Постанова № 10077810, 26.05.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 р.Справа № 2-а-4300/09/1470 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача-головуючого Шляхтицького О.І.,

суддів - Джабурії О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Кудіновій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року за адміністративним позовом багатопрофільного приватного підприємства «Генератор» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що вказане повідомлення-рішення згідно Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є узгодженим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року позов багатопрофільного приватного підприємства «Генератор» був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 р. № 0169315200/0.

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, що полягає у наступному.

Так, до складу податкового кредиту до податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2008 року позивачем віднесена сума ПДВ в розмірі 9126,00 грн. по контрагенту СПД ОСОБА_2, якій 28.08.2007 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 у звязку з ненаданням податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом двадцяти послідовних податкових місяців.

Тому на підставі викладеного, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.04.2009 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва витребувала у позивача копії фінансово-господарських документів за 1 кв. 2008 року, для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки, за результатами якої було складено акт № 774/15-216/22425711 від 01.06.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 р. № 0169315200/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 9582,3 грн.

06 липня 2009 року позивачу була вручена перша податкова вимога від 30 червня 2009 року за № 1/1161. У вимозі зазначено, що сума податкового боргу позивача станом на 30 червня 2009 року складає 9580 грн. 31 коп., а також штрафних санкцій у розмірі 456 грн. 30 коп.

В акті перевірки зазначено, що позивачу не зараховується сума по ПДВ у розмірі 9126 грн. по контрагенту Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, у якої 28.08.2007 року було анульовано свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 у зв'язку з ненаданням податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців. Крім того в акті зазначено, що позивачем допущені порушення п.п.7.2.4, 7.2.6 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до матеріалів справи позивач отримував платіжні доручення та податкові накладні (а.с. 17-41) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які сплачували через банківські рахунки зазначеної фізичної особи-підприємця та на момент включення податку на додану вартість до податкового кредиту, мав можливість перевірити свідоцтво платника ПДВ свого контрагента.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакціях Закону, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і водночас розрахунковим документом.

Згідно з вимогами пп. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Окрім цього, до 15.12.2004 р. п. 27 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429, передбачав, що Державна податкова адміністрація України складає і один раз на півріччя (та, у разі окремого розпорядження Голови ДПА України, - додатково) друкує в журналі "Податковий вісник України" перелік усіх анульованих індивідуальних податкових номерів та усіх скасованих (анульованих) Свідоцтв - з повідомленням, відповідно, причини зняття суб'єкта підприємницької діяльності з реєстрації або анулювання Свідоцтва, а також усіх втрачених Свідоцтв.

Згідно з п. 35 цього ж Положення в редакції наказу ДПА України від 24.05.2005 р. N 185 для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця, у термін до 12 числа місяця, оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності 31.03.2005 р., встановлено, що для інформування платників податку центральний податковий орган: не менш як один раз на місяць оприлюднює реєстр платників податку на додану вартість на офіційній сторінці (сайті) глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, надання інформації з якої є вільним (безоплатним); періодично (але не рідше ніж: один раз на півріччя) оприлюднює перелік осіб, позбавлених податкової реєстрації за ініціативою податкових органів чи рішенням суду.

Наведені норми дають підстави вважати, що у позивача на момент включення податку на додану вартість на загальну суму 9126 грн. до податкового кредиту була можливість перевірити статус свого контрагента як платника ПДВ.

Зазначені обставини суд першої інстанції не враховував та помилково дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваного рішення та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів ,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року скасувати.

Винести по справ нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог багатопрофільного приватного підприємства «Генератор» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -31 травня 2010 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян