Рішення № 100736355, 11.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 р. Справа№200/5781/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Перерви Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковальової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про стягнення заборгованості із заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що підставою позову є нездійснення відповідачем оплати за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні, нічний час, доплати за роботу, яка передбачає доступ до держаної таємниці, за період роботи на посаді слідчого Першого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань (надалі – ТУ ДБР), у зв`язку з чим, на думку позивача, у відповідача виникла відповідна заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачем.

Зокрема, позивач зазначила, що положеннями пункту 1 Розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку визначено, що тривалість робочого часу державного службовця ТУ ДБР у м. Краматорську становить 40 годин на тиждень. В пункті 2 Розділу III Правил внутрішнього службового розпорядку встановлено, що у ТУ ДБР у м. Краматорську встановлюється п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер - по 8 годин 15 хвилин, п`ятниця - 7 годин; вихідні дні - субота і неділя. Відповідно до пункту 2 Розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку, директор ТУ ДБР у м. Краматорську за потреби може залучати державних службовців ТУ ДБР у м. Краматорську до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується директором ТУ ДБР у м. Краматорську або першим заступником ТУ ДБР у м. Краматорську, заступником директора - начальником слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, відповідно до розподілу повноважень. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Зі свого боку позивач, окрім роботи у встановлену тривалість робочого часу протягом п`ятиденного робочого тижня, здійснювала чергування за відповідними графіками понад норму робочого часу, у святкові та неробочі дні та у нічний час. Зміст чергувань полягав у прийомі заяв та повідомлень, у тому числі про злочини як за особистим зверненням громадян, так і тих, що надходили на телефонну лінію від громадян, установ, організацій; за наявності підстав внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; виїзді на місце події та проведенні першочергових слідчих дій.

З даних відповідачем на запит позивача розрахункових листів випливає, що позивачу виплачена заробітна плата за відпрацьовані години в межах норм тривалості робочого часу п`ятиденного робочого тижня, які передбачають роботу з понеділка по п`ятницю.

На переконання позивача неналежне ведення обліку відпрацьованого часу не спростовує факт перебування позивача на відповідних чергуваннях та виконання ним роботи в надурочний час, неробочі та вихідні дні, у нічний час.

Натомість, робота згідно графіків понад норму у вигляді оплати роботи в надурочний час, у неробочі та святкові дні, оплати за роботу в нічний час не здійснена. Як і не здійснена доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за серпень 2019 року; березень, квітень, серпень, вересень, жовтень 2020 року, січень 2021 року.

З наведених підстав, надавши власні розрахунки нарахувань, які, на думку позивача, повинен був зробити відповідач, позивач просила стягнути на її користь з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, заборгованість із заробітної плати у вигляді оплати за роботу в надурочний час за період з 27.11.2018 по 01.03.2021 у сумі 132 02 ,14 грн.; у вигляді оплати за роботу у святкові і неробочі дні за період з 27.11.2018 по 01.03.2021 у сумі 46 728, 96 грн.; у вигляді оплати за роботу у нічний час за період з 27.11.2018 по 01.03.2021 у сумі 8 649,36 грн.; заборгованість із заробітної плати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за серпень 2019 року: березень, квітень, серпень, вересень, жовтень 2020 року, січень 2021 року у сумі 28 748 грн.

Ухвалою від 18 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні 26 липня 2021 року, закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.209-218), в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що відповідно до номенклатури справ ТУ ДБР у м. Краматорську за 2018-2021 роки відсутні графіки чергування слідчих ТУ ДБР у м. Краматорську, тому надані позивачем копії графіків є неналежними та недопустимими доказами. Тобто, позивачем не доведено факт та документально не підтверджено, що вона працювала понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час.

