Ухвала суду № 100794188, 23.10.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34379/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі Зінченко М.М., за участю прокурора Андрущенко К.О., захисника Тесленко Т.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Острянко Ольги Олегівни про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

Слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Острянко О.О. за погодженням із прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва Андрющенко К.О. звернулася до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201100060000911 від 08.06.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У клопотанні зазначено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснювалось досудове розслідування № 12021100060000363 від 28.02.2021 р., порушене за ч. 3 ст. 185 КК України за заявою гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу крадіжки, вчиненої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці умисно з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину проти власності, заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину, вступив попередньо у злочинну змову з ОСОБА_3 з метою спільного заволодіння чужим майном шляхом вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням до житла. 27.02.2021 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи до узгодженого плану, прибули до центральної частини міста Києва з метою вчинення крадіжки. Приблизно о 11:45 год. останні цілеспрямовано прийшли на подвір`я будинку по АДРЕСА_2 та деякий час чекали, коли хтось буде виходити з п`ятого під`їзду вказаного будинку та потрапили до нього під час виходу однієї з співмешканок, при цьому відповідно до розробленого плану злочинних дій, розподіливши між собою функціональні ролі вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, із застосуванням в якості знаряддя злочину відмичок, металевих інструментів, екземплярів ключів, які ОСОБА_1 заздалегідь взяв з собою. Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, обрали об`єктом вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням до приміщення квартири АДРЕСА_3 , попередньо впевнившись та в подальшому скориставшись відсутністю мешканців квартири, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, та, бажаючи їх настання, діючи умисно та узгоджено, а саме: ОСОБА_3 спостерігав за ситуацією щоб впевнитись, що за їхніми діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає та не може завадити вчиненню протиправних дій, в той час як ОСОБА_1 шляхом підбору ключа до замку відчинив двері квартири АДРЕСА_3 , після чого останні зайшли в приміщення квартири, у якій проживає ОСОБА_2 , таким чином, вони, діючи узгоджено, виконали всі дії, які вважали за необхідне, для здійснення проникнення у зазначену квартиру. З метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у житлове приміщення, бажаючи довести злочинний задум до кінця, усвідомлюючи протиправний характер спільного діяння, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, таємно заволоділи майном, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 6 IMEI: НОМЕР_1 приблизною вартістю 6 000 грн, планшет Ipad з серійним номером НОМЕР_2 приблизною вартістю 11 000 грн, Ipad mini золотистого кольору IMEI НОМЕР_3 приблизною вартістю 17 000 грн, ноутбук MacbookPro Space Gray з серійним номером FVFWRGDCHV22 вартістю 34 885 грн, золотого ланцюжка та золотої підвіски у формі хрестика, вартість яких встановлюється, загальною вагою приблизно 30 г., навушників Airpods приблизною вартістю 6 000 грн, шкіряного браслета з прикрасою золотого кольору з камінням «SWAROVSKI» приблизною вартість 400 доларів США (станом на 27.02.2021 р. відповідно до курсу НБУ вартість становить 11 128 грн), рюкзак марки Puma чорного кольору зі значком BMW з написом Motorsport приблизною вартістю 2 000 грн, парфумів марки Guerlain lhomme ideal приблизною вартістю 1 400 грн, окулярів марки Enni Marko приблизною вартістю 100 доларів США (станом на 27.02.2021 р. відповідно до курсу НБУ вартість становить 2 782 грн), разом з цим, поклавши незаконно привласнене майно у викрадений рюкзак чорного кольору марки «Puma».Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконали всі дії, які вважали за необхідне, для заволодіння майном ОСОБА_2 , поєднаним з проникненням у зазначену квартиру. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадені речі, вийшли з приміщення квартири та покинули місце вчинення кримінального правопорушення, звернувши на свою користь викрадене майно, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 94 557 грн. Таким чином ОСОБА_1 підозрюється у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб,поєднаним із проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , є тяжким злочином. Метою застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного згідно ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання ним покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримала, просила його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний, його захисник заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

30.04.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

24.05.2021 р. у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 переховувався від органів слідства, що місцезнаходження підозрюваного не було відомо, він був оголошений у розшук.

На підставі ст. 217 КПК України 08.06.2021 р. прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва прийнято рішення про виділення матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та розпочато досудове розслідування за № 12021100060000911 від 08.06.2021 р., того ж дня вказане кримінальне провадження за № 12021100060000911 від 08.06.2021 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України зупинено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2021 р. надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

22.10.2021 р. о 14:30 год. ОСОБА_1 було затримано, того ж числа досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12021100060000911 від 08.06.2021 р. відновлено.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: протоколом заяви ОСОБА_2 від 27.02.2021 р. про вчинення кримінального правопорушення; протоколом від 27.02.2021 р. огляду місця події; показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; протоколом від 30.04.2021 р. проведення обшуку, іншими матеріалами в їх сукупності.

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певними злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ від 28.10.1994 р. у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення від 30.08.1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, ризиків передбачених: переховуватись від органів досудового розслідування та суду: враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, він значний термін переховувався від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, був оголошений в розшук, не має стійких соціальних зав`язків в м. Києві, джерела доходу та наявного нерухомого майна; на даний час не має постійного доходу, не працює, може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують підозрюваного, вік та стан здоров`я підозрюваного, його соціальні зв`язки, сімейний стан, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає пункту 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ від 26.01.1993 р. у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 р. у справі «Мангурас проти Іспанії».

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до пункту 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої визначити у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, таким чином застава яку просять слідчий, прокурор, на думку слідчого судді, не є надмірно обтяжливою, тому в цій частині клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 14:30 год. 11.11.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021100060000911 від 08.06.2021 р.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов`язки:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

банк: Державна казначейська служба України, м. Київ

рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 14:30 год. 11.11.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021100060000911 від 08.06.2021 р.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Волкова С.Я.