Рішення № 100762026, 01.10.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4983/20

Провадження №2/487/516/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Боженко О.С.,

представника позивача, адвоката Заливчого Я. В.

представника відповідача, адвоката Білецького О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства КБ "ПРИВАТБАНК", про визнання дій незаконними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в якій просив визнати дії працівників АТ КБ “Приватбанк” неправомірними та зобов`язати повернути списані з його рахунку грошові кошти.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

19.03.2021 р. представником позивача — адвокатом Заливчим Я. В. було подано заяву про зміну позовних вимог, якою позовна заява була викладена в новій редакції. З урахуванням змінених вимог позивач просив визнати дії відповідача зі списання коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 , належного позивачеві в період з 12.03.2020 р. по 14.07.2020 р. в загальній сумі 5801,80 грн незаконними та стягнути з відповідача на його користь помилково переказані кошти в сумі 5801,80 грн, пеню в сумі 1902,72 грн, інфляційні втрати в сумі 344,63 грн, 3 % річних в сумі 147,79 грн, а всього 8196,94 грн, а також витрати пов`язані з розглядом справи.

29.09.2021 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення Відповідача у яких він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що за Позивачем рахується кредитна заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти від 01.03.2005 р. та кредитним договором №NKH3F806360247 від 29.12.2006 р., що підтверджується судовими рішеннями Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2012 р. по справі №2/1412/2891/2012 та рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17.08.2015 р. по справі №487/3530/20-ц.

Саме в рахунок погашення в заборгованості, керуючись положеннями ст. 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та умовами наведених вище договорів відповідач здійснював договірне списання коштів з рахунку позивача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заяві про зміну позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмових поясненнях, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так судом встановлено, що в березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою відкриття рахунку для отримання заробітної плати.

Після підписання відповідної заяви про надання банківських послуг позивачу відкрито картковий рахунок та видано електронний платіжний засіб пластикову картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були передані ним роботодавцю для зарахування заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 було укладено наступні договори: договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти від 01.03.2005 р., кредитний договір № NKH3F806360247 від 29.12.2006 р. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2012 р. на користь банку із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти від 01.03.2005 р. станом на 08.11.2011 р. в сумі 5513,37 доларів США. Окрім того, заочним рішенням Арбузинського районного суду від 17.08.2015 р. на користь банку із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по Кредитному договору №NKH3F806360247 від 29.12.2006 р. станом на 20.04.2015 р. в сумі 131953,84 гривні.

В той же час, матеріали справи не містять доказів з приводу виконання чи примусового виконання вказаних рішень суду у спосіб та порядку, що встановлено Законом України “Про виконавче провадження”.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що відповідач протягом у період з 12.03.2020 р. по 14.07.2020 р. з власної ініціативи безпідставно стягнув кошти із зарплатної картки позивача на загальну суму 5801,80 грн, мотивуючи це тим, що позивач невчасно здійснював погашення за кредитними договорами у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 11.02.2021 згідно наданої банком довідки №EJP34VN2B508DJUA складає в гривневому еквіваленті 599233,24 грн. Банк, посилаючись на умови укладених з ОСОБА_1 вищевказаних договорів, здійснював списання коштів із картки для виплат з метою погашення заборгованості позивача та недопущення нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань.

Вказаний договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок на отримання заробітної плати, не містить реквізитів кредитних договорів та не передбачає реквізитів рахунку, з якого має здійснюватися договірне списання коштів.

Таким чином, відповідно до виписок про рух коштів по картковому рахунку загальна сума безпідставно стягнутих відповідачем коштів із зарплатної картки позивача на погашення кредитної заборгованості за період з 12.03.2020 р. по 14.07.2020 р. складає 5801,80 грн.

Так, згідно з ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом (ч.1 ст. 1074 ЦК України).

Пункт 6.1. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004р. (надалі - Інструкція), передбачає, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір (п.6.2 Інструкції) має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; найменування отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Таким чином, вказується конкретний рахунок у договорі з банком як такий, з якого може здійснюватися договірне списання при настанні обумовлених обставин. У решті всіх випадків списання коштів без відома клієнта є незаконним.

Згідно з ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно частини 2, 4 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставин, за яких банк має здійснити договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявністю договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Аналогічний порядок здійснення договірного списання встановлений Главою 6 Інструкції. Зокрема п.6.5. Інструкції передбачає, що у випадках якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Судом встановлено, що договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок на отримання заробітної плати, не містить реквізитів кредитного договору, не передбачає реквізитів рахунку, з якого має здійснюватися договірне списання коштів.