У разі роботи працівниками з відомостями, що становлять державну таємницю після подачі подань, доплата за таку роботу здійснюється у наступному місяці. У такому разі у поданні зазначається місяць, за який встановлюється відповідна доплата. Перевіркою проведення позивачем секретних робіт, за які законодавством передбачено доплати, у серпні 2019 року та у березні, квітні, серпні, вересні, жовтні 2020 року, встановлено, що позивач такі роботи не проводила, відповідно доплату за таку роботу не отримувала. У січні 2021 року ОСОБА_1 проводились секретні роботи, за які їй у лютому було здійснено відповідну виплату, що підтверджується даними її розрахункового листа. Заробітна плата позивачу виплачувалася регулярно, в повному обсязі відповідно до вимог законодавства. При звільнені виплата всіх сум, що належали позивачу від ТУ ДБР у м. Краматорську, була здійснена в день її звільнення. З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Крім відзиву відповідачем було подано клопотання (т.2 а.с.47-50), де зазначено, що позивачем до позову не додано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, встановленого нормами Кодексу законів про працю України щодо звернення до суду з позовом за період з 27 листопада 2018 року по 1 березня 2021 року. При цьому, позивач не міг не знати про не нарахування та невиплату оплати за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час; доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, оскільки отримувала за спірний період заробітну плату, а відповідно, і отримувала розрахункові листи, у яких відображалися відповідні суми нарахування, на спростування цього в позові жодних підстав не наведено та доказів не надано. Тому відповідач просив позов залишити без розгляду.

Позивач надала відповідь на відзив (т.2 а.с.1-11), де зауважила, що відсутність графіків чергувань у номенклатурі справ ніяк не спростовує той факт, що позивач здійснював відповідні добові чергування та обов`язок відповідача зберігати графіки.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, додатково зазначила, що у номенклатурі справ ТУ ДБР у м. Краматорську на 2019 рік під індексом 02/1-35, який стосується Першого слідчого відділу, зазначено заголовок справи «Документи (копії наказів з особового складу, графіки чергувань слідчих, подання про преміювання, подання про заохочення, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, плани стажування тощо) (копії)».

У номенклатурі справ ТУ ДБР у м. Краматорську на 2020 рік під індексом 13-01-01-35, який стосується Першого слідчого відділу, зазначено заголовок справи «Документи (копії наказів з особового складу, графіки чергувань слідчих, подання про преміювання, подання про заохочення, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, плани стажування тощо) (копії)». У номенклатурі справ ТУ ДБР у м. Краматорську на 2021 рік під індексом 13-01-34, який стосується Першого слідчого відділу, зазначено заголовок справи «Документи (копії наказів з особового складу, графіки чергувань слідчих, подання про преміювання, подання про заохочення, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, плани стажування тощо) (копії)».

Таким чином спростовується позиція відповідача та підтверджується наявність таких графіків в ТУ ДБР у м. Краматорську, обов`язок відповідача їх зберігати та наявність чергувань. Зі свого боку відповідні графіки чергувань передбачені Правилами внутрішнього службового розпорядку, містять інформацію щодо здійснених позивачем чергувань та їх копії отримані позивачем від самого ж відповідача під час проходження служби, а тому є належними та допустимими доказами у справі.

Тому позивач просила задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначила, що чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується директором ТУ ДБР у м. Краматорську або першим заступником директора ТУ ДБР у м. Краматорську, заступником директора - начальником слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, відповідно до розподілу повноважень.

Відповідно до п. 5 розділу V Правил у разі залучення державного службовця до роботи понад установлену тривалість робочого дня у ТУ ДБР у м. Краматорську ведеться підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми тривалості робочого часу.

За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців. Згідно з п. 5 розділу III Правил облік робочого часу у ТУ ДБР у м. Краматорську здійснюється у табелі обліку робочого часу. В подальшому табелі обліку робочого часу передаються до фінансового підрозділу для здійснення нарахування та сплати заробітної плати за відпрацьований період.

Документальне оформлення операцій з нарахування заробітної плати в ГУ ДБР у м. Краматорську регламентовано наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Аналізуючи відомості табелів обліку використання робочого часу за період з 01.11.2018 по 28.02.2021, складені та підписані начальником Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, встановлено, що в них відсутні відмітки про роботу ОСОБА_1 у святкові та неробочі дні або надурочні години. За даними табелів обліку робочого часу встановлено, що позивачем відпрацьовано по 8 (вісім) годин, за які позивачу було нараховано заробітну плату.

