Ухвала суду № 100773413, 02.11.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1799/21

Провадження № 2/675/719/2021

У Х В А Л А

02 листопада 2021 року м. Ізяслав

Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевич Р. В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.

Разом з тим, вказана позовна заява не може бути прийнята судом, оскільки не в повному обсязі відповідає вимогам процесуального закону.

Як визначає ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, викладеним у статтях 175 і 177 цього Кодексу, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження суддя виходить із наступного.

Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З позовної заяви убачається, що місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є м.Ахтубінськ, Астраханська область, Російська Федерація.

У відповідності до ч. 5 ст. 4 ЦПК України, жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана верховною Радою України (ч. 2 ст. 496 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За ч. 1 ст. 87 ЦПК України суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії.

Згідно п. 8.2. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27.06.2008 року № 1092/5/54 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, розділу VIII. Особливості виконання Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, у відносинах з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Російською Федерацією та Республікою Молдова статті Конвенції 1993 року, змінені Протоколом до неї 1997 року, застосовуються у редакції цього Протоколу.

В п. 8.4. даного розділу зазначено, що з урахуванням статті 17 Конвенції 1993 року в редакції Протоколу 1997 року доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

Відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано розділом ХІ ЦПК України, а також Законом України «Про міжнародне приватне право», Мінською Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.

Згідно ст. 17 Конвенції, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних сторін або російською мовою.

З позовної заяви убачається, що відповідач проживає у Російській Федерації, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Мінської Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови.

В свою чергу, позивач до позову додала до суду лише дві копії позовної заяви, та документи до неї, які складені українською мовою без перекладу на російську мову. Причому, переклад має бути здійснений офіційним перекладачем, підпис якого має бути офіційно посвідчений та скріплений гербовою печаткою, дійсність перекладу посвідчується нотаріусом.

Всупереч положенням «Конвенції про правову допомогу і правових відносинах по цивільним, сімейним і кримінальним справам» від 22.01.1993 року, позивачем не надано суду перекладу позовної заяви на мову відповідача (російську мову).

Вказані обставини позбавляють суд можливості забезпечити реалізацію процесуальних прав відповідача у цивільному судочинстві, зокрема, на отримання та ознайомлення із судовими документами.

Такі порушення норм процесуального законодавства та міжнародного договору є наслідком невідповідності поданої позовної заяви та додатків до неї вимогам, які ставляться зазначеними нормами національного процесуального та міжнародного права.

Оскільки позовна заява та додані до неї документи викладені українською мовою, це унеможливлює на даний час відкриття провадження у справі, враховуючи те, що позивачу необхідно надати суду копію позовної заяви та доданих до неї документів в перекладі на мову відповідача російською мовою з нотаріально завіреною справжністю їх перекладу. Тому суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків, так як зазначені вище недоліки заяви перешкоджають відкриттю провадження по даній цивільній справі.

Керуючись ст.ст. 4, 175, 177, 185 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви строк, що складає 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде їй повернута. Залишення позовної заяви без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р. В. Пашкевич