Рішення № 100754861, 01.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/17655/21

Провадження № 2-а/947/166/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

доУправління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 616979 від 03.06.2021 року відносно нього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 03.06.2021 року інспектором патрульної поліції УПП в Одеській області ДПП було винесено

постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне

правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 616979 від 03.06.2021 року відносно нього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З зазначеною постановою позивач не погоджується з підстав порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, з підстав невідповідності бланка постанови положенням Інструкції про оформлення матеріалів по справі про адміністративні правопорушення та ДСТУ, з підстав не зазначення в постанові взагалі складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, прийняття постанови не в місці скоєння правопорушення та не оголошення її в момент винесення, з підстав її прийняття при відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження вчиненого правопорушення.

Так, позивач зазначає, що 03 травня 2021 року близько 00:28 годин біля будинку №44 по вул. Марсельській в м. Одесі, інспектором патрульної поліції УПП в Одеській області ДПП було зупинено автомобіль під його керуванням Форд Фокус, днз НОМЕР_1 , в момент зупинки автомобіля жоден із представників патрульної поліції не змогли назвати правових підстав для вимушеної зупинки його автомобіля шляхом блокування його транспортного засобу службовими автомобілями та з використанням звукових спеціальних сигналів. На запитання, для чого такі вимушені дії та ця незрозуміла вистава у блокуванні автомобіля та що саме було ним порушено, він отримав у відповідь грубе поводження та вимогу надати документи на автомобіль та на право керування ним.

У подальшому, як вказує позивач, коли бесіда з правоохоронцями набула активної фази, він зрозумів, що слід надати документи та передав їх одному із патрульних поліцейських, кому саме зазначити не може, в момент передачі посвідчення водія він був стурбованим та дуже збудженим під час спілкування з поліцейськими та надав при цьому посвідчення водія іншої держави. Зазначене посвідчення водія йому не повернули до теперішнього часу, де воно перебуває йому - ОСОБА_1 достеменно не відомо, однак відомо, що патрульні поліцейські складали ще нього матеріали після його затримання.

Позивач зауважує, що його зупиняло два службових автомобіля патрульної поліції у складі двох патрулів у кількості 4-6 осіб, кожен з яких намагався довести якісь вимоги до нього, тим самим, представники патрульної поліції морально та психологічно тиснули на нього, фактично показуючи про їх впевненість у своїх діях та перевагу над ним як беззахисним водієм, якому не надано навіть права захищатись або мати представника - фахівця в галузі права. В певний момент, він зрозумів, що конфлікту уникнути неможливо, при цьому, підстав конфлікту не було, бо він надав свої персональні дані та пред`явив посвідчення особи - передавши при цьому, на вимогу інспектора, посвідчення водія, однак, раптово, без будь-яких попереджень про застосування фізичної сили та спеціальних засобів, без надання часу для виконання вимог поліцейського, його повалили на землю та надягли кайданки, і з цього моменту з ним поводились не по людські, чим порушували людську гідність та принижували його, спростовуючи положення Конвенції із захисту прав людини, його затримання відбулось одразу після надання посвідчення водія представникам патрульної поліції.

Позивач зазначає, що після безпідставного застосування фізичної сили та кайданок, без належного складання протоколу затримання та сповіщення про це близьких, без надання правової допомоги при затриманні, його було затримано та силою доставлено до відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 18-а, де в межах відділу поліції, після години застосування спеціальних засобів, з нього зняли кайданки та почали складати якісь документи, при цьому, вимоги про виклик адвоката та швидкої допомоги постійно ігнорувались та не виконувались, що було навмисними та протиправними діями з боку патрульних поліцейських.

Позивач стверджує, що його не ставили до відома, які матеріали складаються або яка справа розглядається, а після деякого часу запросили поставити підписи в документах, однак його не було забезпечено ані фахівцем в галузі права, ані адвокатом, викликати яких він вимагав, навіть не було надано листку паперу та олівця для складання пояснення на яких він наполягав.

Позивач вказує, що після неправомірного його утримання, десь близько 04:00 год. 03.06.2021 року, в межах відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 18-а, йому надали копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 616979 від 03.06.2021року та повідомили, що він вільний та більш жодного документу надано не було. Копії протоколу затримання не надавалось, понятих не залучали.

Однак, отримавши копію постанови, як зазначає позивач, він зрозумів, що її зміст не відповідає дійсності та не містить посилань взагалі на належні та допустимі докази в підтвердження правопорушення за постановою, постанова взагалі складена за правопорушення якого не було, а тому постанова у такому вигляді не може мати юридичних наслідків та підлягає скасуванню.

Також позивач вказує, що інспектор патрульної поліції зобов`язаний був скласти протокол по справі про адміністративне правопорушення з забезпеченням права на захист та всіхправ за КУпАП, бо водій прямо та відкрито не погоджувався та оспорював правопорушення за яке його намагаються притягти, так само, він постійно вимагав надати право скласти пояснення по справі, що так само, як і протокол по справі є, за положеннями ст. 251 КУпАП, належним та допустимим доказом та повинно бути у справі. Оскаржувана постанова не містить жодного визначеного ч. 1 ст. 126 КУпАП правопорушення та не містить жодного посилання на належні та допустимі докази, бо «порт відер.1511» не може засвідчити відсутність при правопорушникові реєстраційного документу на транспортний засіб, що виключає її правомірність та надає правові підстави для її скасування.

Позивач зауважує, що він мав при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, вимоги про надання якого жоден із поліцейських до позивача не висував. Позивач був готовий надати свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, яке в нього того моменту було як в оригіналі так й в електронному вигляді в додатку «ДІЯ».

Позивач стверджує, що відсутністьу нього при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є вигадкою патрульного поліцейського.

Також позивач вказує, що грубим чином був порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині розгляду справи не в місці скоєння правопорушення без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що порушує приписи Наказу МВС № 1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Інспектор патрульної поліції проводив розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повною мірою виключив використання наданих прав за КУпАП та навіть виключив дослідження доказів в підтвердження правопорушення, при тому, що він був поруч. Отже, постанова виносилась не в місці вчинення правопорушення при відсутності особи, яка притягається до відповідальності. Фактично та протиправно обмежено в праві на належний захист при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення, зміст постанови не відповідає додатку № 8 за наказом МВС № 1376 від 06.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» та наказу МВС № 650 від 27.07.2012 року: «Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України», а так само не узгоджується з положеннями КУпАП в частині того, що час не відповідає дійсності та видуманий, місце правопорушення не відповідає місцю розгляду справи, а отже постанова містить явні недостовірні відомості, які не можуть бути підставою для адміністративної відповідальності.

Таким чином, на думку позивача, постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена всупереч положенням КУпАП, при відсутності складу адміністративного правопорушення, підтвердженого належними та допустимими доказами, з перекрученням фактів, із визначенням в тексті постанови недостовірних даних та вигаданих подій.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 15.06.2021 рокубуло прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області.

20.07.2021 року від представника відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліціїдо канцелярії суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, 03.06.2021 року о 00 год. 28 хв. в ході виконання службових обов`язків інспектор роти № 2 роти № 8 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Мельничук Олена Ігорівна, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 44, виявила автомобіль Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням, як пізніше стало відомо, ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, чим порушив п. 9.2.б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Представник відповідача вказує, що факт вчинення порушення п. 9.2.б) Правил дорожнього руху позивачем підтверджується відеозаписом з відеореєстратора встановленому в службовому автомобілі.

В подальшому, як зазначає представник відповідача, даний транспортний засіб був зупинений на вимогу інспектора патрульної поліції для з`ясування причин порушення ним Правил дорожнього руху, а під час підготовки до розгляду адміністративної справи відносно позивача за порушення Правил дорожнього руху, інспектором було виявлено, що водій керує транспортним засобом без реєстраційного документу на транспортний засіб, що було зафіксовано на портативний відеореєстратор № 1511.

Представник відповідача вказує, що керуючись ч.2 ст. 35 КУпАП інспектором було перекваліфіковано вчинене правопорушення позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Представник відповідача стверджує, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, інспектором патрульної поліції було винесено постанову серії ДПО18 №616979 від 03.06.2021 року, негайно, після закінчення розгляду справи, інспектор відповідно до ст. 285 КУпАП оголосив винесену постанову, повідомив про строк оскарження постанови згідно ст. 289 КУпАП та надав її копію позивачу.

Представник відповідача вважає, що аналіз усіх наявних в справі доказів дає підстави стверджувати, що факт вчинення правопорушення позивачем доведений в повній мірі, подані стороною відповідача докази відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст.ст. 72,73,74,75,76 КАС України, відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом, є достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Представник відповідача вважає, що в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З урахуванням викладеного, представник відповідача вказує, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Інспектор мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, розгляду справи, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ДПО18 №616979 від 03.06.2021 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством. Доводи позивача щодо необхідності її скасування безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами законодавства.

20.09.2021 року від позивача ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 03.06.2021 року інспектором роти № 2 роти № 8 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Мельничук Оленою Ігорівною складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 616979, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень 00 копійок.

У вказаній постанові серії ДПО18 № 616979 від 03.06.2021 року поліцейським було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, що 03.06.2021 року о 00 годин 28 хвилин ОСОБА_1 в м. Одесі по вул. Марсельська, 44, керував транспортним засобом марки «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , та, при цьому, не мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пп. «б» п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.

Відповідно до пп. «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтею 53 Закону №1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас, підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення реєстраційного документа на транспортний засіб не обов`язково має передувати порушення водієм ПДР або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, адже обов`язок мати при собі та на вимогу працівника вказані документи, а також права працівників Національної поліції контролювати дотримання даної вимоги ПДР не ставляться у залежність від вчинення водієм порушення ПДР чи спричинення ДТП.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №465/6677/16-а та у постанові від 03 квітня 2019 року № 675/1207/17.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема, правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 258 КУпАП визначаються перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Так, частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 розяснено положення ч.1 ст.276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

Таким чином зазначеним рішенням роз`яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015№ 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 розділ І Інструкції №1395).

Згідно п.4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

У відповідності до п.1 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 розділу III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до системного аналізу мотивувальної та резолютивної частини рішення Конституційного Суду України та норм КУпАП, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.

Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача, як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за правилами користування транспортним засобом та розгляду справи про адміністративне правопорушення з винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень.

Таким чином, посилання позивача на те, що інспектор патрульної поліції при винесенні оскаржуваної постанови повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення та не мав права відразу на місці виносити постанову про накладення адміністративного стягнення, судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не надав документи для перевірки - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4.б ПДР України, внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Суд зазначає, що підставою для пред`явлення позивачем документів для перевірки працівникам поліції стало те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, чим порушив п. 9.2.б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Вказана обставина підтверджується відеозаписом з відео реєстратора, встановленому в службовому автомобілі.

Так, з оглянутого судом відеозапису вбачається, щоОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, чим порушив п. 9.2.б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

З відеозапису з портативного відеореєстратора № 1511 вбачається, що після його зупинки працівниками патрульної поліції, ОСОБА_1 повідомив про те, що він не рухався, а стояв припаркований та чекав працівників поліції, яких сам викликав, щоб вони допомогли йому перепаркувати його автомобіль, оскільки він після роботи випив дві пляшки пива та не міг їхати за кермом.

Крім того, з наданого відеозапису вбачається, що на вимогу працівникам патрульної поліції надати документи для перевірки, а саме: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, позивач надав посвідчення водія іншої держави Російської Федерації, однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу позивач так і не надав.

Отже, врахувавши те, що позивача було зупинено за порушення правил дорожнього руху, на підставі ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.4 ПДР України, поліцейський правомірно пред`явив вимогу щодо перевірки реєстраційного документу на транспортний засіб.

Таким чином, у інспектора поліції були правові підстави для реалізації повноважень вимагати у позивача реєстраційний документ на транспортний засіб, що спростовує доводи позивача.

При цьому, керуючись ч.2 ст. 35 КУпАП інспектором було перекваліфіковано вчинене правопорушення позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Також з оглянутого судом відеозапису з портативного відеореєстратора № 1511 вбачається, що працівники патрульної поліції представилися позивачу та неодноразово, на вимогу позивача, надавали йому свої службові посвідчення для ознайомлення.

Однак, позивач поводився агресивно, спілкувався з працівниками поліції нецензурною лексикою, після чого, вийшов з транспортного засобу та вживав, як він сам повідомив, пиво.

Після чого, працівники патрульної поліції скали дві постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП, та за ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

З наданого відеозапису також вбачається, що позивача було ознайомлено зі змістом постанов, за ч.1 ст.126 КУпАП та за ст. 130 КУпАП, оголошено їх, роз`яснено порядок та строк їх оскарження.

При цьому, позивач перебував у своєму автомобілі та не хотів відкривати вікно для ознайомлення з постановами по справі про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини підтверджується відеозаписом зпортативного відеореєстратора № 1511.

При цьому, суд приймає в якості належного доказу надані відповідачем відеозаписи, оскільки в оскаржуваній постанові міститься на нього послання - відео з портативного відеореєстратора №1511 (а.с. 24).

Таким чином, наданий відповідачем відеозапис приймається судом як належний доказ на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Як вказано у рішенні ЄСПЛ «SMILJANIС v. Croatia (N 35983/14)», існують вагомі підстави для захисту суспільства від шкоди в дорожньо-транспортних пригодах, що визнається відповідними міжнародними документами, внутрішнім законодавством і політикою, зокрема і здоровим глуздом. Держава, вживаючи належні стримувальні та превентивні заходи, має намагатися запобігати дорожньо-транспортним пригодам шляхом забезпечення дотримання відповідних правил, направлених на зменшення ризиків небезпечної, необережної чи безвідповідальної поведінки на дорозі. ЄСПЛ констатував про обов`язок національних органів влади застосувати комплексний та всеохопний підхід до застосування ефективних стримувальних та превентивних заходів для того, щоб припинити постійні серйозні порушення правил дорожнього руху. Такий підхід вимагав би вжиття заходів, ключовим у яких є зменшення факторів ризику для безпеки дорожнього руху.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Поліцейський при винесені оскаржуваної постанови обґрунтував своє рішення доказами, за змістом ст.251 КУпАП, надав відеозапис. Вказані дії поліцейського узгоджуються із позицією Верховного Суду від 23.10.2019 року справа №357/10134/17 щодо надання доказів правомірності свого рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 616979 від 03.06.2021 року винесена уповноваженою на те посадовою особою, а також за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 255,256,283 КУпАП.

Як вбачається з відеозаписів, посадовою особою, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлений приписами КУпАП. Надані суду докази дають підстави вважати, що дії відповідача були правомірними та вина позивача доводиться належним чином.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оскаржуваній постанові, тому доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є необґрунтованими.

Посилання позивача на те, що працівники поліції не надали можливості скористатися послугами адвоката, не роз`яснили його права, також спростовується відеозаписом, права ОСОБА_1 працівником поліції при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення роз`яснені. ОСОБА_1 від підпису та отримання копії постанови відмовився, про що зазначено у постанові, копія постанови надіслана рекомендованим листом.

Також не приймаються судом до уваги посилання позивача на те, що до нього було безпідставно застосовано фізичну силу та кайданки, без належного складання протоколу затримання та сповіщення про це близьких, без надання правової допомоги при затриманні, його було затримано та силою доставлено до відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 18-а, оскільки в обґрунтування вказаних доводів позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем було надано до суду докази в підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Тобто, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Оскільки частинами 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції) передбачено аналогічні положення, що й в ч. 1, 2 ст. 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року), то вищезазначений висновок Верховного суду з приводу обов`язку доказування в адміністративному судочинстві підлягає застосуванню й до положень частин 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції).

Статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Разом з тим, оспорюючи факт вчинення адміністративного правопорушення в обґрунтування власної правової позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Судом при розгляді справи встановлено, що посадова особа відповідача дотрималася порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого діючим КУпАП, у зв`язку з цим, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення законна та обґрунтована і є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП. Таким чином, факт правопорушення доведений, оскаржувана постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції частини 1 статті 126 КУпАП.

З огляду на наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 616979 від 03.06.2021 року інспектор патрульної поліції діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнув правопорушника ОСОБА_1 до передбаченої законом адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 77, 160-163, 241-246, 257-262, 286, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 доУправління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській областіпро скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Петренко В. С.