Ухвала суду № 100763470, 28.10.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.10.2021

Справа № 331/5138/21

Провадження № 2-з/331/192/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про захист порушеного права споживача фінансових послуг на надання інформації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність АТ «АЛЬФА-БАНК», котра полягає у відмові надати Позивачу інформацію здійснення платежів за кредитним договором № 06П192-К від 05.09.2006 року, у тому числі інформацію про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформацію про призначення кожного здійсненого платежу та розміру плати, яка сплачена АТ «Альфа Банк» за відступлення права вимоги за кредитним договором № 06П192-К від 05 вересня 2006 року, зобов`язати відповідача надати вказану інформацію.

Крім того, 06.10.2021 року позивач надав заяву про зміну предмету позову , в якій доповнив позовні вимоги та просив суд також зобов`язати АТ “АЛЬФА-БАНК”, у разі надання інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу та розміру плати, яка сплачена АТ “АЛЬФА-БАНК” за відступлення права вимоги за кредитним договором №06П192-К від 05.09.2006 року, реструктурувати суму боргу, встановлену рішенням № 331/7253/16-ц від 27.06.2018 року Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, згідно Закону України “Про споживче кредитування”, зобов`язати АТ “АЛЬФА-БАНК”, у разі не надання інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу та розміру плати, яка сплачена АТ “АЛЬФА-БАНК” за відступлення права вимоги за кредитним договором №06П192-К від 05.09.2006 року, реструктурувати суму боргу, встановлену рішенням № 331/7253/16-ц від 27.06.2018 року Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, згідно вимог Закону України “Про споживче кредитування” шляхом зменшення розміру боргу на суму перевищення від розміру плати, сплаченої АТ “АЛЬФА-БАНК” за відступлення права вимоги від ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 06П192-К від 05.09.2006 року.

27 жовтня 2021 року позивачем надано заяву, в якій він просить забезпечити позов шляхом внесення державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно заборони всім державним реєстраторам, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, міської, районної державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації,до розгляду справи по суті, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або перереєстрації нерухомого майна: квартири, розташованою за адресою АДРЕСА_1 ..

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України заява розглянута без повідомлення учасників справи.

Суддя, дослідивши матеріали заяви , приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч1, ч.2 ст. 149 ЦК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З аналізу ст. 149 ЦПК України випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про зобов`язання надати інформацію про історію здійснення платежів за кредитним договором, укладеним між сторонами та реструктурувати суму боргу, встановлену рішенням № 331/7253/16-ц від 27.06.2018 року Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, згідно Закону України “Про споживче кредитування”.

Суддя звертає увагу, що у даній справі позивач, який є боржником за кредитним договором перед банком , фактично ставить питання про убезпечення належного йому майна, що є предметом іпотеки , від звернення на нього стягнення, і ним не надано належних та допустимих доказів , що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

З урахуванням вищенаведеного , суддя приходить до висновку , що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про захист порушеного права споживача фінансових послуг на надання інформації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя: О.Є. Жукова