Рішення № 100764249, 01.11.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/4896/20

Провадження № 2/337/1450/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01листопада 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

У складі головуючого – судді Ширіної С.А.,

за участю секретаря – Бикової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,( 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, який мотивує тим, що 03.09.2012 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (заяву) б/н, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 05.10.2020 р. становить 68870,34 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 6672,34 грн., в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 6672,34 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками 0,00 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 2397,68 грн., нарахованої пені 59800,32 грн., нарахованої комісії 0,00 грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

24.03.2021 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення по справі, яким позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволений.

22.04.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що рішення було ухвалене за її відсутністю, вона не була повідомлена про день та час розгляду справи. Крім того, не погоджується з розрахунком заборгованості, а також зазначає, що позивач звернувся до суду поза межами строків позовної давності.

Ухвалою суду від 05.05.2021 р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2021 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку. Призначено у справі підготовче судове засідання на 31 травня 2021 р.

07.06.2021 року представником позивача на адресу суду надіслано відзив на заяву про перегляд заочного рішення.

18.06.2021 року відповідачем подано відзив на позов в якому зазначено, що з позовними вимогами не погоджується вважає їх незаконними та необґрунтованими. Позивач посилаючись на те, що в анкеті-заяві від 03.09.2012р. процентна ставка не зазначена, матеріали справи не містять доказів повідомлення її, як позичальника, про її розмір та зміну шляхом збільшення. З умовами та правилами ознайомлена не була. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (викладену по справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) зазначає, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України. За таких умов, вважає, що вона як позичальник, зобов`язана повернути лише неповернуте тіло кредиту, за умови, що воно не погашено сплатою процентів та неустойки, втім за розрахунками позивача вбачається, що на 01.09.2015р. тіло кредиту складає 5000,00 грн. (Графа 5 розрахунку), за період з 01.09.2015р. по 02.05.2016р. витрачено кредитних коштів 5 871,72 грн.; (Графа 3 розрахунку), сума відсотків погашених за рахунок кредиту з 01.09.2015р. по 01.03.2017р. складає 4629,56 грн. (графа 4); сума коштів внесених на погашення заборгованості за період з 01.09.2015р. по 13.10.2017р. складає 10 215,79 грн. (графа 21). Таким чином, нею фактично отримано 10 871,72 грн., погашено 14845,35 грн. Суму, яка внесена нею на погашення тілу кредиту, позивач самостійно, не погоджуючись з відповідачем, розподілив та зарахував наступним чином: 4629,56 грн. на погашення відсотків за рахунок кредиту, 10215,79 грн. - на погашення заборгованості: за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту, заборгованість по пені. Вважає що зазначена сума у розмірі 14845,35 грн. повинна бути спрямована на погашення витрачених нею коштів. Крім цього, відповідач вважає, що звернення Банком до суду з даним позовом було здійснено поза межами строків позовної давності, оскільки у заяві-анкеті від 03.09.2012р. строк дії кредитної картки та строк повернення кредиту (користування ним) не визначені. Останній платіж по карті був здійснений 13.10.2017р. Графа 21 (розрахунок заборгованості). Позивач звернувся до суду 16.11.2020 року. Вважає, що звернення Банком до суду з даним позовом було здійснено поза межами строків позовної давності. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16, постанові Верховного суду від 15 червня 2020 року у справі №138/240/16-ц. Просить у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості відмовити.

16.07.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором №б/н від 03.09.2012р. в розмірі 9070,02 грн., яка складається з 6672,34 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 6672,34 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2397,68 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, а також понесені позивачем судові витрати.

16.09.2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вважає, що вона повністю погасила тіло кредиту, та будь яких інших зобов`язань перед банком не має. З доданих позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунків заборгованості вбачається, що станом на 31.08.2015р. залишок заборгованості за тілом кредиту складає 5000,00 грн., станом на 30.09.2019р. погашено заборгованості за поточним тілом кредиту 7588, 73 грн. та 1427,06 грн., а також заборгованість по пені 1200,00 грн., тобто взагалі погашено 10 215,79 грн. Таким чином, враховуючи відсутність заборгованості за тілом кредиту, та недоведеність позивачем правомірного нарахування відсотків, пені та штрафів, вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

04.10.2021 року представником позивача на адресу суду надіслано письмові пояснення.

07.10.2021р. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя підготовче провадження у цивільній справі за позовом АТКБ «ПРИТВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01 листопада 2021р.на 14год.30хв. в приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя, в залі суду №14, з викликом учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подано клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладений в відзиві та запереченні на позовну заяву.

На підставі ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем позивач АТ КБ «ПриватБанк» надав підписану відповідачем анкету-заяву від 03.09.2012р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, щодо зміни відсоткової ставки та зміни тарифів з 01.01.2013р., 01.09.2014 р. та 01.04.2015 року відповідно.

У заяві-анкеті зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Так, вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем позивач надав підписану відповідачем анкету-заяву від 03.09.2012р про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD», в якому зазначено зміна тарифного плану та процентної ставки з 01.01.2013р., 01.09.2014 р. та 01.04.2015 року відповідно, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, фотокопію паспорта, а також розрахунок заборгованості.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

В анкеті-заяві, підписаною відповідачкою зазначено, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які були надані їй у письмовому вигляді.

Разом з тим, позивачем не надано доказів укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів банку, які в сукупності із заявою позичальника свідчили б про укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та його умов.

З анкети-заяви від 03.09.2012 року не вбачається можливості встановити, за якими кредитними умовами, включаючи розмір процентів, виявила намір отримати ОСОБА_1 кредитну картку, не зазначено яку саме картку вона бажає оформити, що у свою чергу свідчить про відсутність між сторонами домовленості про умови кредитування, в тому числі домовленості про належний до сплати розмір процентів за користування кредитними коштами.

Також, Банк до позовної заяви додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD», натомість, в анкеті-заяві відсутні будь-які відомості на підтвердження згоди відповідача саме з цими тарифами.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та правилами надання банківських послуг, є безпідставними, оскільки зазначені Умови та правилами надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

Саме така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Тому, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua https:// client-bank. privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості ( ч. 1, 3 ст.509 ЦК України).

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Враховуючи, що за умовами анкети-заяви позичальника, вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, і долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості з відсотками з ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 за тілом кредиту, у зв`язку з його погашенням відповідачем в повному розмірі, та недоведеність позивачем правомірного нарахування відсотків, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76,81,89,141,211,247, 263-265,274,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01.11.2021 року.

Суддя: С.А. Ширіна

01.11.2021