Рішення № 100800671, 03.11.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

03.11.2021

Справа № 331/1328/21

Провадження № 2/331/1181/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Федорової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ :

19.03.2021 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначено, що з 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «КОНКА» Григорівської сільської ради згідно Наказу № 2 від 29,03,2019 року.

30 січня 2020 року у зв`язку з реформою та децентралізацією КН «Конка»

перейменовано у Спеціалізоване комунальне підприємство «Конка» Новоолександрівської сільської ради.

12.06.2020 року згідно Наказу № 3/8 К від 12.06.2020 року позивач була

звільнена з посади головного бухгалтера за згодою Сторін.

Під час проведення розрахунку після звільнення СКН «Конка» не у повній

мірі був проведений розрахунок. Не виплаченою залишилася нарахована за червень

2020 року заробітна плата у розмірі 4250,70 гривень. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана відповідачем за № 06-2 від 12.06.2020 року.

В усному порядку» представник відповідача пояснив, що здійснити виплату

заборгованості по заробітній платі на час звільнення не має можливості оскільки грошові кошти на розрахункових рахунках підприємства арештовано, та розрахунок буде здійснено у повному обсязі при першій можливості.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги йро розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Під час звільнення позивачу була нарахована компенсація за 32 дні невикористаної відпустки у розмірі 9113 грн. 36 коп.

Однак, в день звільнення позивача 12.06.2020 p., відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. День звільнення припав на робочий день.

Згідно довідки відповідача № 06-2 від 12.06.2020 року у зв`язку із її звільненням було нараховано до виплати: 4250,70 грн. - заробітна плата за червень 2020 р, 9113,36 грн. - компенсація за 32 дні невикористаної відпустки.

Позивач зазначає, що заборгованість була погашена лише 07 вересня 2020 року, коли позивачу було фактично виплачено 13364 гри. 06 коп.

Крім того, як передбачено ч, 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02,1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством s календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки відповідача № 06-2 від 12.06.2020 р. останніми двома повністю відпрацьованими місяцями є квітень та травень 2020 року. Нарахована і виплачена заробітна плата за ці два календарні місяці роботи склала 18249,66 грн. кількість фактично відпрацьованих днів за цей період склала 40 днів.

За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає: 18249,66/40 = 456,24 грн.

Позивач зазначає, що відповідач неодноразово отримував звернення - вимогу розрахунку, але розрахунок у повній мірі до моменту подання позову не виконав.

З дати звільнення по дату фактичного розрахунку щодо виплати усіх належних сум згідно приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України пройшло 87 днів.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту повного розрахунку пройшло 87 днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 39692,88 грн.

На підставі вищевикладеного просить суд стягнути із Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолекеандрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (СКП «Конка») Код ЄДРПОУ: 42873270 на її користь заборгованість за затримку фактичного розрахунку при звільненні у сумі 39 692,88 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 88 копійок.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2021 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 06 липня 2021 року на 08 год. 40 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду на 03.11.2021 року на 09 год. 30 хв.

У судовому засіданні позивач надала суду заяву про проведення слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі; у разі неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги заяву представника позивача, а також з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до ст.280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі та ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «КОНКА» Григорівської сільської ради згідно Наказу № 2 від 29,03,2019 року.

30 січня 2020 року у зв`язку з реформою та децентралізацією КН «Конка»

перейменовано у Спеціалізоване комунальне підприємство «Конка» Новоолександрівської сільської ради.

12.06.2020 року згідно Наказу № 3/8 К від 12.06.2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера на підставі ст. 36 КЗпП за згодою сторін.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 2 Закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та зробити з ним розрахунки в строки визначені законодавством.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни України мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно, але не рідне двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищую шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством.

Під час проведення розрахунку після звільнення ОСОБА_1 з СКН «Конка» не у повній мірі з нею був проведений розрахунок. Не виплаченою залишилась нарахована за червень 2020 року заробітна плата у розмірі 4250,70 гривень, що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі № 06-2 від 12.06.2020 року.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги йро розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Під час звільнення позивачу була нарахована компенсація за 32 дні невикористаної відпустки у розмірі 9113 грн. 36 коп.

Однак, в день звільнення позивача 12.06.2020 p., відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. День звільнення припав на робочий день.

Згідно довідки відповідача № 06-2 від 12.06.2020 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 було нараховано до виплати: 4250,70 грн. - заробітна плата за червень 2020 р, 9113,36 грн. - компенсація за 32 дні невикористаної відпустки.

Як слід з довідки АТ КБ «Приватбанк» заборгованість підприємством була погашена ОСОБА_1 07 вересня 2020 року, шляхом фактичної виплати заборгованості у розмірі 13364 гри. 06 коп.

Крім того, як передбачено ч, 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02,1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством s календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки відповідача № 06-2 від 12.06.2020 р. останніми двома повністю відпрацьованими місяцями є квітень та травень 2020 року. Нарахована і виплачена заробітна плата за ці два календарні місяці роботи склала 18249,66 грн. кількість фактично відпрацьованих днів за цей період склала 40 днів.

За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає: 18249,66/40 = 456,24 грн.

Позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до директора спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з вимогою щодо виплати заборгованості по заробітній платі, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною вимогою від 01.10.2020 року. Однак розрахунок у повній мірі до моменту подання позову відповідачем не виконано.

З дати звільнення, а саме 12.06.200 року по дату фактичного розрахунку щодо виплати усіх належних сум згідно приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме 07.09.2020 року пройшло 87 днів.

У зв`язку з тим, що відповідач спеціалізоване комунальне підприємство «Конка» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області не провело повний розрахунок при звільненні позивача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про стягнення з спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолекеандрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості за затримку фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 39 692,88 грн.

Крім того, наданий позивачем розрахунок сум є вірним, оскільки іншого розрахунку відповідачем по справі на надано.

А тому аналізуючи зазначені норми матеріального права, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолекеандрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (СКП «Конка») Код ЄДРПОУ: 42873270 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість за затримку фактичного розрахунку при звільненні у сумі 39 692,88 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 88 копійок.

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Конка» Новоолекеандрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (СКП «Конка») Код ЄДРПОУ: 42873270 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя: М. В. Антоненко