Рішення № 100773367, 25.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6973/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 86 179,20 грн. заборгованості з орендної плати, 913 324,97 грн. заборгованості з орендної плати в позадоговірний період, 2 472 581,90 грн. неустойки

Представники:

Від позивача: Конох Я.В., виписка з ЄДР, представник

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до суду з позовом №10-12-07409 від 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 3 472 086,07 грн., з яких:

- 86 179,20 грн. заборгованість з орендної плати за період з 15.12.2017 по 15.01.2018;

- 913 324,97 грн. заборгованість з орендної плати в позадоговірний період з 15.01.2018 по 15.03.2019;

- 2 472 581,90 грн. неустойка за неповернення орендованого державного майна за період з 15.01.2018 по 15.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №12/02-6302-ОД від 03.04.2017 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності було розірвано з 12.12.2017. Відповідно до Акту державного виконавця Металургійного відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Семенко І.В. орендоване ФОП Павловським В.С. державне майно за договором оренди від 03.04.2017 №12/02-6302-ОД було повернуто у примусовому порядку балансоутримувачу - ДП "Криворізький державний цирк" 07.02.2019.

Також позивачем зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи на загальну суму 52 141,29 грн., з яких 52 081,29 грн. судовий збір та 60,00 грн. пересилання поштової кореспонденції сторонам.

Ухвалою від 28.12.2020 суд звернувся до Центру надання адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради про надання інформації у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання ухвали суду про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

На електрону пошту суду 04.01.2021 надійшла відповідь №8/21-6506 від 31.12.2020 Довгинцівської районної ради Виконавчого комітету відповідно до якої на території Довгинцівського району міста Кривого Рогу Павловський Василь Сергійович як зареєстрований не значиться.

Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6973/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 09.02.2021 о 10:00год.

У підготовчому засіданні 09.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2021 о 10:00 год.

Підготовче засідання 18.03.2021 відкладено на 08.04.2021 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 08.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.05.2021 о 11:00год.

Ухвалою суду від 11.05.2021 зупинено провадження у справі №904/6973/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ОСОБА_1 про стягнення 86 179,20 грн. заборгованості з орендної плати, 913 324,97 грн. заборгованості з орендної плати в позадоговірний період, 2 472 581,90 грн. неустойки до закінчення розгляду Верховним Cудом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/11131/19 у подібних правовідносинах.

До суду 14.09.2021 позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі №904/6973/20 оскільки постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 закінчено розгляд справи №910/11131/19.

Ухвалою суду від 23.09.2021 поновлено провадження у справі №904/6973/20, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.10.21 о 15:00год.

Відповідно до наданих Відділом обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області відомостей ОСОБА_1 з 10.07.2018 зареєстровано за місце проживання: АДРЕСА_3 .

Поштові відправлення на адресу відповідача повернулися до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Павловським Василем Сергійовичем, який за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність 18.10.2018, (далі - орендар, відповідач) 03.04.2017 укладено договір №12/02-6302-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення реєстровий номер 02174170.І.АААДДЛ369 (далі - майно) площею 829,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 37, на першому, другому поверхах нежитлового приміщення вбудованого в БАЦ "Арена" заблокований з рестораном, що перебуває на балансі - ДП "Криворізький державний цирк" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 27 грудня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 2 338 286,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору оренди).

На виконання умов договору оренди позивачем було передано, а відповідачем - прийнято в оренду нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 829,2 кв.м. вартістю 2 338 286,00 грн., про що свідчить Акт від 03.04.2017 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Криворізький державний цирк" за адресою м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 37.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2017р. 79 509 грн. 44 коп.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: - 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 55 656 грн. 61 коп.; - 30% балансоутримувачу у розмірі 23 852 грн. 83 коп. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.12 договору оренди).

Орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (пункт 5.10 договору оренди).

Договір укладено строк на 2 роки 11 місяців, що діє з 03.04.2017 по 02.03.2020 включно (пункт 10.1 договору оренди).

За змістом пункту 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Чинність договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та дострокового за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (пункт 10.6 договору оренди).

Відповідно до пункту 10.9 договору оренди у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору оренди).

За умовами пункту 10.11 договору оренди якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/308/18 від 08.06.2018, яке набрало законної сили 10.07.2018, позов Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця Павловського Василя Сергійовича; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство "Криворізький державний цирк" про розірвання договору від 03.04.2017р. №12/02-6302-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, зобов`язання повернути майно та стягнення 548 521 грн. 64 коп. задоволено частково:

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павловського Василя Сергійовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України 412 918 грн. 27 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павловського Василя Сергійовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України 656 грн. 61 коп. - завдатку;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павловського Василя Сергійовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України 26 349 грн. 26 коп. - пені, 82 583 грн.65 коп. - штрафу;

- розірвано договір від 03.04.2017 №12/02-6302-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності;

- зобов`язано Фізичну особу-підприємця Павловського Василя Сергійовича повернути - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області нежитлові приміщення вбудовані в БАЦ "Арена" заблокований з рестораном, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності (Косіора), 37, на першому, другому поверхах, що перебувають на балансі Державного підприємства "Криворізький державний цирк", за актом приймання-передачі;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павловського Василя Сергійовича на користь Прокуратури Дніпропетровської області 44 673 грн. 92 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до Акту від 07.02.2019 державного виконавця Металургійного відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Семенко І.В. при примусовому виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/308/18 від 10.07.2018 орендоване Фізичною особою-підприємцем Павловським Василем Сергійовичем державне майно за договором оренди від 03.04.2017 №12/02-6302-ОД повернуто балансоутримувачу - ДП "Криворізький державний цирк".

Позивач стверджує, що відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, негайно не повернув орендоване майно балансоутримувачу після розірвання договору оренди. Наведені обставини й стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 86 179,20 грн. заборгованості з орендної плати за період з 15.12.2017 по 15.01.2018, 913 324,97 грн. заборгованості з орендної плати в позадоговірний період з 15.01.2018 по 15.03.2019 та 2 472 581,90 грн. неустойки за неповернення орендованого державного майна за період з 15.01.2018 по 15.03.2019.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав щодо сплати відповідачем заборгованості з орендної плати та стягнення з нього неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України. При цьому щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 2269-XII), чинного до 01.02.2020, де зазначено, що:

договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону № 2269-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-IX), введеного в дію з 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19 (п.п. 6.10, 6.17).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/308/18 від 08.06.2018, яке набрало законної сили 10.07.2018, розірвано договір від 03.04.2017 №12/02-6302-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки.

Так, згідно частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Перевіркою розрахунку неустойки на загальну суму 2 472 581,90 грн. судом не виявлено помилок. Відтак, заявлена позивачем до стягнення неустойка у сумі 2 472 581,90 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення 86 179,20 грн. заборгованість з орендної плати за період з 15.12.2017 по 15.01.2018 та 913 324,97 грн. заборгованість з орендної плати в позадоговірний період з 15.01.2018 по 15.03.2019 суд зазначає наступне.

Стосовно можливості одночасного стягнення за період користування майном після припинення договору орендної плати та неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України , слід враховувати таке.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 86 179,20 грн. заборгованість з орендної плати за період з 15.12.2017 по 15.01.2018 та 2 472 581,90 грн. неустойка за неповернення орендованого державного майна за період з 15.01.2018 по 15.03.2019.

Щодо покладення на відповідача заявлених позивачем судових витрат, у тому числі 60,00 грн. за пересилання поштової кореспонденції відповідачу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження цих витрат позивач суду надав фіскальні чеки про надсилання на адресу відповідача копії позову з додатками на суму 18,51 грн.

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме судовий збір у сумі 38 381,42 грн. та судові витрати, пов`язані з пересиланням поштової кореспонденції у сумі 13,64 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ОСОБА_1 про стягнення 86 179,20 грн. заборгованості з орендної плати, 913 324,97 грн. заборгованості з орендної плати в позадоговірний період, 2 472 581,90 грн. неустойки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) 86 179,20 грн. заборгованості з орендної плати, 2 472 581,90 грн. неустойки, судовий збір у сумі 38 381,42 грн. та судові витрати з пересилання поштової кореспонденції відповідачу в сумі 13,64 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 03.11.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв