Рішення № 100736440, 25.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 р. Справа№200/10189/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, заступника голови Донецької обласної державної адміністрації – голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, заступника голови Донецької обласної державної адміністрації – голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови у записі ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.;

- зобов`язати Донецьку обласну державну адміністрацію здійснити дії щодо запису ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.;

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації та заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О. щодо відмови винести питання на засідання Регіональної комісії про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А;

- зобов`язати заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голову Регіональної комісії) Костюніну Ю.О. винести питання про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А на чергове засідання Регіональної комісії;

- стягнути з Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 47311,32грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 був позбавлений статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі витягу з протоколу №12 від 28 квітня 2020 року Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду та його позов до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії па Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України задоволено. Рішенням суду було зобов`язано Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України прийняти рішення про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Донецької ОДА з проханням винести питання на засідання Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Проте, відповідачем було відмовлено у розгляді цього питання. Крім того, позивач просив записати його на черговий особистий прийом до заступника голови облдержадміністрації, голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 та повідомити про дату, час та місце проведення прийому. 13 квітня 2021 року позивачу надано відповідь про те, що він має звернутися до виконкому Краматорської міської ради та через них просити у Міністерства соціальної політики переглянути питання відносно його статусу.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права, на підставі чого просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також вважає, що протиправна поведінка Донецької ОДА стала причиною виникнення не лише відчуття занепокоєння, стресу, а її розчарування, відчуття несправедливості. Окрім того, така протиправна поведінка органу державної влади спричинила ситуацію тривалої невизначеності та страху завтрашнього дня. У зв`язку з чим також просив стягнути з Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 47311,32грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 200/10189/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, заступника голови Донецької обласної державної адміністрації – голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у задоволенні заяви Донецької обласної державної адміністрації про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від Донецької обласної державної адміністрації та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Донецької обласної державної адміністрації надійшли відзиви на адміністративний позов ОСОБА_1 , в яких відповідачі заперечили проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідачі вмотивовували тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), на всій території України встановлено карантин, який подовжено до 01 жовтня 2021 року. Вважає, що захист здоров`я громадян переважає над їх правом на особистий прийом до органів державної влади у складний епідеміологічний період в країні, але не позбавляє їх права звертатися письмово, засобами телефонного зв`язку та іншими технічними засобами. Зазначає, що згідно з пунктом 19 Протоколу № 2 позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року: «...скасувати до особливого розпорядження проведення особистих прийомів громадян в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування...». Водночас, враховуючи поліпшення епідемічної ситуації на території України та Донецької області безпосередньо, 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 надіслано листа із запрошенням на особистий прийом заступника голови облдержадміністрації ОСОБА_2 та повідомлено про існуючий графік прийомів, затверджений розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05 квітня 2021 року №286/5-21. Зазначено, що у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії зі спірних питань. 13 квітня 2021 року прийнято рішення по вищевказаній справі, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Вважає, що виносити на засідання Регіональної комісії питання про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕЄ у 1989 році категорії 1 серії А було унеможливлено наявністю спірного рішення органу вищого рівня. На початку серпня 2021 року до Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації від Комісії зі спірних питань надійшов витяг від 04 серпня 2021 року з протоколу № 3, яким ОСОБА_1 підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 10 серпня 2021 року, до відкриття провадження по справі №200/10189/21, на засіданні Регіональної комісії прийнято рішення видати ОСОБА_1 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році» (категорія 1) серії А. За наявною інформацією, 01 вересня 2021 року, ОСОБА_1 отримав в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Враховуючи вищевикладене вважає, що заступник голови обласної державної адміністрації, голова Регіональної комісії Костюніна Ю.А., а також Регіональна комісія діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відносно стягнення моральної шкоди зазначено, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв`язку між шкодою і діяннями або рішенням саме Донецької обласної державної адміністрації або Регіональної комісії, адже рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року по справі № 200/1843/21-а встановлено обставини вини саме Комісії зі спірних питань, що призвели до позбавлення пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Просили у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року у задоволенні заяви Донецької обласної державної адміністрації про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі №200/10187/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, заступника голови Донецької обласної державної адміністрації – голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної державної адміністрації та заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О. щодо відмови винести питання на засідання Регіональної комісії про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А; зобов`язання заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голову Регіональної комісії) Костюніну Ю.О. винести питання про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А на чергове засідання Регіональної комісії.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із перебуванням судді Зеленова А.С. у вересні 2021 року у відпустці розгляд справи здійснюється одразу після виходу судді із відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 16 грудня 1986 року по 01 квітня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ в Донецькій області, про що в його трудовій книжці зроблені відповідні записи.

20 серпня 1990 року Краматорським виконавчим комітетом позивачу вперше видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення № НОМЕР_1 ).

Згідно з експертним висновком Донецької експертної ради від 06 липня 1992 року №7469/262-7 (доповнення до протоколу від 08 квітня 1994 року № 49) позивач набув захворювання та інвалідність, що пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки МСЕК від 26 травня 2014 року серії 10 ААА № 238838 позивачу встановлена 3 група інвалідності безстроково (огляд повторний); згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 26 травня 2014 року серії 10 ААБ №399370 причиною інвалідності є захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У травні 2005 року Донецькою обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 , з вкладкою до нього № НОМЕР_3 від 04 серпня 2014 року.

06 грудня 2019 року позивач в черговий раз звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації, із заявою про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

23 грудня 2019 року Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи вирішено направити документи, зокрема позивача на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження (витяг з протоколу від 23 грудня 2019 року №13).

Про вказані обставини позивача пізніше повідомлено листом від 14 січня 2021 року № 01-15/5/0/208-21-10/209-21 на його звернення від 12 січня 2021 року.

Рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України, яке оформлено протоколом від 28 квітня 2020 року № 12, вирішено, що відсутні правові підстави для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Доненькою обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 , оскільки не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження; посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи щодо позивача містяться:

- лист Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2018 року №18769/11-2018, в якому у відповідь на запит Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо позивача повідомлено про те, що в галузевому державному архіві МВС будь-яких відомостей про участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не виявлено, тому запит надіслано за належністю до Головного управління МВС України в Донецькій області;

- лист Головного управління МВС України в Донецькій області від 16 серпня 2019 року №449 лк, адресований Управлінню соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому у відповідь на запит щодо надання довідки про участь ОСОБА_1 , 1963 р.н., у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ повідомлено про те, що архівні особові справи колишніх працівників органів внутрішніх справ, які проходили службу та були звільнені з ОВС в Донецькій області, та накази, що видавалися до липня 2014 року, залишилися на непідконтрольній українській владі території, у зв`язку з чим підтвердити або спростувати факт участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надається можливим.

Вказані обставини встановлені у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 по справі №200/1843/21-а та не підлягають доказуванню на підставі ч.4 ст.78 КАС України.

Не погодившись з Рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України, яке оформлено протоколом від 28 квітня 2020 року № 12, позивач оскаржив його до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 по справі №200/1843/21-а позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10), третя особа Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6), про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України, яке оформлено протоколом від 28 квітня 2020 року № 12, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язано Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України прийняти рішення про підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Зазначене рішення набрало законної сили 14.05.2021.

23.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації з проханням винести питання на чергове засідання Регіональної комісії про перегляд заяви про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А.

26.02.2021 Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації направлено лист на ім`я ОСОБА_1 , в якому, крім іншого, рекомендовано звернутися до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради для написання відповідної заяви щодо направлення особової справи на розгляд Комісії зі спірних питань. До заяви просимо падати пояснення щодо виїздів до населених пунктів зони відчуження із зазначенням характеру виконуваних ним робіт під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та документи, які раніше не були розглянуті Комісією зі спірних питань. Після надходження подання та документів, передбачених Порядком, від виконкому Краматорської міської ради до Регіональної комісії питання підтвердження встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення встановленого зразка буде розглянуто на засіданні Регіональної комісії відповідно до чинного законодавства.

ОСОБА_1 повторно звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації зі зверненням б/н б/д з проханням винести питання на чергове засідання Регіональної комісії про перегляд заяви про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А та записати ОСОБА_1 на черговий особистий прийом до заступника голови облдержадміністрації, голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 та повідомити про дату, час та місце проведення прийому.

13.04.2021 Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації направлено лист на ім`я ОСОБА_1 , в якому, крім іншого, рекомендовано звернутися до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради для написання відповідної заяви щодо направлення особової справи на розгляд Комісії зі спірних питань. До заяви просимо падати пояснення щодо виїздів до населених пунктів зони відчуження із зазначенням характеру виконуваних ним робіт під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та документи, які раніше не були розглянуті Комісією зі спірних питань. Після надходження подання та документів, передбачених Порядком, від виконкому Краматорської міської ради до Регіональної комісії питання підтвердження встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення встановленого зразка буде розглянуто на засіданні Регіональної комісії відповідно до чинного законодавства.

Також зазначено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (із змінами) на всій території України встановлено карантин, яким подовжено до 30 квітня 2021 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, враховуючи протокол №6 засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 23.02.2021, на території Донецької області застосовуються протиепідеміологічні заходи для «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки.

Наразі особливого розпорядження Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій стосовно поновлення проведення в органах державної влади особистих прийомів громадян не прийнято.

Враховуючи вищевикладене, підстав для проведення заступником голови облдержадміністрації особистих прийомів громадян не вбачається.

Відповідно до протоколу позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №19 від 12.04.2021 вирішено:

1.Голові Донецької облдержадміністрації:

вжити заходів до забезпечення дотримання відповідних обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених для відповідного рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;

вжити заходів до збільшення кількості тестувань методом полімеразної ланцюгової реакції та експрес-тестуваня на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2 шляхом неухильного виконання галузевих стандартів організації надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), затверджених наказом МОЗ від 28 березня 2020 р. № 722;

забезпечити розширення ліжкового фонду для госпіталізації хворих на коронавірусну хворобу до рекомендованого МОЗ показника 50 відсотків від усього ліжкого фонду та забезпечити можливість надання кисневої підтримки пацієнтам на 80 відсотках ліжках зазначеного ліжкового фонду;

забезпечить щоденну оцінку епідемічної ситуації в регіоні, зокрема на рівні об`єднаних територіальних громад, та за необхідності запровадити додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи, спрямовані на стримування поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

2. МОЗ взяти на контроль епідемічну ситуацію в Донецькій області та у разі погіршення ситуації в регіоні внести в установленому порядку на розгляд Державної комісії пропозиції щодо встановлення “червоного” рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території Донецької області.

31.08.2021 Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією Донецької обласної державної адміністрації листом повідомлено ОСОБА_1 про запрошення на найближчий особистий прийом заступника голови облдержадміністрації ОСОБА_3 , який згідно з графіком прийомів, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 05 квітня 2021 року №286/5-21 «Про затвердження графіків особистих, спільних, виїзних прийомів громадян, особистих прийомів осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, телефонного зв`язку з населенням «Гаряча лінія» на 1I-IV квартали 2021 року», відбудеться 08 вересня 2021 року у Громадській приймальні облдержадміністрації, розташованій за адресою: м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6, каб.100. Графіком прийомів визначено, що заступник голови облдержадміністрації Юлія Костюніна приймає з 11.00 до 13.00 у II та IV середу кожного місяця, інформація про що оприлюднена на офіційному веб-сайті облдержадміністрації.

Згідно витягу з протоколу №3 від 04.08.2021 Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України вирішено відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 №200/1843/21-а та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 № 200/1843/21-а скасувати рішення Комісії, оформлене протоколом № 12 від 28.04.2020, в частині, що стосується ОСОБА_1 . Підтвердити статус учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно витягу з протоколу №6 від 10.08.2021 Регіональної Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вирішено видати посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році» (категорія 1) серії А: 34 ОСОБА_1 м. Краматорськ.

10.08.2021 Донецькою обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (категорія 1) серії НОМЕР_5 .

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Як вже зазначалось судом, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі №200/10187/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, заступника голови Донецької обласної державної адміністрації – голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної державної адміністрації та заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О. щодо відмови винести питання на засідання Регіональної комісії про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А; зобов`язання заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голову Регіональної комісії) Костюніну Ю.О. винести питання про перегляд заяви ОСОБА_1 про підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС у 1989 році категорії 1 серії А на чергове засідання Регіональної комісії.

За таких обставин, предметом розгляду цієї справи є позовні вимоги в частині:

- визнання протиправними дій Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови у записі ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.;

- зобов`язання Донецьку обласну державну адміністрацію здійснити дії щодо запису ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.;

- стягнення з Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 47311,32грн.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 60 Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно зі с. 10 Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Законом № 1767-VI від 16.12.2009, Держави-учасниці знову підтверджують невід`ємне право кожної людини на життя й уживають усіх необхідних заходів для забезпечення його ефективного здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими.

Пунктом 9 ч. 1 Статті 16 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі – Закон № 586-XIV) Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за: додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров`я, материнства та дитинства, сім`ї, молоді та дітей, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту.

Пунктами 1, 5, 6 ч. 1 ст. 22 Закону № 586-XIV передбачено, що місцева державна адміністрація: реалізовує державну політику в галузі науки, освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім`ї та молоді; вживає заходів щодо запобігання інфекційним захворюванням, епідеміям, епізоотіям та їх ліквідації; організовує роботу медичних закладів по поданню допомоги населенню, надає у межах повноважень встановлені пільги і допомогу, пов`язані з охороною материнства і дитинства, поліпшенням умов життя багатодітних сімей.

Відповідно до п.п. 1 і 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 586-XIV місцева державна адміністрація: забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; забезпечує розгляд звернень громадян та їх об`єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 31 Закону № 586-XIV структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.

З питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 38 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян.

Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій.

Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов`язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Посадові особи проводять особистий прийом громадян у порядку, визначеному законом.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання.

