Рішення № 100737734, 28.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2021 року Справа № 280/6692/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій, позивач просить суд:

- визнати незаконними рішення № 084050006760 від 12.01.2021 та дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.10.2020.

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 14.01.1986 по 19.11.1987 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, з 26.11.1987 по 28.11.1989 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, як професія під час проходження військової служби та з 17.01.1990 по 28.08.1994 на посаді монтажника устаткування металургійних заводів, слюсар ремонтник в Дочірньому підприємстві Запорізьке спеціалізоване управління № 2 ВАТ «Дніпродомнаремонт» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.10.2020 . Просить позов задовльнити.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

30.08.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що для призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за Списком № 1 відповідно до Закону №1058 на день звернення у позивача пільговий стаж мав бути не менше 05 років. За наданими документами на день звернення пільговий стаж позивача з урахуванням атестації робочих місць становить 01 років 03 місяців 27 дні. Тобто, права на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за Списком № 1 у позивача не має, умови зменшення пенсійного віку при призначенні пільгової пенсії позивачу не можуть бути застосовані тому, що на день звернення наявний пільговий стаж у позивача менший ніж необхідно до вимог чинного законодавства. Посилаючись на ст. 8 Закону №2011, Закон України "Про оборону України", заперечую про зарахування троку проходження строкової служби у збройних силах як пільгового стажу за Списком № 1, оскільки період проходження строкової військової служби зараховується до пільгового стажу за умов, якщо призов на військову службу був безпосередньо з пільгової роботи, та після звільнення з строкової військової служби безпосередньо слідувала пільгова робота. Оскільки, у позивача не має права на зарахування періодів пільгової роботи до пільгового стажу за Списком №1, то права на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду строкової військової служби у позивача відсутнє. Виходячи із вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та правову позицію, викладену у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року по справі № 280/1051/21.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 18.10.2021 по 27.10.2021 (включно) перебувала на лікарняному.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

04.01.2021 позивач звернулвся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від № 084050006760 від 12.01.2021 відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, оскільки позивач не набув 55 років та за наявності стажу роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до наданих документів його загальний стаж складає 35 років 7 місяців 4 дні, стаж за Списком №2 - 7 років 4 місяці 0 днів. Додатково повідомлено, що згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжні відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Згідно довідки № 05/646 від 16.08.2001 виданої ДГП Запорізьким спеціалізованим управлінням №2 ВАТ «Дніпродомнаремонт» як підрядною організацією, період роботи з 14.01.1986 по 30.06.1996 не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки відсутня довідка із зазначенням фактичного відпрацьованого часу. Згідно довідки №481 від 13.07.2012 виданої ВАТ «Дніпродомнаремонт» ДП ЗСУ №1 по ремонту металургійних печей та устаткування, період роботи з 15.08.2000 по 26.02.2002 не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки відсутня атестація робочих місць.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулвся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон №1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788-XII.

Отже, оскільки і Закон №1058-IV, і Закон №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають положення Закону №1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання Законом №1058-IV.

Згідно п. «а» ст.13 Закону №1788-XII, у редакції до Закону №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п.2 розділу XV Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону №1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності Законом, правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 (11.10.2017), яким текст Закону №1058-IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

При цьому, Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, у редакції Закону №2148-VIII, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, зокрема, п. «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII, у редакції Закону №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, у редакції Закону №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, п. 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п. 3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, про які описано вище та які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності, як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), позивач вважає, що найбільш сприятливим для неї є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини.

Відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь пенсіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).

Щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1, стажу за довідкою № 05/646 від 16.08.2001 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Відкритого акціонерного товариства «Дніпродомнаремонт», суд зазначає наступне.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи трутового книжки ОСОБА_1 , судом встановлено, що у період з 14.01.1986 року по 19.11.1987 року позивач працював на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів та з 17.01.1990 року по 28.08.1994 року працював на посаді монтажника устаткування металургійних заводів, слюсар ремонтник в Дочірньому підприємстві Запорізьке спеціалізоване управління №2 ВАТ «Дніпродомнаремонт»».

Стаж за Списком №1 підтверджено довідкою ВАТ «Дніпродомнаремонт» № № 05/646 від 16.08.2001 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно якої вбачається, що позивач працював в Дочірньому підприємстві Запорізьке спеціалізоване управління №2 ВАТ «Дніпродомнаремонт» на комбінаті «Запоріжсталь» доменний, мартенівський, агломераційний цехах, ЦГПТЛ, на заводі «Дніпроспецсталь» СПЦ № 1, 2, 3, з 14.01.1986 року по 19.11.1987 року на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів четвертого та п`ятого розряду та з 17.01.1990 року по 28.08.1994 року на посаді монтажника устаткування металургійних заводів, слюсар ремонтник п`ятого та шостого розряду, в подальшому в цілях приведення найменування професії у відповідності з ЕТКС (випуск №3) обліку фактичної виконуваної роботи, а також на підставі листа Міністерства металургії СРСР № 28-5-7/265 від 24.07.1991 посада слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів перейменована в слюсар ремонтник.

Повний робочий день був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення, на ділянках (робочих місцях) діючих виробництв, де основні працівники, що ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що передбачений Списком № 1, розділу ІІІ, шифр 1030100а-1753а, 1030200а-1753а, 1030300а-1753а, затвердженого Постановою №162 КМУ СРСР від 11.03.1994 року

Довідка видана на підставі особистої картки Т-2, штатного розкладу, особового розрахункового рахунку, відомостей про нарахування заробітної плати, атестації робочих місць (наказ №100 від 07.06.1994 року, наказ № 72 від 07.06.1999 року, роботи зареєстровані в Державній експертизі умов праці Запорізької області в 1996 році, реєстраційний № 2 та реєстраційний № 3-00395-3 від 11.06.1999 року».

