно до висновку експерта була встановлена саме ринкова вартість автомобіля, яка і визначила розмір застави – 920 590, 00 гривень, при цьому збитки потерпілому ОСОБА_5 визначені сумою в 12 000, 00 гривень, що підтверджується даними, вказаними у обвинувальному акті (а.с.22), та враховуючи обставини кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 430 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 1 022 970 гривень

При визначенні розміру застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні «Мангурас проти Іспанії» № 12050/04 від 08.11.2009 р., у якому Європейський суд дійшов висновку, що сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.

Крім цього, з метою забезпечення виконання завдання кримінального провадження, на обвинувачених покладаються обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 372, 376 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора – задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 31.12.2021 року, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 1 022 970 (одного мільйона двадцяти двох тисяч гривень дев`ятсот сімдесяти гривень), яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249; МФО банку: 820172, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA 208201720355299002000006674).

Обрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 31.12.2021 року в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 1 022 970 (одного мільйона двадцяти двох тисяч гривень дев`ятсот сімдесяти гривень), яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249; МФО банку: 820172, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA 208201720355299002000006674).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наступні обов`язки:

-прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим, свідками, потерпілими у кримінальному провадженні

- носити електронний засіб контролю

Визначити двомісячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тримання обвинуваченого під вартою. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тримання обвинуваченого під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти та повідомити усно і письмово Дзержинський районний суд м. Харкова та Офіс Генерального прокурора.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з`явились за викликом до суду без поважних причин чи не повідомили про причини своєї неявки, або якщо порушили інші покладені на них обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника Вітер С.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 на більш м`який запобіжний захід - відмовити.

У задоволенні клопотання захисників Кундіуса І.В., Савчака Я.О., про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на більш м`який запобіжний захід - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а стороною захисту в той же строк, з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2021 року.

Головуючий суддя