Приписами ч. 12 ст. 3 і п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 3 лютого 2015 року № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: підготовки та затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон № 393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, що передбачено ст. 13 Закону № 393/96-ВР

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 затверджено Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації.

Приписами ст.ст. 14-16 Закону № 393/96-ВР установлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Відповідно до ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Частиною 1 ст. 19 указаного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Відповідно до ст. 22 Закону № 393/96-ВР керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян зобов`язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об`єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Статтею 25 Закону № 393/96-ВР передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов`язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв`язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до п.п. 1 і 6 Указу Президента України від 7 лютого 2008 року № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян" 393/96-ВР, упорядкування роботи зі зверненнями громадян.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям: затвердити у десятиденний строк графіки проведення особистого прийому громадян посадовими особами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, передбачивши, зокрема, участь в особистому прийомі заступників керівників відповідних органів, проведення особистого прийому не рідше чотирьох разів на місяць, у тому числі двох особистих виїзних прийомів громадян, та забезпечувати проведення прийомів громадян за затвердженими графіками.

У п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України вирішено встановити з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

У наступному період дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, у тому числі на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин.

Підпунктами 1, 3 п. 4 Положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2015 року № 18, передбачено, що Державна комісія відповідно до покладених на неї завдань: у режимі повсякденної діяльності: координує здійснення заходів щодо профілактики та локалізації інфекційних захворювань, а також запобігання виникненню випадків масових харчових отруєнь населення; у режимі надзвичайної ситуації: організовує роботу з локалізації або ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня, у тому числі з транскордонним впливом; живає заходів до запровадження необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів на період ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 15.04.2020); вносить пропозиції щодо зміни режиму роботи підприємств, установ, організацій, необхідності внесення інших змін щодо умов їх виробничої та іншої діяльності ситуації (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 15.04.2020).

При цьому, відповідно до п. 5 указаного Положення Державна комісія має право: заслуховувати керівників (представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до її компетенції, і давати їм відповідні доручення.

Приписами ч.ч. 1, 4 і 6 ст. 29 Закону України 6 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон № 1645-III), у редакції, чинній момент проведення засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 12 березня 2020 року, передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, безпосередньо Законом передбачено можливість внесення змін до режиму роботи установ ті інших змін їхньої діяльності під час карантину.

Також ч. 4 ст. 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я встановлено, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування зобов`язані активно сприяти здійсненню протиепідемічних заходів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, відповідно до приписів КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Тому право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Ураховуючи вимоги КАС України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Також безпосередньо Законом № 1645-III передбачено можливість внесення змін до режиму роботи установ ті інших змін їхньої діяльності під час карантину.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що скасування під час карантину особистих прийомів громадян не порушує права, свободи або законні інтереси ОСОБА_1 . При цьому, суд ураховує наявність можливості на звернення до відповідачів шляхом подання відповідного скарги, заяви тощо.

З наведених підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови у записі ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О. та зобов`язання Донецьку обласну державну адміністрацію здійснити дії щодо запису ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.

Також у позові заявлені позовні вимоги про стягнення з Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 47311,32грн, спричиненої протиправною бездіяльністю в наслідок недодержання вимог законодавства України.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при заявлені вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 в адміністративній справі № 804/2252/14, 28.11.2018 в адміністративній справі № 281/550/15-а, 21.11.2018 в адміністративній справі № 826/19928/16 та 30.01.2018 в адміністративній справі № 813/5138/13-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування норм права щодо відшкодування моральної шкоди пов`язане з використанням значної кількості оціночних понять, які окреслені законом. При цьому заподіяння моральної шкоди фізичній особі є фактом конкретного випадку. Тобто, вчинення протиправного діяння (прийняття протиправного рішення) стосовно особи свідчить про можливість, але не обов`язковість заподіяння їй моральної шкоди.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.06.2020 (справа №9901/845/18).

Втім, матеріали справи не містять жодних доказів, які могли б підтвердити дійсний факт душевних страждань позивача, викликаних бездіяльністю або діями відповідачів.

Відтак, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та/або бездіяльністю відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України питання щодо судових витрат не вирішується.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса листування: АДРЕСА_3 ) до Донецької обласної державної адміністрації (вул. О.Тихого,6, м. Краматорськ, 84306, ЄДРПОУ 00022473), заступника голови Донецької обласної державної адміністрації – голови Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, що діє при Донецькій обласній державній адміністрації про визнати протиправними дії Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови у записі ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.; зобов`язання Донецьку обласну державну адміністрацію здійснити дії щодо запису ОСОБА_1 на особистий прийом громадян до заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (голови Регіональної комісії) Костюніної Ю.О.; стягнення з Донецької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 47311,32грн. відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 25 жовтня 2021 року. Повне судове рішення складено та підписано 29 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов