Ухвала суду № 100736358, 02.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

02 листопада 2021 р. Справа №200/8027/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., розглянувши у письмовому провадженні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволений у повному обсязі.

Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на підставі оновленої довідки ГУ ДСНС України у Донецькій області № 1261 від 26 квітня 2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на підставі оновленої довідки ГУ ДСНС України у Донецькій області № 1261 від 26 квітня 2021 року.

06 жовтня 2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення до справи № 200/8027/21 представником позивача ОСОБА_1 , відповідно до статей 50, 60 КАС України.

З 11 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року суддя Черникова А.О. перебувала у відпустці.

Вивчивши подані ОСОБА_2 матеріали, суд приходить до наступних висновків. Частиною 3 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини 2 статті 46 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Частиною 1 статті 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

Відповідно до частини 9 статті 59 КАС України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, заява Сірман Д.В. про вступ у справу, як представника позивача Сергіна М.І., підписано через систему Електронний суд 06 жовтня 2021 року.

З представленої до заяви довіреності, виданої нотаріусом Матвєєво - Курганського нотаріального округу Ростовської області від 29 серпня 2021 року, зареєстрованого у реєстрі № 61/372-н/61-2021-1-63, вбачається, що Сірман Д.В. представляє інтереси Сергіна М.І.

Стаття 100 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII передбачає, що документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей, або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Документи, що видані та мають юридичну силу на території України, також можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

При цьому існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставляння апостилю.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV (далі – Закон України «Про міжнародне приватне право») документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Так, порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 1994 року № 127/94) та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року № 535/6823.

Законом України від 10 січня 2002 року № 2933-III «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

За змістом статті 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції).

У статті 4 цієї Конвенції вказано, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак, апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також іншою мовою.

Разом з тим, додана довіреність не містить відмітки про її легалізацію в установленому законодавством порядку (відсутність апостиля компетентного органу держави, в якій документ був складений).

За таких обставин повноваження представника позивача Сірмана Д.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді мають відповідати вимогам частини 9 статті 59 КАС України, згідно з якою довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані у встановленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так як Україна і Російська Федерація приєдналися до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, то довіреність має бути оформлена згідно вимог Конвенції шляхом проставлення апостиля компетентним органом Російської Федерації.

Крім того, вказана вище довіреність не містить жодних відміток (засвідчень) її легалізації на території України, через консульство, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в України і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року № 535/6823.

Отже, суд приходить до висновку, що до позовної заяви не надано передбачених КАС України документів, що підтверджують право ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_1 , з урахуванням зазначеного, а також того, що справа № 200/8027/21 розглянута Донецьким окружним адміністративним судом 28 вересня 2021 року по суті, у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, належить повернути заяву ОСОБА_2 про залучення в якості представника позивача Сергіна М.І.

Керуючись статтями 43, 46, 59, 248, 256, 293, 297 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 про залучення у якості представника позивача Сергіна Миколи Івановича по справі № 200/8027/21 повернути заявникові.

Повний текст ухвали складений та підписаний 02 листопада 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.О.Черникова