Ухвала суду № 100780775, 02.11.2021, Франківський районний суд м. Львова

462/2095/19

2/465/3817/21

У Х В А Л А

про самовідвід

02.11.2021 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В. Я., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року цивільну справу залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Не погоджуючись із даною ухвалою, представник позивача подав 18 червня 2021 року апеляційну скаргу, яку мотивував, як на його думку, порушенням суддею першої інстанції вимог та положень, передбачених нормами процесуального права.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задоволено, ухвалу суду від 03 червня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Приймаючи дане рішення, суд апеляційної інстанції покликався на те, що

Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» або його представника про судові засідання, призначені на 27 січня 2021 року та 03 червня 2021 року, що виключає повторність неявки у судове засідання та можливість застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

За вказаних обставин колегія суддів прийшла до висновку, що відсутня повторність (двічі підряд) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду, крім того матеріали справи містять клопотання представника позивача, щодо розгляду справи у його відсутність та не містять вмотивованої ухвали суду, щодо неможливості розгляду даної справи без участі представника Банку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції скасувавши рішення направив його до суду першої інстанції для "продовження розгляду".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Однак, в ухвалі апеляційного суду не зазначено, які саме норми закону порушив суд першої інстанції.

Матеріали цивільної справи з апеляційного суду повернуті до суду першої інстанції та відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2021 справу передано судді Кузю В. Я.

Як суддя, якому вказані матеріали заяви передані для продовження розгляду, вважаю, що 03.06.2021 мною, було постановлено мотивовану та законну ухвалу про залишення позову без розгляду, з підстав наведених в ухвалі суду.

Враховуючи факт, що позиція суду висловлена в ухвалі суду від 03.06.202, є тією обставиною, що викликатиме сумнів у моїй неупередженості при повторному їх вирішенні та відповідно до ст. ст. 36, 37 ЦПК України, виключає участь судді в цивільному провадженні з розгляду вказаного питання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною першою ст. 36 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 39 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як суддя, вважаю, що і надалі існують обставини, які є перешкодою в розгляді справи, а відтак є підстави для самовідводу.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги наявність ухвали апеляційного суду та враховуючи вимоги положень національного законодавства і практику Європейського суду з прав людини, приходжу до висновку, що з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заявляю самовідвід і вважаю, що заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 18, 36, 37, 39, 40, 258, 260 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Матеріали судової справи № 465/2095/19 (судове провадження № 2/465/3817/21) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Суддя В. Кузь