Рішення № 100791972, 03.11.2021, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2567/21

провадження №2/283/782/2021

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2021 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

07.10.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Міхненко С.С., який діє в інтересах позивача на підставі Договору про надання правової допомоги №05-10 від 05.10.2021р. та Ордеру серії ЖТ №102670 від 05.10.2021р., звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою про встановлення порядку користування квартирою.

Предметом позову є встановлення порядку користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 , наступним чином: в користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату, площею 11,0 кв.м., а в користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату, площею 15,2 кв.м.; приміщення кухні, площею 7,2 кв.м., ванну кімнату, площею 2,7 кв.м., вбиральню, площею 1,2 кв.м., коридор, площею 8,3 кв.м. та балкон, площею 0,9 кв.м. залишити у загальному користуванні співвласників.

Підставою позовних вимог є те, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Співвласником 2/3 частин вказаної квартири є відповідач ОСОБА_2 . Квартира складається з двох ізольованих кімнат: кімнати, площею 11,0 кв.м. та кімнати, площею 15,2 кв.м.; кухні, площею 7,2 кв.м., ванну кімнату, площею 2,7 кв.м., вбиральню, площею 1,2 кв.м., коридор, площею 8,3 кв.м. та балкон, площею 0,9 кв.м. Позивач просить встановити порядок користування житловим приміщенням у зв`язку з тим, що має намір проживати у вказаному об`єкті нерухомості, а за взаємною згодою визначити порядок користування квартирою не представляється можливим, оскільки між сторонами виник спір з даного приводу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Міхненко С.С. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 до суду з`явилася, заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з тих підстав, що не є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 , а отже не є належним відповідачем у даній справі. У якості доказу власної позиції долучила до матеріалів справи копію нотаріально посвідченого договору дарування частини квартири від 20.10.2021 року, за яким відповідач безоплатно передала у власність своєї доньки ОСОБА_3 належні їй на праві приватної власності 2/3 частини квартири. Крім того, 02.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , в якому відповідач також заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого Малинським міським державним комунальним підприємством «АКР» Житомирської області 04.03.1997 року та Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Ходаківською Л.В. 09.04.2010 року, ОСОБА_2 була власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 . Співвласником інших 1/3 частин квартири є син відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до даних технічного паспорту на вищевказану квартиру, виготовленого Малинським районним комунальним підприємством з технічної інвентаризації станом на 24.03.2010 року, даний об`єкт нерухомого майна складається з наступних приміщень: кімнати, площею 11,0 кв.м. та кімнати, площею 15,2 кв.м.; кухні, площею 7,2 кв.м., ванної кімнату, площею 2,7 кв.м., вбиральні, площею 1,2 кв.м., коридора, площею 8,3 кв.м. та балкона, площею 0,9 кв.м. Житлова площа квартири становить 26,2 кв.м., загальна площа – 46,5 кв.м. (а.с.8-11).

Згідно довідки №190 від 20.10.2021 року, виданої за підписом старости с. Федорівка ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , проте фактично за даною адресою не проживає з 2009 року (а.с.22).

Відповідно до довідки №380 від 06.08.2018 року, виданої за підписом в.о. старости Краснобірського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_5 , ОСОБА_1 проживає без реєстрації в будинку своєї дружини з жовтня 2013 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.23).

Відповідно до Договору дарування частини квартири від 20.10.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за №4374, ОСОБА_2 безоплатно передала у власність своєї доньки ОСОБА_3 належні їй на праві приватної власності 2/3 частини квартири в АДРЕСА_2 (а.с.24-25).

Право власності ОСОБА_3 підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 280229667 від 20.10.2021 року, запис про право власності №44541038 (а.с.26).

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із положеннями, зокрема, ст.15,16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про встановлення порядку користування квартирою.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

ОСОБА_1 визначено відповідачем у даному спорі ОСОБА_2 . При цьому суд звертає увагу на те, що остання не є власником квартири АДРЕСА_1 .

Отже, суд зауважує, що позивач звернувся з позовною заявою до неналежного відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Статтею 51 ЦПК України урегульовано питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача. Так, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Слід зазначити, що позивач та його представник не з`являлись до суду за викликом у судове засідання та жодних заяв, клопотань, в тому числі про заміну неналежного відповідача належним, до суду не надходило.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12,23,76,81,141,200,258,265,273,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2021 року.

Суддя