Ухвала суду № 100783910, 02.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16436/21

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02 листопада 2021 року місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

28.09.2021 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 24.03.2021 по 15.08.2021;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги, компенсації за невикористану додаткову відпустку, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, компенсації за неотримане речове майно з 24.03.2021 до дня фактичного розрахунку 15.08.2021.

Ухвалою від 01.10.2021 суддя залишила позовну заяву без руху та встановила позивачу строк для усунення виявлених у ній недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом подання суду:

- уточненої позовної заяви, в якій визначити суму грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яку повинен нарахувати та виплатити відповідач;

- квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29.10.2021 до суду надійшла заява представника позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. У такій заяві представник позивача вказав на наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пунктів 12, 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”. Також зазначив, що жодна норма не зобов`язує позивача визначати розмір середнього грошового забезпечення.

З приводу зазначеного, суддя вказує на те, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Суддя зазначає, що визначальною обставиною для застосування пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” є наявність у особи статусу військовослужбовця (або військовозобов`язаного чи резервіста, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори) на момент подання відповідної позовної заяви (апеляційної скарги тощо).

Оскільки станом на момент звернення до суду із цим позовом позивач не є військовослужбовцем, то не належить до визначених пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” суб`єктів, які звільненні від сплати судового збору.

Суддя при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.12.2018 3 справі № 522/8827/17.

Крім цього, суддя вважає, що заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги, компенсації за невикористану додаткову відпустку, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, компенсації за неотримане речове майно не пов`язана із виконанням військового обов`язку, а також з виконанням службових обов`язків.

З приводу посилань представника позивача на наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, то суддя зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. У статті 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 вказаного Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Суддя при розгляді питання про відкриття провадження у справі враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17.

Виходячи з наведеного, суддя вважає, що підстави для звільнення від сплати судового збору, передбачені у статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, не поширюються на позивача у разі звернення до суду за захистом порушеного права на своєчасний розрахунок при звільненні у зв`язку із звільненням з військової служби.

Суддя зазначає, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.10.2021, недоліки позовної заяви не усунув.

Суддя відхиляє доводи представника позивача про наявність підстав для продовження процесуального строку на усунення недоліків, оскільки зі сторони позивача не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.10.2021.

У відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною п`ятою, шостою статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, тому, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу без розгляду.

Керуючись статтями 160, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії разом з усіма доданими до неї документами позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Суддя Мричко Н.І.