Рішення № 100756847, 02.11.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2200/21

Провадження № 2/591/2683/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Синецької І.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

законного представника – ОСОБА_2 ,

представника позивача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

представника третьої особи – Виниченко О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , треті особи: Управління "Служба у справах дітей" Сумської міської ради, Садівська сільська рада Сумського району Сумської області, про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

01 квітня 2021 року неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 24 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_1 , якому на час звернення до суду з даним позовом виповнилося 14 років. ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_7 народився молодший син ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що сімейне життя його батьків не склалося, у зв`язку з чим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу батьки позивача певний час продовжували проживати однією сім`єю, однак восени 2019 року сім`я остаточно розпалася. Старший син ОСОБА_1 , позивач по справі, за власним бажанням залишився проживати з батьком ОСОБА_2 , а молодший син ОСОБА_1 залишився проживати з матір`ю ОСОБА_5

01 липня 2020 року ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, довівши суду неправдиву інформацію про проживання дітей виключно з матір`ю. При цьому, аліменти, які отримує мати позивача з липня 2020 року не витрачаються на його утримання, мати не надає йому будь-якої матеріальної допомоги.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на його утримання у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку та доходів відповідача, необхідних та достатніх для забезпечення гармонійного розвитку неповнолітньої дитини з урахуванням мінімальної рекомендованої ставки аліментів на дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не менше мінімальної гарантованої ставки аліментів на одну дитину в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01 квітня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття, та сплачувати аліменти безпосередньо на його користь.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_4 вважає заявлений розмір аліментів необґрунтовано завищеним, оскільки на підставі судового наказу Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2020 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини на обох дітей, тоді як в межах розгляду даної справи заявлено позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини на утримання однієї дитини. Також звертає увагу, що на утриманні відповідача перебуває малолітній син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає з нею. Окрім того, для забезпечення належних умов проживання своїх дітей відповідач уклала договір про споживчий кредит № 556-0153 від 29 липня 2019 року на тримання кредитних коштів у загальному розмірі 249984 грн для придбання нерухомості, за рахунок якого нею було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На погашення заборгованості за кредитним договором відповідач щомісячно сплачує більше 4000 грн.

Також представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Рішкою Д.С. подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що наявний судовий наказ від 06 липня 2020 року, що набрав законної сили за тими ж самими вимогами про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року скасовано ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2021 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2021 року призначено справу до розгляду на 21 жовтня 2021 року.

21 жовтня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 28 жовтня 2021 року за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 – ОСОБА_4 про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його законний представник ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_3 позов підтримали та просили його задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_4 проти позову заперечувала та просила закрити провадження у даній справі. Представник третьої особи Садівської сільської ради Сумського району Сумської області Винниченко О.М. позов підтримала.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, зареєстрований Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 243 (т. 1, а.с. 9).

Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_1 , батьками яких є ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 10, 11).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 14).

Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 8), однак фактично проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 24, 25-27, 28, 29, 30, 31, 32).

Молодший син ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_5 .

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 06 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей – сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів – ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 01 липня 2020 року (т. 1, а.с. 16).

Постановою старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 03 вересня 2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 в ході примусового виконання вказаного судового наказу від 07 липня 2020 року (т. 1, а.с. 17).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовлено (т. 1, а.с. 18-19).

Відповідачка ОСОБА_5 працює на посаді головного спеціаліста відділу підприємництва, промисловості та організаційно-аналітичного забезпечення Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради і розмір її заробітної плати за 2019 рік становить 204981 грн, а за 2020 рік – 211263 грн. Також у 2020 році нею отримані аліменти на утримання дітей у сумі 22697 грн (т. 1, а.с. 39-43, т. 2, а.с. 10-21).

У свою чергу, батько позивача ОСОБА_2 працює у Головному управлінні Національної поліції в Сумській області на посаді начальника центру забезпечення і загальна сума його доходу за період з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року за винятком аліментів склала 140622 грн 60 коп. (т. 1, а.с. 44, т. 2, а.с. 22).

29 липня 2019 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 було укладено договір про споживчий кредит № 556-0153 (на придбання нерухомості), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у загальному розмірі 249984 грн на строк 240 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 28 липня 2039 року (т. 1, а.с. 76-81).

За рахунок кредитних коштів ОСОБА_5 придбала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29 липня 2019 року, яка також є предметом іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № 556-0153 від 29 липня 2019 року (т. 1, а.с. 82-83, т. 2, а.с. 34-40).

Крім того, 25 травня 2020 року між Державною іпотечною установою та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № ФЛ202000252, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 3-9).

Згідно з умовами пункту 3.1 вказаного договору в предметі лізингу можуть бути зареєстровані та проживати такі особи: лізингоодержувач ОСОБА_2 та його сини ОСОБА_1 і ОСОБА_1 .

За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до частини 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

За нормами частини 4 статті 152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

За нормами частини 1, 3 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 2395 гривень, з 1 липня – 2510 гривень, з 1 грудня – 2618 гривень.

Як передбачено частиною 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Виходячи з матеріалів справи, станом на момент звернення до суду з даним позовом неповнолітній ОСОБА_1 проживав разом з батьком ОСОБА_2 , що відповідачем не заперечується. Також сторонами під час судового розгляду визнано той факт, що мати позивача відповідачка ОСОБА_5 проживає окремо від старшого сина.

За таких обставин, відповідачка ОСОБА_5 , як мати неповнолітнього ОСОБА_1 , також зобов`язана приймати участь в його утриманні нарівні з батьком ОСОБА_2 . При цьому, позивач ОСОБА_1 , який станом на момент подачі позову досяг 14 років, тобто є неповнолітньою особою, має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними, що узгоджується з вимогами статті 179 СК України. Вказану обставину визнав також і батько неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , зауваживши, що він, як батько, з яким проживає дитина, контролюватиме цільове використання отриманих позивачем аліментів, оскільки має можливість контролювати розпорядження коштів, які надходять на особистий рахунок сина.

На підставі зазначеного, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідачки аліментів на його утримання, а також про право позивача на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що на утриманні відповідачки ОСОБА_5 є інша малолітня дитина – син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і дана обставина визнана сторонами.

Таким чином, ураховуючи, що діти відповідачки мають однакове право на утримання, суд, дотримуючись принципу рівності прав дітей на їхнє утримання, з метою недопущення порушення прав другої дитини відповідачки, вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття і аліменти сплачувати безпосередньо неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку суду, визначений розмір аліментів на утримання дитини буде розумним, достатнім і відповідатиме інтересам дитини (1/6 від 17605,25 грн щомісячного доходу відповідачки = 2934 грн 21 коп.), при цьому, не порушуючи прав та інтересів відповідачки та інших осіб, ураховуючи, що позивач також не довів належними і допустимими доказами наявність підстав для стягнення на його користь аліментів у визначеному ним розмірі (1/3 частки від усіх видів доходу відповідача).

При цьому, суд відхиляє зауваження представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з тієї підстави, що відповідачка добровільно надає сину матеріальну допомогу, оскільки надання неповнолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом матері та не звільняє її від обов`язку утримувати дитину.

Вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19, які відповідно до частини 3 статті 264 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Що стосується заперечень відповідачки про укладення нею кредитного договору для придбання нерухомості, то суд зауважує, що вказана обставина також не є підставою для звільнення від сплати аліментів, ураховуючи, що і батько позивача також має фінансові зобов`язання за договором фінансового лізингу.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 50 % (1/6 * 100 % / 1/3), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 454 грн 00 коп. (50 % від 908 грн), ураховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 142, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття і аліменти сплачувати безпосередньо неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Законний представник: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, адреса: м. Суми, вул. Харківська, буд. 35.

Третя особа: Садівська сільська рада Сумського району, адреса: Сумська область, с. Сад, вул. Войти, буд. 5.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року.

Суддя А.С. Северинова