Надати оновлену довідку позивач не має можливості, адже відповідно постанови Господарського суду Запорізької області від 27.12.2002 підприємство визнано банкрутом та розпочато ліквідаційна процедура.

Відповідно архівних довідок, виданих Архівним управлінням Запорізької міської ради вбачається встановлений, що місячний розмір заробітної плати за зазначений період позивачем, наявність перейменування підприємства, та відсутність відомостей про неповний робочий день, переведення на іншу роботу, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Із наказів та висновків про проведення атестації на підприємстві від 21.04.1993 та 07.06.1999 вбачається, що професія посада слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів перейменована в слюсар ремонтник на підставі листа Міністерства металургії СРСР № 28-5-7/265 від 24 липня 1991 року та відноситься до Списку №1, що передбачено, розділом ІІІ, шифр 1030100а-1753а, 1030200а-1753а, 1030300а-1753а, затвердженого Постановою №162 КМУ СРСР від 11.03.1994.

Із особової картки ОСОБА_1 на підприємстві та карток умов праці вбачається що позивач працював постійно в визначений в довідці ВАТ «Дніпродомнаремонт» № № 05/646 від 16.08.2001 року період без зміни умов праці.

В свою чергу суд бере до уваги ,що протягом з 26.11.1987 по 28.11.1989 позивач проходив військову службу в військових силах СРСР, був призваний до військової служби під час роботи на підприємстві ВАТ «Дніпродомнаремонт» на посаді, слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, що перейменована в слюсар ремонтник, що підтверджуються трудовою книжкою та військовим квитком ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 26.11.1987, дає право позивачу на зарахування до пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1, всього період служби, як пільговий стаж за списком №1, як стаж роботи за спеціальністю.

Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок i військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (зі змінами та доповненнями) та ст. 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 4.3 Порядку застосування Списків встановлено, що у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць, вперше проведеної до 21.08.1997, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками.

Згідно з п. 6 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 атестація робочих місць передбачає визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

Атестаціії за всіма професіями робочих місць за Списком №1 були проведені до 21.08.1997 , а тому, враховуючи вищенаведені норми законодавства, весь період роботи позивача з вищезазначений має бути зараховано до стажу за Списком №1.

Як зазначено в ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

В ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 04 лютого 2016 року по справі № 211/3391/14-а визначено наступне: «Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За приписами пункту 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01 серпня 1992 року №442 (надалі - Порядок №422) атестація робочих місць передбачає визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

За визначенням, наведеного в Методичних рекомендаціях для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства Праці України від 01 вересня 1992 року №41, атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 20 Порядку №422 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13, від 25 листопада 2014 року №21-519а14, від 19 травня 2015 року №21-175а15.»

Таким чином, суд вважає що позивач здобув право на призначення йому пенсії за віком оскільки його пільговий стаж за Списком №1 відповідно досліджених документів повністю підтверджений, зі зменшенням його пенсійного віку виходячи з натсупного:

Відповідно до «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням загальновстановленого пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік роботи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

Так, на день подачі заяви позивача 04.01.2021 до відповідача про призначення пенсії загальний стаж позивача, відповідно трудової книжки перевищує 25 років. Спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за списком №1, перевищує 08 років.

Таким чином при призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах зі зменшенням загальновстановленого пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік роботи в шкідливих умовах має зменшуватись на 8 років з урахуванням наявного повного шкідливого стажу роботи за Списком № 1 і складає вік 52 роки, таким чином право на пенсію у позивача виникло з 26.10.2020.

Зі змісту вищезазначений норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Так, суд зазначає, що довідка ВАТ «Дніпродомнаремонт» № № 05/646 від 16.08.2001 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній містить всю необхідну інформацію, наведену у пункту 20 Порядку №637, у т.ч. інформацію про проведену атестацію робочих місць із переліком наказів про її проведення.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем зауважень до наданої позивачем довідки ВАТ «Дніпродомнаремонт» № № 05/646 від 16.08.2001 не виказано, а відмова у зарахування періоду роботи до пільгового стажу носить формальний характер, що не відповідає принципам верховенства права.

Вищезазначене свідчить, що позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу за Списком №1.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva V. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 14.01.1986 по 19.11.1987 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, з 26.11.1987 по 28.11.1989 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, як професія під час проходження військової служби та з 17.01.1990 по 28.08.1994 на посаді монтажника устаткування металургійних заводів, слюсар ремонтник в Дочірньому підприємстві Запорізьке спеціалізоване управління №2 ВАТ «Дніпродомнаремонт» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.10.2020 року.».

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084050006760 від 12.01.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.10.2020 та зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 14.01.1986 по 19.11.1987 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, з 26.11.1987 по 28.11.1989 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, як професія під час проходження військової служби та з 17.01.1990 по 28.08.1994 на посаді монтажника устаткування металургійних заводів, слюсар ремонтник в Дочірньому підприємстві Запорізьке спеціалізоване управління №2 ВАТ «Дніпродомнаремонт» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме з 27.10.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог

У зв`язку з задоволенням позовний вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084050006760 від 12.01.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.10.2020.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 14.01.1986 по 19.11.1987 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, з 26.11.1987 по 28.11.1989 на посаді слюсаря монтажника, монтажника устаткування металургійних заводів, як професія під час проходження військової служби та з 17.01.1990 по 28.08.1994 на посаді монтажника устаткування металургійних заводів, слюсар ремонтник в Дочірньому підприємстві Запорізьке спеціалізоване управління №2 ВАТ «Дніпродомнаремонт» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме з 27.10.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова