Рішення № 100792380, 02.11.2021, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/578/21

Провадження № 2-а/364/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Ткаченка О.В.

за участю секретаря Бондаренко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції,

про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи позов тим, що 26 червня 2021 року поліцейським взводу патрульної поліції в м. Умань УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Степанюк Альоною Петрівною було протиправно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п. 12.9 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 51 км/год. Позивач зазначає, що адміністративне правопорушення не вчиняв, оскільки рухався в межах дозволеної швидкості та зазначив, що поліцейський вимірювала швидкість руху за допомогою приладу «Трукам», який тримала в руках. Позивач просив скасувати постанову серії ДП18 № 484875 від 26 червня 2021 року, закрити провадження в справі щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та стягнути судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився та подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні 02 вересня 2021 року позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 02 листопада 2021 року представник відповідача не з`явилась.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Із змісту адміністративного позову та доданих до нього документів судом встановлено, що 26 червня 2021 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «KIA SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 по трасі сполученням Київ-Одеса та був притягнутий поліцейським Степанюк А.П. до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.9 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 51 км/год та рухався зі швидкістю 101 км/год.

Позивач зазначає, що під час руху він згідно вимог Правил дорожнього руху України дотримувався швидкісного режиму та порушень не допускав. Під час руху він був зупинений поліцейським Степанюк А.П., яка зазначила, що ним була порушено Правила дорожнього руху, а саме, що він рухався зі швидкістю 101 км/год при дозволеній швидкості на вказаній ділянці дорого 50 км/год. При цьому поліцейський Степанюк А.П. вимірювала швидкість приладом «Трукам», який тримала в руках. На пояснення та заперечення позивача щодо порушення ним Правил дорожнього руху поліцейський не звернула уваги та притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, окрім того права та обов`язки йому роз`яснено не було, тому позивач просив суд позов задовольнити, постанову скасувати та закрити провадження у справі.

В позовних вимогах позивач просив поновити йому строк звернення до суду, та як на поважність причин причини пропуску строку звернення до суду посилався на те, що він хворів, та не мав змоги подати позовну заяву, про що приєднав довідку, яка видана КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Деснянського району м. Києва (а.с.12).

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки лазерний вимірювач «Трукам» належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, та вказав, що жодних порушень працівником поліції порушено не було, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами (ч. 1 ст. 286 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За змістом п. 12.9 Правил дорожнього руху України, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу «Трукам», яким поліцейський здійснювала вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів «Трукам» працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 року N 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості «Трукам» для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Позивач в адміністративному позові вказував, що швидкість руху не перевищував та виміри швидкості працівником поліції проводився з порушенням, а саме, прилад поліцейський тримала в руках.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В даному випадку на особливу увагу заслуговує ч. 2 ст. 77 КАС України, яка регламентує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятого рішення, чим не виконав свій процесуальний обов`язок доказування.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог 12.9 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, тому за таких обставин постанова підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 90, 139 286 КАС України, ст.ст. 121, 251, 283-284 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського взводу патрульної поліції в м. Умань Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Степанюк Альони Петрівни серії ДПР18 № 484875 від 26.06.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності у виді штрафу 17000 грн за ч. 4 ст. 122 КУпАП, провадження в справі закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду або шляхом подання апеляційної скарги через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя О. В. Ткаченко