Рішення № 100791542, 25.10.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14372/21

Провадження № 2/161/3693/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лавренчука О. В. звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо прндмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. перебуває виконавче провадження № 66126953 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 19 245,79 гривень на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. На переконання позивача, виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаний виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі недостовірних даних стягувача про наявність безспірної заборгованості. ОСОБА_2 заперечує наявність будь-яких кредитних зобов`язань. Нотаріус не повідомляв позивача про те, що до нього звернулись із заявою про вчинення виконавчого напису, а тому боржник був позбавлений можливості заперечувати щодо незаконно нарахованого розміру заборгованості. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірності вимог стягувача. Встановлення факту безспірності заборгованості боржника перед кредитором можливе лише за умови погодження розміру заборгованості обома сторонами (кредитором та боржником) або підтвердження заборгованості рішенням суду, яке набрало законної сили. В інших випадках заборгованість є спірною. Неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №83943 від 03 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 19 245,79 гривень, судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача ТзОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що здійснення виконавчого напису нотаріусом врегульовано ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Відповідач вказує, що нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Позивач не спростував доказами розмір заборгованості. На підставі наведеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лавренчук О. В. подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити а повному обсязі.

Представник відповідача ТзОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами, є виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. реєстраційний номер №83943 від 03 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 19 245,79 гривень.

Судом встановлено, що 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. на підставі заяви ТзОВ «Вердикт Капітал» вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №83943 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 19 245,79 гривень (а.с. 8).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів У країни.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі по тексту - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку.

Суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року, визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин» Переліку, а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22 лютого 2017 року, отже і постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратила чинність з цього дня.

Разом із тим «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», який затверджений постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 у не скасованій рішенням суду частині не передбачає права нотаріуса вчиняти виконавчі написи на підставі кредитних договорів, які нотаріально не посвідчені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при вчиненні спірного виконавчого напису не було дотримано нормативно передбачених умов для його вчинення, а саме вимогу щодо права вчинення виконавчого напису лише на кредитному договорі, який посвідчений нотаріально.

Крім того, суд враховує, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

В матеріалах справи відсутні відомості про направлення відповідачем ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитним договором, тоді як позивач вказує, що він не перебуває у договірних стосунках з відповідачем, природа боргу за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса йому невідома, жодних повідомлень про наявність заборгованості він попередньо не отримував.

Наведене дає підстави для висновку про відсутність в нотаріуса передумов вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірними.

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

При вирішенні даного спору суд виходить з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №365 від 21 квітня 2008 року, видане Волинською обласною КДКА, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги, копію прибуткового касового ордеру №145 від 31 липня 2021 року на суму 10 000 гривень та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №145 від 31 липня 2021 року з описом наданої професійної правничої допомоги із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (а.с. 17, 18, 19).

Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи.

Однак, стороною позивача не було надано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Лавренчуком О. В. та позивачем ОСОБА_1 , а тому суд позбавлений можливості визначити предмет, умови цього договору та перелік послуг, який міг бути наданий адвокатом клієнту в межах супроводу цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову позивачу ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову та заяви про забезпечення позову. Отже, з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1362 гривень (908 гривень +454 гривень).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №83943 від 03 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 19 245,79 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят два) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявий узвіз, 3Б; Код в ЄДРПОУ 36799749);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5).

Дата складання повного тексту рішення 29 жовтня 2021 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк