Рішення № 100739281, 02.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7103/21

Провадження № 2/643/3678/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_2 , про скасування рішення про прийняття квартири до комунальної власності та про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Харківської міської ради, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_2 , в якій просить: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57719262 від 19.04.2021, прийняте державним реєстратором Департаментом реєстрації Харківської міської ради, за яким право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 11.05.2021 провадження у справі відкрито, і справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В подальшому, 22.06.2021 позивач подав уточнену позовну заяву до Харківської міської ради, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_2 , в якій просить: скасувати рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2029/20 «Про комунальну власність м. Харкова», прийняте в період зупинення Верховним Судом постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019, яким квартира АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Харкова; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57719262 від 19.04.2021, прийняте державним реєстратором Департаментом реєстрації Харківської міської ради, за яким право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2018 у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача, відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 рішення суду першої інстанції змінено, і постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.10.2016 Одинадцятою ХДНК, р. № 1-469, яким посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15.11.2016 приватним нотаріусом ХМНО Гаврилюк Н.В., р. № 3852, за змістом якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 10.02.2017 приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І.П., р. № 290, за змістом якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14.04.2017 приватними нотаріусом ХМНО Журбою О.Л., р. № 323, за змістом якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Визнано спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою. В частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради – рішення суду залишено без змін. Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу разом із клопотанням про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019. 24.01.2020 Верховним Судом відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019, до закінчення касаційного провадження. Проте, відповідачем Харківською міською радою, в період зупинення виконання судового рішення, незаконно та протиправно 26.02.2020 прийнято рішення про перехід спірної квартири до комунальної власності. Постановою Верховного суду від 14.01.2021 скасована постанова Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 в частині задоволення позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними укладеного 15.11.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гаврилюк Н.В., р. № 3852; укладеного 10.02.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І.П., р. № 290; укладеного 14.04.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Журбою О.Л., р. № 323. Та у задоволенні позовних вимог про визнання вказаних правочинів недійсними – відмовлено. Постанову Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлою, залишено без змін. Поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 в нескасованій частині, тобто, в частині визнання спадщини відумерлою. Позивач зазначає, що всі дії з спірною квартирою, з розпорядженням та внесенням будь-яких рішень та будь-яких реєстраційних поновлені лише з 14.01.2021 та мали відбуватись саме з цієї дати. Позивач також вказує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за наявності наявного іпотечного обтяження є незаконним. Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 позбавлений права власності на квартиру, оскільки постановою Верховного Суду від 14.01.2021 договір купівлі-продажу укладений 10.02.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І.П. р. № 290 та іпотечний договір, укладений 14.04.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Журбою О.Л. р. № 323, поновлені, та у задоволення позову про визнання вказаних правочинів недійсними, відмовлено. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2021 прийняте незаконно, підстав для позбавлення ОСОБА_1 права власності немає. Крім того, вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2021 прийнято в період дії заборони на нерухоме майно, накладене на підставі договору іпотеки, та всі дії по відчуженню квартири в період іпотечного застереження є незаконними. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири.

Ухвалою судді від 19.07.2021 уточнену позовну заяву прийнято до провадження.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Харкова квартири АДРЕСА_1 прийнято до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 14.01.2021, оскільки Верховний Суд, визнавши недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яким в подальшому квартиру було продано, та визнавши безпосередньо квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, фактично підтвердив наявність підстав для перебування вказаної квартири у власності територіальної громади м. Харкова. Вищевказане рішення не порушує права позивача, який не є власником вказаної квартири, а власником квартири є Харківська міська рада. Зареєструвавши право власності на спірну квартиру за територіальною громадою на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 по справі № 643/2291/17, Харківська міська рада оформила правові наслідки набрання чинності судовим рішенням, як його обов`язковість, а вже виконання рішення – відумерлість спадщини на вказану квартиру, яку визнано постановою Верховного Суду від 14.01.2021, виконано у формі подання позову Харківської міської ради про витребування майна від добросовісного набувача.

Третя особа ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що 14.04.2017 на прохання ОСОБА_1 він запозичив позивачу грошові кошти у сумі, еквівалентній 20000,00 доларам США, та в той же день уклали для забезпечення боргового зобов`язання договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Журбою О.Л. р. № 323, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . При укладення договору іпотеки нотаріусом перевірено у державних реєстрах наявність обтяжень арештів, заборон на зазначену квартиру, але таких не було виявлено, на дату укладення іпотечного договору ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не було відомо про наявність судового спору. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, що визнано всіма судовими рішеннями. Харківська міська рада протиправно та незаконно у період зупинення Верховним Судом судового рішення позбавила ОСОБА_1 права власності на квартиру, скасувавши договір купівлі-продажу від 10.02.2017, який укладений на законних підставах, а ОСОБА_2 – реальної можливості повернути собі забезпечені ОСОБА_1 гроші.

Третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради надав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), державна реєстрація речових прав та їх обтяжень згідно з Законом може проводитись лише за зверненням заявника.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що Верховний Суд своєю ухвалою від 24.01.2020 зупинив виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 до закінчення касаційного провадження, і тільки 14.01.2021Верховним Судом поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 в нескасованій частині, а саме, в частині визнання спадщини відумерлою. Отже, всі дії зі спірною квартирою, з розпорядженням та винесенням будь-яких рішень та будь-яких реєстраційних з 24.01.2020 припинені судовим рішенням, а поновлені в нескасованій лише 14.01.2021, та мали відбуватись лише з цієї дати. Відповідачем Харківською міською радом всупереч судового рішення, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 18 ЦПК України незаконно та протиправно прийняло рішення про перехід спірної квартири до комунальної власності, та таке рішення підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, з`ясувавши правові позиції сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, і підтверджується письмовими доказами, рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/2291/17 від 28.02.2018 відмовлено у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міськох ради до упріянова ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її син ОСОБА_3 ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий №3852), за змістом якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий №290), за змістом якого, ОСОБА_7 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; про визнати недійсним іпотечного договору, посвідченого14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий №323), за змістом якого, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 ; про визнання спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою, та, у зв`язку з цим, про визнання право власності на вказану квартиру, загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 33,1 кв. м, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради; про витребування квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2018, змінено, скасовано в частині: відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469) на ім`я ОСОБА_3 ; визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та від 10 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнання недійсним іпотечного договору від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5 , відумерлою.Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким встановлено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .Визнано недійсним посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договір купівлі-продажу, за змістом якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий № 323), відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .Визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою.В частині відмови у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2021 за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у частині задоволення позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними:

- укладеного 15 листопада 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852);

- укладеного 10 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290);

- укладеного 14 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий № 323).

У задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині вимог про визнання вказаних правочинів недійсними відмовлено.

В частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлою, постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишено без змін.

Поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 в нескасованій частині.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 14.01.2021, судом встановлено, що ОСОБА_3 не мав права на спадкування за законом після ОСОБА_5 , оскільки не перебував з нею у родинних відносинах, що є підставою для задоволення позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_3 визнано спадкоємцем. Також, встановивши відсутність спадкоємців ОСОБА_5 за заповітом і за законом, вимоги щодо подання заяви про винання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, позовні вимоги про визнання спірної квартири відумерлою спадщиної задоволені обгрунтовано.

Щодо позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про визнання іпотечного договору недійсним Верховний суд зазначив наступне.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 звернуто увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від інших вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено у суді (пункти 10.10-10.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19).

З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу, посвідченого 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та посвідченого 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договору купівлі-продажу, за змістом якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В силу ч.ч.4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України та приписів Цивільного процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Таким чином, наявність порушення або оспорювання прав та законних інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим у силу приписів статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, а позивач, звертаючись до суду з даним позовом, згідно з вимогами частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України повинен довести (підтвердити) в установленому законом порядку наявність факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Такий спосіб захисту, як скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із законом порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. для державної реєстрації заявник разом із заявою подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які підтверджували б право власності на майно.

Статею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави державної реєстрації права власності та інших речових прав,

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державног реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нарухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2021, право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 22.03.2021 зареєстровано за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради Їарківської області. Підстава для державної реєстрації : рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2018 у справі № 643/2291/17; постанова Апеляційного суду Харківської області від 13.06.2018 у справі № 643/2291/17; постанова Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 643/2291/17; постанова Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 643/2291/17; постанова Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 у справі № 643/2291/17; рішення органу місцевого самоврядування 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області № 2029/20 від 26.02.2020 (а.с.29-30).

Отже, право комунальної власності на вищевказану квартиру зареєстровано відповідачем правомірно у встановленому законом порядку після постановлення та набрання законної сили постанови Верховного Суду від 14.01.2021, якою постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишено без змін в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , та визнання спадщини відумерлою, та поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 в нескасованій частині.

За таких обставин, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до територіальної громади в особі Харківської міської ради Харківської області.

Крім того, суд наголошує, що Верховний суд у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 зазначив, що ухвалення судових рішень, пов`язаних з питанням державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні – гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. ? Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. ? Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Вимога про визнання, зміну чи припинення за цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав позивачем не ставиться, да підстави для такого визнання, зміну чи припинення речових прав відсутні.

Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь- яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Щодо позовних вимог про скасування рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області № 2029/20 від 26.02.2020, яким квартиру АДРЕСА_1 прийнято у комунальну власність територіальної громади в особі Харківської міської ради Харківської області суд дійшов до висновку, що вищевказане рішення не порушує права позивача, який не є власником вказаної квартири, а власником квартири є Харківська міська рада.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи правомірність набуття Харківською міською радою Харківської області права комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 , приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покладає понесені позивачем витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 259, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради, про скасування рішення про прийняття квартири до комунальної власності та про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,- відмовити.

Позивач ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 .

Відповідач Харківська міська рада – 61003 м. Харків, майдан Конституції, 7.

Третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради – 61003 м. Харків, майдан Павлівський, 4.

Третя особа ОСОБА_2 – АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.В. Поліщук