Рішення № 100773570, 02.11.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1493/21

2/683/852/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/1493/21, 2/683/852/2021 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» (далі – ТОВ «Прості Займи») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ТОВ «Прості Займи» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг №180511-163337 від 11 травня 2018 року, яка утворилась станом на 29 квітня 2021 року в сумі 72222 грн. 45 коп., з яких: 3000 грн. – тіло кредиту, 64020 грн. – проценти за користування кредитом, 1500 грн. – пеня, 633 грн. 51 коп. – інфляційні втрати, 3068 грн. 94 коп. – 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що ТОВ «Прості Займи» є фінансовою установою та здійснює діяльність щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

11 травня 2018 року між ТОВ «Прості Займи» та ОСОБА_1 в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в електронній формі було укладено Договір про надання фінансових послуг №180511-163337, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 3000 грн. на строк 18 календарних днів, а саме до 28 травня 2018 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1080 грн. Крім того, відповідач зобов`язався у разі виникнення заборгованості сплатити пеню згідно кредитного договору.

Товариство виконало свої зобов`язання з приводу надання грошових коштів, перерахувавши кошти за кредитним договором на банківську картку ОСОБА_1 платіжною системою ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «Flashpay». Згідно довідки, наданої ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підтвердження виконання переказу, 11 травня 2018 року о 16:42:28 відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірі 3000 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання та не повернув позику у встановлений термін, в зв`язку із чим станом на 29 квітня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 72222 грн. 45 коп., з яких: 3000 грн. – тіло кредиту, 64020 грн. – проценти за користування кредитом, 1500 грн. – пеня, 633 грн. 51 коп. – інфляційні втрати, 3068 грн. 94 коп. – 3% річних від простроченої суми.

Посилаючись на те, що заборгованість до теперішнього часу не погашена, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання фінансових послуг від 11 травня 2018 року в розмірі 72222 грн. 45 коп. та судові витрати в розмірі 2270 грн.

В судове зсідання представник позивача ТОВ «Прості Займи» - Пономар В.О. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, у разі відсутності відповідача просить ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду

справи, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2021 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 травня 2018 року між ТОВ «Прості Займи» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №180511-163337.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит на особисті потреби в розмірі 3000 грн. строком на 18 днів до 28 травня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1080 грн., що становить 2% за кожен день користування кредитом або 730% річних.

При виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов`язався сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15й день - 5,02%, на 30й день - 7,67%.

Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Прості займи» в електронній формі. Так, відповідач заповнив свої дані на сайті позивача, ознайомився з правилами та умовами позики (оферта), переглянувши їх за посиланням www.bistrozaim.ua і підтвердив свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій», після подачі заявки, відповідач отримав унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер, зазначений ним при реєстрації на сайті Товариства, СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS, після отримання СМС, відповідач ввів отриманий код на сайті, і таким чином підтвердив подачу заявки та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.

У пунктах 4-6 заяви-анкети міститься підтвердження ОСОБА_1 , що доступ до заповнення від його імені заяв-анкет на офіційному сайті відповідача (pzaim.zp.ua або www.bistrozaim.ua) належить лише йому, інші особи не мають можливості скористатись від його імені можливістю отримання інтернет-кредиту у Товаристві; всі заяви-анкети, що надходять від його імені на сайт pzaim.zp.ua є дійсними та надані ним особисто: всі заявки на видачу кредитних коштів на його картковий рахунок надані з його особистого мобільного телефону є дійсними та надані ним особисто.

В інформаційній довідці процедури оформлення заявки на видачу займу №180511-163337 від 11 травня 2018 року містяться дані ОСОБА_1 , його прізвище, ім`я та по батькові, серія та номер паспорта, дата та орган його видачі, ідентифікаційний податковий номер, адреса реєстрації та місця проживання, дата народження, номер телефону, відомості про місце роботи, щомісячний дохід та сімейний стан. Також у ній зазначено номер карткового рахунку, на який позичальнику перераховуватимуться кредитні кошти, перші дві цифри якого - 47, останні чотири цифри – 4385.

ТОВ «Прості Займи» прийняло позитивне рішення про надання кредиту та 11 травня 2018 року через платіжну систему за допомогою ТОВ «ВЕР ФОР ПЕЙ» здійснило переказ кредитних коштів в сумі 3000 грн. на платіжну картку, вказану позичальником у заяві.

Так, згідно довідки ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №309 від 29 квітня 2021 року на банківську кредитну картку № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 3000 грн., час запиту 11 травня 2018 року 16:42:47.

За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0./7-210928/29072 від 04 жовтня 2021 року реквізити картки, яка належить ОСОБА_1 - НОМЕР_2 , категорія карти – VISA. 11 травня 2018 року на карту № НОМЕР_2 здійснено зарахування на суму 3000 грн., що підтверджується також наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг №180511-163337 від 11 травня 2018 року, наданого ТОВ «Прості Займи», станом на 29 квітня 2021 року розмір заборгованості за вказаним договором становить 72222 грн. 45 коп., з яких: 3000 грн. – тіло кредиту, 64020 грн. – проценти за користування кредитом, 1500 грн. – пеня, 633 грн. 51 коп. – інфляційні втрати, 3068 грн. 94 коп. – 3% річних від простроченої суми.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається, в тому числі на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору

шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення договору №180511-163337, що узгоджується зі ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому перераховано суму кредиту в розмірі 3000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 , яка була надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі про надання фінансових послуг №180511-163337, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3000 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, ТОВ «Прості Займи» просило, окрім тіла кредиту, стягнути з відповідача також 64020 грн. несплачених процентів за період з 11.05.2018 року по 29.04.2021 року, 1500 грн. пені за період з 29.05.2018 року по 10.06.2018 року, 633,51 грн. - інфляційних втрат за період з 01.06.2018 року по 29.04.2021 року, та 3068,94 грн. – 3% річних від простроченої суми за період з 29.05.2018 року по 29.04.2021 року.

Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10цс/18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Строк дії договору про надання фінансових послуг №180511-163337 від 11 травня 2018 року сторони визначили до 28 травня 2018 року включно.

Вимоги щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами заявлено за період з 11.05.2018 року по 29.04.2021 року в розмірі 64020 грн., тобто проценти за користування кредитними коштами позивачем нараховано після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відтак, враховуючи, що строк кредитування за договором про надання фінансових послуг №180511-163337 від 11 травня 2018 року сплив 28 травня 2018 року, тому проценти за користування кредитними коштами підлягають стягненню лише за період з 11 травня 2018 року по 28 травня 2018 року в сумі 1080 грн. (згідно умов договору).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У договорі про надання фінансових послуг №180511-163337 від 11 травня 2018 року сторони передбачили, що при виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов`язався сплатити пеню у розмірі 3,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15й день - 5,02%, на 30й день - 7,67%.

Згідно наданого позивачем розрахунку, вбачається, що пеня нарахована відповідно до умов договору за період з 29.05.2018 року по 10.06.2018 року в сумі 1500 грн., а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Прості Займи».

Відповідно до положень ст.625 ЦК України на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 03 листопада 2020 року у справі № 921/315/18.

Враховуючи те, що строк кредитування відповідача закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за період після прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, тобто з 29.05.2018 року по 29.04.2021 року.

Отже, 3% річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 4080 грн. (3000 грн. тіла кредиту +1080 грн. відсотків) помноженого на 3%, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем,

передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 29.05.2018 року до заявленого позивачем періоду – 29.04.2021 року, поділеного на 365 (днів у році) та поділеного на 100. Тобто, 4080 грн.(борг за кредитом) х 3 х 1067 днів : 365 : 100 = 357 грн. 81 коп.

А тому, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає 357 грн. 81 коп. 3% річних від простроченої суми зобов`язання за період з 29.05.2018 року по 29.04.2021 року.

Частиною другою ст.625 ЦК України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до таблиці індексів інфляції за 2018-2021 роки, починаючи з 01 червня 2018 року по 29 квітня 2021 року сукупний індекс інфляції становив 120,407%, звідси інфляційні втрати за період з 01.06.2018 року по 29.04.2021 року становлять 832 грн. 61 коп. (4080 грн. х 120,407% - 4080 грн. = 832,61 грн.).

Разом з тим, зі змісту позовних вимог вбачається, що інфляційні втрати за період з 01.06.2018 року по 29.04.2021 року позивачем визначено в сумі 633 грн. 51 коп.

Враховуючи принцип диспозитивності, закладений у статті 13 ЦПК України, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 633 грн. 51 коп. інфляційних втрат за період з 01.06.2018 року по 29.04.2021 року в межах заявленого позову.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Прості займи» слід стягнути 3000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1080 грн. відсотків за користування кредитом за період з 11 травня 2018 року по 28 травня 2018 року включно, 1500 грн. пені за період з 29 травня 2018 року по 10 червня 2018 року включно, 357 грн. 81 коп. 3% річних від простроченої суми зобов`язання за період з 29 травня 2018 року по 29 квітня 2021 року, а також 633 грн. 51 коп. інфляційних втрат за період з 01 червня 2018 року по 29 квітня 2021 року, а всього 6571 грн. 32 коп.

При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 72222,45 грн., а задоволено на суму 6571,32 грн., тобто на 9,1 % (6571,32 х 100 : 72222,45).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 206 грн. 57 коп. судового збору (2270 грн. х 9,1%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №180511-163337 від 11 травня 2018 року, яка утворилась станом на 29 квітня 2021 року в розмірі 6571 грн. 32 коп., з яких: 3000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1080 грн. відсотки за користування кредитом за період з 11 травня 2018 року по 28 травня 2018 року включно, 1500 грн. пеня за період з 29 травня 2018 року по 10 червня 2018 року включно, 357 грн. 81 коп. 3% річних за період з 29 травня 2018 року по 29 квітня 2021 року включно, 633 грн. 51 коп. інфляційних втрат за період з 01 червня 2018 року по 29 квітня 2021 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» 206 грн. 57 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості Займи», місцезнаходження: 69037, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Незалежної України,39-А, офіс 25, код ЄДРПОУ 40858239.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Текст рішення складено 01 листопада 2021 року.

Суддя: