Рішення № 10080204, 23.04.2010, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №2-323/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Антипової Л.О.

при секретарі Арюліній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Завод будівельних конструкцій» про повернення коштів, які зберігаються без достатньої правової підстави , стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних.

В С Т А Н О В И В:

09.09.2009 р. позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди, стягнення суми спричинених невиконанням договору оренди збитків в сумі 25200 грн. та судових витрат.

20 листопада 2009 року представником позивача подано уточнену позовну заяву, в якій він просить повернути кошти, які зберігаються без достатньої правової підстави, в сумі 25200 грн., стягнути втрати від інфляції в сумі 762,74 грн. та три відсотки річних в сумі 422,13 грн. Також просить покласти на відповідача судові витрати, а саме 5550 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір та витрати на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги представник позивачів обґрунтовує тим, що 27 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди павільйону № 10/09 від 27.04.2009 р. За цим Договором відповідач до 30.04.2009 р зобовязаний був передати у платне, строкове користування павільйон, площею 6 кв. м. який мав знаходитись на території м. Києва, Гідропарк, напроти торгового ряду, перший від метро.

На виконання умов договору оренди, позивач сплатив Відповідачу 25 200 грн., а отже позивач своєчасно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання по договору. Крім того, позивач зазначає, що майна, яке мало бути предметом строкового платного користування, ніколи не існувало, тобто павільйон ніколи не встановлювався відповідачем в місці, визначеному договором оренди.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача під час надання пояснень позов не визнала, зазначивши, що павільйон відповідачем був виготовлений та встановлений, однак позивач відмовилася прийняти це майно. Однак під час виступу в судових дебатах представник відповідача зазначила, що вважає, що є всі підстави для задоволення позову, та не заперечувала проти його задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

27 квітня 2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди павільйону № 10/09 від 27.04.2009 р. (а.с. 14). За цим договором Відповідач зобовязаний був передати у платне, строкове користування павільйон, площею 6 кв. м. який мав знаходитись на території м. Києва, Гідропарк, напроти торгового ряду, перший від метро, до 30.04.2009 р.

На виконання пунктів 3.1.1., 3.1.2. Договору, позивач сплатив відповідачу 25 200 грн., що підтверджується копією прибуткового касового ордеру від 30.04.2009 р. на суму 9200 грн., копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру № 114 від 27.04.2009 р. на суму 10 000 грн. та № 115 від 28.04.2009 р. на суму 6 000 грн. Факт передачі позивачем відповідачу коштів в розмірі 25 200 грн. визнаний відповідачем, та на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання по договору, однак відповідач не передав Позивачу майно, яке мав передати до 30.04.2009 р. відповідно до п. 2.1. Договору.

Той факт, що майна, яке було предметом платного, строкового користування взагалі ніколи не існувало, тобто павільйон площею 6 кв. м. який мав знаходитись на території м. Києва, Гідропарк, напроти торгового ряду, перший від метро, не був встановлений на місці, визначеному договором, та на викопіюванні з Генплану позначеному рожевим маркером (а.с. 15), підтверджується наступними доказами. Актами обстеження від 01.05.2009 р., від 23.05.2009 р., від 04.07.2009 р., від 01.08.2009 р., від 15.11.2009 р. (а.с. 30-34), згідно з якими комісією в складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 неодноразово було обстежено місце, де мав бути встановлений павільйон, однак павільйон був відсутній. Як свідчить текст договору оренди, місце розташування павільйону - Гідропарк, напроти торгового ряду, перший від метро. Як видно з фотографій, розміщених на а.с. 36, 37, 38, навпроти торгового ряду відсутній будь-який обєкт, який можна було б назвати павільйоном.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, опитані в судовому засіданні 01 квітня 2010 року підтвердили, що приймали участь в обстеженні території, на якій мав бути розташований павільйон, та складанні актів, і предмет оренди був відсутній. Крім того, свідок ОСОБА_3 підтвердив, що додаток до Договору (а.с. 15), на якому проставлена печатка відповідача, також передавався ОСОБА_1 посадовими особами відповідача в його присутності, і місце, зафіксоване на фотографіях, відповідає місцю, позначеному на додатку до договору оренди рожевим маркером.

Відповіддю на запит суду Головкиївархітектури м. Києва про те, чи видавався дозвіл на розміщення малої архітектурної форми у місці, позначеному на викопіюванні з Генплану, та чи видавався паспорт МАФ зі схемою привязки на цей павільйон (а.с. 63) підтверджується, що відповідачу не надавалася дозвільна документація на МАФ, який позначений на викопіюванні з Генплану, та який був предметом договору оренди.

Дозвіл на розміщення МАФ, який відповідач надав до матеріалів справи, видавався не йому, а іншій юридичній особі, з якою у ОСОБА_1 немає договірних відносин. Крім того, форма дозволу не дає можливості зробити висновок про те, чи надавався він на розміщення саме того павільйону, який мав бути переданий ОСОБА_1, чи будь-якої іншої МАФ.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Відповідно до ст. 766 ЦК України, у разі невиконання цього обовязку наймодавцем, наймач вправі відмовитись від договору.

Доказів, які б підтверджували факт ухилення позивача від прийняття майна, яке було предметом оренди, а також доказів, які б спростовували твердження позивача, що майна, яке мало бути предметом оренди, ніколи не існувало, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Тобто до вимоги про повернення коштів у розмірі 25200 грн., які були сплачені позивачем відповідачу як передоплата по Договору.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Оскільки відповідач порушив Договір оренди № 10/09 від 27.04.2009 р., тобто не передав обєкт оренди (павільйон) позивачу, за який була внесена передплата у розмірі 25 200 грн., то в даному випадку має місце безпідставне збереження грошей і, як наслідок застосовується положення ст. 1214 ЦК України, а саме нарахування процентів за безпідставне користування грошима.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, з огляду на ст. 612 ЦК України вважається таким, що прострочив з 30.04.2009р.

Таким чином, відповідач зобовязаний повернути позивачу кошти у розмірі 25 200 грн.,, які зберігаються Відповідачем без достатньої правової підстави з 30.03.2009 р. по 19.11.2009 р., а також сплатити 762,74 грн. інфляційних втрат та 422,13 грн. - три проценти річних з простроченої суми. Розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних наявний в матеріалах справи (а.с. 41), перевірений судом, і відповідачем не оспорювався.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать (в тому числі) витрати на правову допомогу. Позивачем були понесені витрати на правову допомогу, що складають 5 550,00 (пять тисяч пятсот пятдесят) грн., що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 30/09-2009 від 30.09.2009р. (а.с. 42-43), копією квитанції банку про сплату витрат на правову допомогу в розмірі 5550,00 (пять тисяч пятсот пятдесят) грн. від 30.09.2009 р. (а.с. 44) та актом прийому-передачі наданих послуг від 23.04.2010 р.

Розмір коштів, сплачених позивачем за надання правової допомоги, не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, встановленого ч.3 ст. 85 ЦПК України та ПКМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». А саме, граничний розмір компенсації витрат (40% від мінімальної заробітної плати, яка становить 884 грн., за годину роботи особи, що надає правову допомогу) з 01.04.2010 р. складає 353,60 грн.., а позивачем сплачено 260 грн. за одну годину роботи адвоката. Всього відповідно до договору і акту адвокатом ОСОБА_4 правова допомога надавалася протягом 22 годин. Отже, загальна сума витрат на правову допомогу складає 5720 грн., однак позивачем сплачено 5550 грн. Саме цю суму суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на відшкодування судових витрат. Також стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 260 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 157 грн.80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 612, 625, 651, 762, 765, 766, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 15, 24, 30, 62, 75, 172, 137, 202, 203 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Завод будівельних конструкцій» задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод будівельних конструкцій» (місцезнаходження: 03040 м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, кв. 11, ЄДРПОУ 32552064) на користь ОСОБА_1 кошти, які зберігаються без достатньої правової підстави у розмірі 25 200 (двадцять пять тисяч двісті) гривень 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) гривні 74 коп. та 3% річних у розмірі 422 (чотириста двадцять дві) гривні 13 коп. Всього стягнути з Дочірнього підприємства «Завод будівельних конструкцій» на користь ОСОБА_1 26384,87 грн. (двадцять шість тисяч триста вісімдесят чотири гривні 87 коп.)

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод будівельних конструкцій» (місцезнаходження: 03040 м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, кв. 11, ЄДРПОУ 32552064) на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 5 550 (пять тисяч пятсот пятдесят) грн., судовий збір в розмірі 260 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 157 грн.80 коп.

Всього стягнути з Дочірнього підприємства «Завод будівельних конструкцій» на користь ОСОБА_1 судових витрат 26803 грн. 17 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання протягом двадцяти днів після цього апеляційної скарги.

Суддя: