Рішення № 100749103, 19.10.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/881/21

Провадження №2/654/674/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голопристанської міської ради про визнання договору дійсним,-

УСТАНОВИВ:

09 квітня 2021 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Голопристанської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 та посвідчений Товарною біржою «Ізумруд», зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним №2188 від 15.08.1997.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.08.1997 між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Посвідчення даного договору відбулося на Товарній біржі «Ізумруд», зареєстрований в Журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним №2188. В подальшому договір зареєстровано в Голопристанському БТІ за реєстраційним №1688 від 26.09.1997. На теперішній час позивач не може реалізувати свої права власника, оскільки без нотаріального посвідчення укладений правочин не визнається дійсним державними органами. У зв`язку з цим позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам позивача в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір купівлі-продажу сторонами було укладено у 1997 році, суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконувала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що 15 серпня 1997 року між ОСОБА_2 (а також ОСОБА_4 ), від імені яких діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстровано Товарною біржею «Ізумруд» за №2188 15 серпня 1997 року.

Тобто сторонами договору є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а також ОСОБА_4 ). Голопристанська міська рада не є стороною даного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі N 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.4); від 11 вересня 2019 року у справі N 203/3682/17).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У судовому засіданні представнику позивача були роз`яснені процесуальні права, передбачені статтями 43 і 49 ЦПК України, і позивач був попереджений про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Однак позивач наполягав на задоволенні вимог, зазначених у позовній заяві.

Крім того, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

З огляду на те, що позивач пред`явив позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу до неналежного відповідача - Голопристанської міської ради, яка не є стороною договору, а також позивачем не доведено факт безповоротного ухилення продавця від нотаріального посвідчення правочину, суд відмовляє в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 142, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Голопристанської міської ради про визнання договору дійсним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2021 року.

Суддя В. М. Сіянко