Згідно з ч.1 ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк має право списувати кошти з рахунку клієнта виключно за його розпорядженням.

Однак з матеріалів справи встановлено, що розпорядження про списання грошових коштів із зарплатної картки на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 банку не надавав.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що п. 4.5 Договору від 01.03.05 р. та п. 2.2.5 та п. 2.3.5 кредитного договору №NKH3F806360247 від 29.12.2006 р. містять умови щодо договірного списання, оскільки їх зміст суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства України, якими врегульовано порядок договірного списання коштів. Більш того, дія вказаного договору припинилася 27.06.2008 року, що свідчить про неможливість застосування його умов до правовідносин, які склалися між сторонами після укладення договору про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок на отримання заробітної плати,

Що ж стосується доводів відповідача з приводу того, що шляхом списання коштів з рахунку ним здійснювалося погашення заборгованості яка була раніше стягнута в судовому порядку, то вказане посилання не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки примусове виконання судових рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України “Про виконавче провадження. Зокрема порядок та умови звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заробітну плату тощо встановлено ст. ст.48, 49 та розділом ІХ вказаного Закону.

Більш того, відповідачем не надано жодних доказів, зокрема виписок про рух коштів за рахунками на яких обліковується прострочена заборгованість позивача та меморіальних ордерів із вказанням призначення платежу, із яких вбачалося б зарахування списаних грошових коштів в рахунок виконання вищевказаних судових рішень.

Також слід зазначити, що Умови та правила надання банківських послуг, якими передбачено можливість договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості з усіх рахунків, що відкриті в Приватбанку на ім`я позивача, не є належним та допустимим доказом погодження сторонами умов договору про договірне списання коштів, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позивачем кредитних коштів взагалі містили умови, якими передбачено можливість договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості з усіх рахунків, що відкриті в Приватбанку на ім`я позивача.

Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Вказаний текст є лише електронною версією такого документу, яка не містить будь-яких необхідних для даного виду документа реквізитів, в тому числі дати та підпису як представника банку так і позивача. Тому положення зазначених Умов та правил не можуть бути застосовані до договірних відносин, які виникли між сторонами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість банку здійснювати списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості з усіх рахунків позивача.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для списання грошових коштів з карткового рахунку для отримання заробітної плати позивача, так як останній не давав згоду про списання коштів з його рахунку.

Відповідно до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

За такого, в результаті незаконного списання банком грошових коштів з карткового рахунку позивача № НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок щодо виплати ОСОБА_1 пені, розмір якої за період з 12.03.2020 р. по 14.07.2020 р., відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 1902,72 грн. Розрахунок пені відповідачем не оспорювався, будь-яких зауважень щодо його правильності не заявлено.

Окрім того, оскільки зобов`язання Відповідача перед Позивачем є грошовими, то на них поширюються вимоги ст. 625 ЦК України в частині покладення на Відповідача обов`язку повернути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що за період з серпня 2020 р. по лютий 2021 р. складає 344,63 грн та 3 % річних у розмірі 147,79 грн, згідно розрахунків позивача, які відповідачем оспорені не були.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Окрім того, згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Заливчим Я. В. було укладено Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 11.02.2021 року.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №АП-0025 від 01.10.2021 року загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 13620,00 грн.

Згідно п. 10 Договору про надання професійної правової допомоги від 11.02.2021 р. оплата послуг адвоката здійснюється протягом 30-ти банківських днів після набрання законної сили судовим рішенням та отримання від адвоката рахунку складеного на підставі Акта-приймання передачі наданих послуг.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Згідно правових висновків зроблених Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 р. по справі №648/1102/2019, від 29.10.2020 р. по справі №686/5094/20 та від 03.10.2019р. по справі №922/445/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними, та стягнення коштів обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 137, 141, 259, 265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними та стягнення коштів задовольнити.

Визнати дії Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» зі списання коштів з карткового рахунку для отримання заробітної плати № НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 в період з 12.03.2020 р. по 14.07.2020 р. в загальній сумі 5801, 80 грн незаконними.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 помилково переказані кошти в сумі 5801 грн, пеню в сумі 1902,72 грн, інфляційні втрати в сумі 344,63 грн, 3 % річних в сумі 147,79 грн, а всього 8196,94 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 13620,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В.Кузьменко