Рішення № 100738247, 01.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року Справа № 280/6313/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.186, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій, з урахуванням уточненого позову, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 09.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в оскаржуваній вимозі не вірно зазначена дата народження позивача, що є суттєвим порушенням закону при прийнятті зазначеної вимоги. Крім того, за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 25.11.2020 №Ф-12946-49 період нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також єдиний внесок, ЄСВ) з 2017-2019 роки на суму 30660,74 грн. З податкової вимоги, що оскаржується, не вбачається та не зазначається період, за який податковим органом знову нараховується штрафна сплата у вигляді недоїмки, податкового боргу зі сплати ЄСВ на суму 32 860, 74 грн. Вважає, що зазначена вимога підлягає скасуванню, оскільки з неї не можливо встановити період нарахування суми боргу, та в дійсному випадку виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) призведе до подвійного стягнення за один і той самий період, який вже врахований в першу податкову вимогу від 25.11.2020 №Ф-12946-49. Крім того, позивачу не зрозуміло, чому вимога, що оскаржується, має такий самий номер, як і вимога, яка вже була направлена на адресу позивача набагато раніше. Таким чином, на думку позивача, з оскаржуваної вимоги неможливо встановити період нарахування штрафних санкцій по несплаті своєчасно ЄСВ, що призведе до подвійного стягнення грошових коштів у розмірі як за вимогою про сплату боргу (недоїмки ) від 25.11.2020 № Ф-1246-49, так і за вимогою про сплату боргу (недоїмки ) від 09.06.2021 №Ф-1246-49 (які виписані податковим органом з порушенням персональних даних позивача, а саме невірно зазначено дату народження, та винесені за одним номером №Ф-1246-49), що не дає позивачу можливість встановити період нарахування штрафних санкцій, (недоїмки) яка підлягає сплаті або скасуванню із зазначених вище причин. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

03.08.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що з 29.08.2017 по теперішній час позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку на загальній системі оподаткування, є платником єдиного внеску. У відповідності до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній) автоматично проведено нарахування єдиного внеску за період з серпня 2017 року по грудень 2020 року в загальному розмірі 32 860, 74 грн. Сплата єдиного внеску за вказаний період не здійснювалась, звіти по єдиному внеску не надавались. Зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу у відповідності до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за №508/26953 (далі – Інструкція №449). Просить в задоволенні позову відмовити.

21.09.2021 позивачем подано відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що позивач підприємницьку діяльність не здійснював, прибуток не отримував, тому вважає, що єдиний соціальний внесок не має сплачувати.

Ухвалою суду від 24.09.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за паспортними даними «СВ527614» зареєстрована фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , дата реєстрації 29.08.2017, номер запису: 21030000000093803, перебуває на податковому обліку у відповідача (Олександрівське управління у м.Запоріжжі) 29.08.2017 за номером 082717217801, зареєстрована як платника єдиного внеску 29.08.2017, 10000001000100, інформація про припинення підприємницької діяльності відсутня.

25.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49, відповідно до якої станом на 31.10.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 30660,74 грн., у тому числі, недоїмка - 30660,74 грн.

07.12.2020 позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 25.11.2020 в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 10.02.2021 №3082-6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 25.11.2020 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 25.11.2020 до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №280/2108/21, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 15.07.2021, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовлено.

Крім того, 09.06.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49, відповідно до якої станом на 31.01.2021 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 32 860, 74 грн., у тому числі, недоїмка - 32 860, 74грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:

- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 3520,00 грн. (за серпень-грудень 2017 року);

- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн. (IV квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн. (І квартал 2019 року);

- зі строком сплати 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року);

- зі строком сплати 21.10.2019 в сумі 2 754,18 грн. (ІІІ квартал 2019 року);

- зі строком сплати 20.01.2020 в сумі 2 754,18 грн. (IV квартал 2019 року);

- зі строком сплати 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн. (січень, лютий 2020 року);

- зі строком сплати 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн. (червень 2020 року);

- зі строком сплати 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн. (ІІІ квартал 2020 року);

- зі строком сплати 19.01.2021 в сумі 2200,00 грн. (IV квартал 2020 року).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття ГУ ДПС у Запорізькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 09.06.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як зазначено у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування за 2017 рік мала бути здійснена до 09.02.2018 у розмірі не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни, у тому числі до Закону №2464-VI (набули чинності з 01.01.2018).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (тут і в подальшому в редакції з 01.01.2018) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як зазначено у частині 16 статті 25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Отже, починаючи з 01.01.2017 відповідно до вищезазначених норм встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому, в разі неотримання доходу від здійснення підприємницької діяльності, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Позивачем не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску. Крім того, за змістом позову не заперечується той факт, що позивач не відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Відтак, незалежно від того, чи здійснював позивач підприємницьку діяльність та чи отримував він дохід від такої діяльності, позивач має обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць протягом періоду державної реєстрації фізичною особою-підприємцем.

В обґрунтування протиправності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач посилається на недоліки в її оформленні (вказано не вірну дату народження платника податків; оскаржувана вимога має такий самий номер, як і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.11.2020 № Ф-1246-49, винесена раніше), крім того, вказує на те, що з оскаржуваної вимоги неможливо встановити період нарахування ЄСВ, що призведе до подвійного стягнення грошових коштів у розмірі як за оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки ), так і за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 25.11.2020 № Ф-1246-49.

Суд зазначає, що за змістом пунктів 2-4 Розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Наведені положення дозволяють дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних контролюючого органу на повну суму боргу, у тому числі у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску та/або боргу зі сплати фінансових санкцій на повну суму боргу згідно облікових даних. До повного погашення сум боргу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером. При цьому, положення Інструкції №449 не вимагають зазначення у вимозі про сплату боргу (недоїмки) детального розрахунку заборгованості.

Крім того, за змістом пункту 7 Розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Таким чином, відображення у вимозі про сплату богу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 09.06.2021 повної суми боргу, у тому числі з урахуванням недоїмки, яка була визначена вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 25.11.2020, відповідає чинному нормативно-правовому регулюванню та не матиме наслідком подвійного стягнення нарахованих сум єдиного внеску, оскільки після завершення процедур узгодження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається для примусового виконання лише на суму зростання боргу (недоїмки).

Також необхідно зазначити, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12946-49 від 09.06.2021 містить всі необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати її як таку, що винесена щодо позивача, як-то прізвище, ім`я по батькові, серія та номер паспорту, адреса місцезнаходження, що відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому окремі дефекти її змісту (такі, як не вірне зазначення дати народження платника податків) не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення і, як наслідок, бути підставою для його скасування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі аргументів, наведених сторонами, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.186, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01.11.2021.

Суддя М.О. Семененко