Коригуючи табелі обліку використання робочого часу від начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську до фінансового підрозділу не надходили. Графік чергування не є підставою для нарахування заробітної плати та документальним підтвердженням факту відпрацьованого робочого часу у вихідні та святкові дні.

Наказів або розпоряджень керівника про залучення позивача до роботи в вихідні, святкові та неробочі дні, в надурочний час позивачем не надано, оскільки позивача не залучали до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, в надурочний час, доказів виконання ним роботи в цей період позивач теж не навів.

Тому представник відповідача просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення з цим адміністративним позовом, суд зазначає, що відповідно до норм статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи випливає, що предметом спору, тобто заявленою у справі матеріально-правовою вимогою, є стягнення стверджуваної позивачем заборгованості із заробітної плати за роботу в надурочний час, у святкові і неробочі дні, у нічний час, а також за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, враховуючи предмет заявленого позову у цій справі, суд не знайшов підстав для застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, через що справа розглянута по суті позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 23 листопада 2018 року наказом ТУ ДБР у м. Краматорську № 39-ос була призначена на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) ТУ ДБР у м. Краматорську, як обрану за конкурсом з 27 листопада 2018 року.

Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 26 лютого 2021 року за № 35-ос ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 1 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису із припиненням державної служби. Підставою звільнення зазначені п.п. 2, 5 ч. 3 статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», п. 1 ч. 1, ч. 4 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Згідно зі штатним розписом ТУ ДБР у м. Краматорську посада «слідчий Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську» відносилася до державної служби.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої Директором ТУ ДБР у м. Краматорську, посада «слідчий Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську» відноситься до категорії «В» посад державної служби.

Вказані фактичні обставини сторонами не заперечуються.

Зі змісту позову випливає, що позивачем стверджується факт виконання роботи в надурочний час, у святкові та неробочі дні, нічний час, роботи, яка передбачає доступ до держаної таємниці, яка не оплачена додатково відповідачем в порядку, передбаченому законодавством. Відповідач заперечує виконання позивачем роботи в надурочний час, у святкові та неробочі дні, нічний час, стверджує, що доплати за роботу, яка передбачає доступ до держаної таємниці, здійснена за час фактичного виконання такої роботи.

Відповідно до пункту 2 Розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку (т.1 а.с.61-67) директор ТУ ДБР у м. Краматорську за потреби може залучати державних службовців ТУ ДБР у м. Краматорську до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується директором ТУ ДБР у м. Краматорську або першим заступником ТУ ДБР у м. Краматорську, заступником директора - начальником слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, відповідно до розподілу повноважень.

Пунктом 3 Розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку встановлено, що у графіку чергування зазначаються: відповідальний державний службовець, його посада та дата чергування.

Нормами пункту 5 Розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку визначено, що у разі залучення державного службовця до роботи понад установлену тривалість робочого дня у ТУ ДБР у м. Краматорську ведеться підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми тривалості робочого часу.

Судом встановлено, що наявними у справі письмовими доказами підтверджується факт затвердження графіків чергувань слідчих у ТУ ДБР у м. Краматорську (т.1 а.с.70-118).

У номенклатурі справ ТУ ДБР у м. Краматорську на 2019 рік під індексом 02/1-35 містяться «Документи (копії наказів з особового складу, графіки чергувань слідчих, подання про преміювання, подання про заохочення, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, плани стажування тощо) (копії)». Аналогічні документи передбачені у номенклатурі справ на 2020 рік під індексом 13-01-01-35 та на 2021 рік під індексом 13-01-34 (т.2 а.с.122-250, т. 3 а.с.1-32).

