Ухвала суду № 100794185, 30.10.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57573/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі судових засідань Зінченко М.М., за участю прокурора Сердюкової С.В., захисників Унінця І.М., Путраймс І.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Капша Іллі Володимировича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скаргу адвоката Унінця Ігоря Миколайовича в порядку ст. 206 КПК України,

установив:

Слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Капша І.В. за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури Сердюковою С.В. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві,

здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010000811 від 08.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2018 році, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 познайомився із ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , вони здійснювали спільну фінансово-господарську діяльність, за результатами якої у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 виникли боргові зобов`язання на суму 4 310 000 грн, які останній на час повідомлення про підозру не погасив. В подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2021 року, ОСОБА_2 дізнався, що 17 раніше невідомих йому осіб подали позовні заяви про стягнення з нього та ОСОБА_3 заборгованості за неіснуючими фактично договорами позики. Крім цього 31.08.2021 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали повідомлення слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві про виклик для проведення допиту як свідків у кримінальному провадженні № 12021100080002086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння останніми грошовими коштами у сумі 20 млн гривень. Про вказаний виклик 02.09.2021 р., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 . В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особливо великих розмірах шляхом обману. З цією метою ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом обману, розуміючи відсутність жодних повноважень з впливу на органи Національної поліції та суди, повідомив ОСОБА_2 , що він є найкращим адвокатом в Україні у вказаній сфері та має вплив на працівників Святошинського УП ГУ НП у м. Києві. Також з метою заволодіння грошовими коштами, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою реалізації спланованих дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 07.09.2021 р. о 14:40 год. у месенджері «Телеграм» надіслав зі свого мобільного телефону НОМЕР_1 , на мобільний телефон НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , інформацію про те, що окреме нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності (квартира за адресою АДРЕСА_1 та квартира за адресою АДРЕСА_2 ) було зареєстровано на третіх осіб, а також персональні дані ОСОБА_4 , яка є заявницею у кримінальному провадженні № 12021100080002086. Вказаними діями ОСОБА_1 сформував у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уяву про свою обізнаність у стані досудового розслідування кримінального провадження, а також щодо можливості вирішення проблемних питань із майном, які у них виникли. Після цього 30.09.2021 р., перебуваючи у приміщені ресторану «il Molino», за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 41 у м. Києві, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом обману, повідомив ОСОБА_2 , що зможе вирішити вказані вище проблеми, використовуючи наявні в нього соціальні зв`язки у Міністерстві юстиції України та правоохоронних органах, а також зазначив, що орієнтовна вартість такої допомоги складатиме 30% -50 % від вартості всього майна, належного ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_1 своєю поведінкою та повідомленням неправдивих відомостей намагався створити у ОСОБА_2 уявлення про дійсну можливість впливати на службових осіб Міністерства юстиції України та неможливість вирішення його проблем у інший законний спосіб. В подальшому 01.10.2021 р. о 14:23 год., використовуючи секретний чат месенджера «Телеграм», ОСОБА_1 надіслав зі свого мобільного телефону НОМЕР_1 на мобільний телефон НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , повідомлення з конкретизованою пропозицією, а саме: вирішити питання про закриття кримінального провадження у Святошинському УП ГУНП у м. Києві, із Святошинським районним судом м. Києва та скасувати незаконну реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за умови передачі однієї квартири за адресою: АДРЕСА_2 , двох паркінгів та 70 тисяч доларів США, або повернення всього майна і припинення кримінального переслідування за 600 тисяч доларів США (15 822 000 грн за офіційним курсом НБУ станом на момент вчинення злочину). При цьому ОСОБА_1 окремо вказав ОСОБА_2 суму в розмірі 15 тисяч доларів США, як його гонорар за здійснення адвокатської діяльності. Також з метою утворення у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уяви про обов`язковість прийняття своєї пропозиції ОСОБА_1 повідомив, що переслідувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - заявники у вказаному кримінальному провадженні та позивачі у цивільній справі, можуть бути представниками кримінальних елементів. За таких обставин ОСОБА_2 , будучи введеним ОСОБА_1 в оману, усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків для себе та ОСОБА_3 , був вимушений погодитись на незаконну вимогу ОСОБА_1 , а саме: передати йому обумовлені грошові кошти. Під час розмови із ОСОБА_1 у месенджері «Телеграм», яка відбулась 16.10.2021 р. о 19:49 год., ОСОБА_2 погодився на передачу грошових коштів ОСОБА_1 , водночас попросив знизити суму до 400 тисяч доларів США (10 548 000 грн за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину). В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом обману в ході розмови у месенджері «Телеграм», яка відбулась 21.10.2021 р. об 11:49 год., ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що він може вирішити всі питання останнього за 400 тисяч доларів США (10 548 000 грн за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину), а також додав, що відмовляється від винагороди за надання адвокатських послуг. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 своїми діями та поведінкою створив у ОСОБА_2 уяву про те, що надана пропозиція є єдиним способом вирішення його проблем, останній був вимушений погодитись на передачу грошових коштів. В подальшому з метою приховування своєї протиправної діяльності ОСОБА_1 залучив ОСОБА_6 (особа, яка не усвідомлювала протиправності дій ОСОБА_1 ), який мав отримати кошти від ОСОБА_2 та передати їх ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 розробив систему умовних позначень, які мали сприяти маскуванню його протиправної діяльності. Так, під час розмови у месенджері «Телеграм» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка відбулась 27.10.2019 р. о 17:40 год., ОСОБА_1 повідомив про необхідність передачі обумовленої суми грошових коштів кур`єру, який назве пароль «1472». В подальшому 28.10.2021 р. о 15:40 год. ОСОБА_6 прибув до квартири ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та, попередньо назвавши заздалегідь обумовлений пароль, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 400 тисяч доларів США (10 548 000 грн за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину) для їх передачі ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронного органу. Таким чином ОСОБА_1 вичинив всі дії, які були необхідні для заволодіння майном ОСОБА_2 в особливо великому розмірі, водночас не зміг довести свій злочинний умисел до кінця через обставини, що не залежали від його волі.

Адвокат Унінець І.М. звернувся зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 на незаконне затримання, посилаючись на те, що будь-які підстави для затримання особи, передбачені ст. 208 КПК України, відсутні.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги адвоката Унінця І.М. в інтересах ОСОБА_1 на незаконне затримання.

Слідчий суддя, перевіряючи скаргу на незаконне затримання, заслухавши адвокатів, підозрюваного, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.

Згідно п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Протокол затримання ОСОБА_1 складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи відповідно до положень ст. 208 КПК України, істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено, отже не встановлено обставин для задоволення скарги.

Стосовно клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 є забезпечення виконання підозрюваними покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти тотожні або інші кримінальні правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Захисники, підозрюваний у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи, що ризики, зазначені органом досудового розслідування, є необґрунтованими, підозра необґрунтована, а тому просили застосувати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема, передати ОСОБА_1 на поруки ОСОБА_7 .

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

29.10.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.190 КК України, а саме: у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості як ОСОБА_1 повідомляє заявнику ОСОБА_2 про необхідність надати старшому слідчому Святошинського УП ГУ НП у м. Києві Пакулко О.О. чи працівнику Міністерства юстиції України безпосередньо або за посередництва адвоката ОСОБА_1 , чи інших невстановлених осіб неправомірну вигоду у розмірі близько 400 000 тисяч доларів США за закриття кримінального провадження № 12021100080002086 у Святошинському УП ГУ НП у м. Києві, позитивне вирішення у Святошинському районному суді м. Києва позовів про стягнення неіснуючих боргів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , припинення переслідування невідомими особи, які вимагають кошти в месенджері «Телеграм», повернення у власність квартир за адресами: у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 інструктував свідка щодо суми та механізму передачі коштів; протоколами затримання ОСОБА_6 та огляду місця події після отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 400 тисяч доларів США (10 548 000 грн за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину) для подальшої їх передачі ОСОБА_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини, є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення від кримінальної відповідальності за особливо тяжке кримінальне правопорушення та відбування покарання, тобто підтверджується наявність ризику передбаченого пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України; підозрюваний має зв`язки та ділові відносини з працівниками правоохоронних органів та службовими особами державних органів, які можуть вплинути на ОСОБА_2 , а також інших свідків для зміни показів, що викривають його, таким чином, перебуваючи на свободі, користуючись своїм впливом та зв`язками, підозрюваний може вплинути на основних свідків, схиляючи їх певної поведінки та надання вигідних для нього показань; ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, намагатиметься уникнути відповідальності за вчинення кримінального правопорушення та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим зручним та можливим для нього способом. Також ОСОБА_1 ,будучи неізольованим від суспільства, може продовжувати вчиняти тотожні або інші кримінальні правопорушення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_1 , вік та стан здоров`я підозрюваного, його соціальні зв`язки, майновий, сімейний стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу,не вбачає підстав для передачі ОСОБА_1 на поруки ОСОБА_7 . Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає пункту 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії».

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у 3 525 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 8 001 750 (вісім мільйонів одну тисячу сімсот п`ятдесят) гривень, здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, що застава у зазначеному розмірі, на думку слідчого судді, не є надмірно обтяжливою та такою, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання - задовольнити частково.

У задоволенні скарги адвоката Унінця Ігоря Миколайовича в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Курської обл., м. Обоянь, Росія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.12.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62021100010000811 від 08.09.2021 р.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 3 525 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 8 001 750 (вісім мільйонів одну тисячу сімсот п`ятдесят) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов`язки:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

утримуватися від спілкування із ОСОБА_9 ;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

одержувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ

рахунок UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27.12.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62021100010000811 від 08.09.2021 р.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення».

Слідчий суддя Волкова С.Я.