Рішення № 100755949, 22.10.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/19615/19

Провадження №2/523/422/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участі секретаря - Щербан О.Д.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ «УкрСиббанк», про припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , визнання права власності 1/2 частину квартири за кожним.

В обгрунтування позову вказано, що сторони знаходилися в шлюбі, придбали у власність вказану квартиру, яка на теперішній час знаходиться в іпотеці, заборгованість по кредитному договору на підставі рішення суду стягнуто з відповідача. Вказана заборгованість створює для позивача загрозу втрати майна, яке є єдиним житлом для неї. Квартира є спільним майном подружжя, тому підлягає поділу.

12.08.2020 до суду надійшов відзив на позов від третьої особи ПАТ "УкрСиббанк", в якому представник банку просив залишити без задоволення позов, оскільки спірне майно є предметом іпотеки, в разі визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири, іпотека продовжує свою дію, а позивач набуває статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки

11.02.2020р. відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

01.03.2021 р. у зв`язку зі звільненням у відставку судді Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_3 , здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи автоматизованою системою документообігу, справу прийнято до провадження суддею Середою І.В..

11.05.2021 р. підготовче провадження закінчено у справі, призначено розгляд по суті.

Сторони в засідання не з`явилися, представник позивача надала заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просила розглядати справу у її відсутність, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином (ч.8 ст.128 ЦПК) про дату та час розгляду справи, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надсилав, судові повістки за адресою реєстрації не отримує, у зв`язку із чим, на підставі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України вважається повідомленим про розгляд справи.

Від третьої особи заяв та клопотань не надходило.

Суд зі згоди представника позивача та відповідно до положень ст.280 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.03.1985 р по 15.04.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.03.1985 р. та свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 15.04.2009 р.

14.07.2005 р. ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 85935,00 грн.

Судом встановлено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено Кредитний Договір №355-08 ПОУ Н від 14 липня 2005 року.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 1 000,00 (сімнадцять тисяч) доларів США, 00 центів, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14.07.2026 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,5% річних (п.п.1.1., 1.2 кредитного договору). Цільве призначення кредиту - придбання нерухомості ОСОБА_2 . У забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком прийнята застава - квартира АДРЕСА_1 (п.2.1 договору).

29.08.2005 р. між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., предметом якого стала спірна квартира. З тієї ж дати квартира перебуває в іпотеці, іпотекодержателем є ПАТ "УкрСиббанк", а відповідач- іпотекодавець.

05.02.2019 р. Суворовським районним судом м.Одеси у справі №523/17061/16 ухвалено рішення, яким частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №355-08 ПОУ Н від 14.07.2005р.: 9916,56 доларів США - кредитна заборгованість за основним кредитом, у тому числі 2023,66 доларів США - прострочена заборгованість за строк з 20.06.2014 року по 17.11.2016 року,3286,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 3168,43 доларів США, за строк з 01.05.2014 року по 31.10.2016 року, 87 гривень 73 копійки - пеня за прострочення сплати кредиту за строк з 18.11.2015 року по 17.11.2016 року,135 гривень 68 копійок - пеня за прострочення сплати процентів за строк з 18.11.2015 року по 17.11.2016 року. В частині вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим залишено без задоволення.

За нормами ч.1 ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка визнаються рівними, тобто становлять по 1/2 частки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.Отже, враховуючи встановлені обставини квартира є спільним майном подружжя, оскільки придбана під час знаходження в шлюбі, та частки кожного є рівними.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із заявлених вимог та враховуючи вказані норми суд вважає, що вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки у сторін частки є рівними, тому при поділі майна позивач та відповідач є власниками по 1/2 частині квартири.

Щодо заперечень третьої особи ПАТ "УкрСиббанк" необхідно зазначити, що положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Отже, суд дійшов висновку, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії банку як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Необхідно звернути увагу на те, що Верховний Суд в своїй постанові від 08 липня 2019 року у справі №522/17048/15-ц висловив такий же висновок з приводу схожих правовідносин.

Таким чином, заперечення третьої особи є безпідставними, оскільки після визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірної квартири іпотека не припинилася, позивач набула статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України та норми ст.4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3469,20 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,141,258-259,263,265,268,273,280-284,354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Поділити майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власност іна 1/2 частини квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власност іна 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3469,20 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено 22.10.2021р.

Суддя