Відповідно до Розділу II посадової інструкції слідчого Першого СВ ТУ ДБР у м. Краматорську, затвердженої 23.11.2018 в.о. директора ТУ ДБР у м. Краматорську Помилуйко В.М., завданнями і обов`язками слідчого, зокрема, є: здійснення чергування за графіком ТУ ДБР у м. Краматорську (п. 2.10).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що вони, як і позивач, в період 2019 – 2021 років працювали на посаді слідчих ТУ ДБР у м. Краматорську. Свідки надали пояснення, аналогічні поясненням позивача, щодо затвердження графіків чергувань слідчих, організації таких чергувань, які тривали протягом 24 годин, з 09:00 години ранку в день, визначений графіком, до 09:00 години ранку наступного дня. Під час чергувань слідчим надавався мобільний телефон, за яким до ТУ ДБР у м. Краматорську надходили повідомлення про вчинення правопорушень, у разі наявності передбачених процесуальним законодавством підстав протягом чергування слідчі вчиняли відповідні процесуальні дії з використанням, в тому числі, закріпленим на час чергування автотранспортом.

З огляду на наведені обставини та документи внутрішньої організації роботи ТУ ДБР у м. Краматорську суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень представника відповідача щодо відсутності організаційно-розпорядчих документів, якими на слідчих ТУ ДБР у м. Краматорську покладалися обов`язки чергування за межами робочого часу.

Отже, з досліджених протягом розгляду справи доказів, показань свідків та пояснень учасників справи, судом встановлені факти організації чергувань слідчих, в тому числі позивача в період її роботи на посаді слідчого, періоди часу таких чергувань виходили за межі встановленого Правилами внутрішнього трудового розпорядку робочого часу.

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань. врегульовані Законом України 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794-VIII).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону № 794-VIII в редакції, яка діяла на час прийняття позивача до ТУ ДБР у м. Краматорську, Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. Зазначена стаття 1 в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами № 305-IX від 03.12.2019, № 720-IX від 17.06.2020, передбачає, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

За приписами статті 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 794-VIII трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Як зазначено вище, займана позивачем ОСОБА_1 посада слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську відносилася до категорії «В» державної служби.

Питання оплати праці державних службовців визначені статтею 50 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII):

1. Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

2. Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

6) премії (у разі встановлення).

Статтею 53 Закону № 889-VIII також передбачено:

1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

2. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.

3. Виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.

4. Виплата за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов`язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

5. Компенсація за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, виплачується в розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Питання робочого часу і часу відпочинку державного службовця врегульовані статтею 56 Закону № 889-VIII таким чином:

1. Тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.

2. Для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

3. За згодою керівника державної служби для державного службовця може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, керівник державної служби зобов`язаний установити для них неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

4. Для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані з`явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Забороняється залучати до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

5. Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не повинна перевищувати для кожного державного службовця чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

6. Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.

За приписами статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, в силу норм статей 5 та 56 Закону № 889-VIII до спірних відносин підлягає застосуванню також законодавство України про працю, в частині, що не врегульована зазначеним Законом № 889-VIII.

Зокрема, статтею 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Порядок оплати роботи у святкові і неробочі дні врегульований статтею 107 КЗпП України, відповідно до якої робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Отже, законодавством врегульовані питання додаткової оплати чи компенсації надурочних робіт, роботи у святкові і неробочі дні та у нічний час. Водночас, діюче законодавство України не містить правового регулювання поняття «чергування».

Тому, вирішуючи справу, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З наведеного визначення змісту трудових відносин випливає, що робочим часом вважається час безпосереднього виконання працівником покладених на нього функцій та обов`язків.

Проте, заявлені позовні вимоги обґрунтовуються фактами саме чергувань слідчих ТУ ДБР, що позивачем помилково ототожнюється з безпосереднім виконанням службових обов`язків за межами норми робочого часу.

З пояснень позивача та допитаних у справі свідків випливає, що починаючи з 2019 року чергування слідчих відбувалося за межами службового приміщення ТУ ДБР, в тому числі, вдома. До обов`язків слідчого під час чергування відносилося прийняття повідомлень про правопорушення за допомогою спеціального службового телефону, який надавався на час чергування. Крім того, у разі необхідності слідчий був зобов`язаний виїхати на місце вчинення правопорушення для виконання слідчих дій відповідно до вимог процесуального закону. Водночас, з наведених обставин випливає, що решту часу чергування слідчий безпосередньо не виконував службових обов`язків.

За вказаних умов, віднесення усього часу чергування до часу роботи, в тому числі у нічний час, є безпідставним та не відповідає змісту трудових відносин чи відносин проходження публічної служби.

З цього приводу суд зауважує, що з боку позивача не надано жодного доказу звітування у будь-якій формі щодо фактичного обсягу виконаної під час чергування роботи, що могло б бути підставою для прийняття відповідачем організаційно-розпорядчих актів про компенсацію такої роботи відповідно до закону.

Відповідачем зазначено, що за відомостями табелів обліку використання робочого часу, доданих позивачем до позовної заяви, тривалість її робочого часу становила 40 годин на тиждень. Накази (розпорядження) директором ТУ ДБР у м. Краматорську про зобов`язання з`явитися позивача на роботу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не складалися та не підписувалися. Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин. Табелі обліку робочого часу, копії яких надано позивачем, не містять даних про те, що позивач працювала понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час.

Вказані відомості з боку позивача не спростовано, як і не надано жодних відомостей про звернення до відповідача з питань додаткової оплати чи компенсації надурочних робіт, роботи у святкові і неробочі дні та у нічний час.

З цього приводу суд звертає увагу, що конструкція частини 4 статті 56 Закону України «Про державну службу» передбачає саме певну ініціативу державного службовця при вирішенні питання компенсації роботи за межами норми робочого часу: «За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку ЗА ЗАЯВАМИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ».

З пояснень позивача та наданих у справі доказів не встановлено фактів звернення до керівництва ТУ ДБР у м. Краматорську чи звітування у будь-якій формі про обсяг роботи за межами норми робочого часу та волевиявлення щодо виду компенсації за таку роботу.

В частині вимог про виплату доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 20 Закону № 794-VIII працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» або «цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 5 відсотків посадового окладу.

Єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури України, консультативних, дорадчих допоміжних органах і службах, утворених Президентом України, інших державних органах, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, та процедуру ведення обліку, виготовлення, користування, зберігання, пересилання матеріальних носіїв секретної інформації, визначені у Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (далі - Порядок № 939).

Відповідно до підпункту 26 пункту 2 Порядку № 939 секретні роботи це провадження будь-якої діяльності, пов`язаної з державною таємницею. Згідно з підпунктом 17 пункту 2 Порядку № 939, провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, це організація режиму секретності та здійснення заходів щодо надання допуску та доступу до секретної інформації, її обробки та відтворення у будь-який спосіб, створення, засекречення, використання, зберігання, знищення і транспортування матеріальних носіїв секретної інформації.

Відповідачем зазначено і не заперечується позивачем, що в період з 1 жовтня 2021 року по 3 вересня 2019 року позивачу було надано допуск до державної таємниці за формою 2, наданий розпорядженням № 210д/дск УСБУ в Донецькій області. 4 вересня 2019 року у зв`язку із закінченням строку дії попереднього допуску до державної таємниці розпорядженням № 251д/дск ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях позивачу переоформлено вказаний допуск.

Відповідно до наказу ТУ ДБР у м. Краматорську від 8 липня 2019 року № 77 встановлення щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці здійснюється за наказами та на підставі подань про встановлення працівникам щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, попередньо погоджених з сектором режимно-секретної роботи та захисту інформації та фінансово-економічним сектором. У разі роботи працівниками з відомостями що становлять державну таємницю після подачі подань, доплата за таку роботу здійснюється у наступному місяці. У такому разі у поданні зазначається місяць, за який встановлюється відповідна доплата.

Відповідач зазначив, що у серпні 2019 року та у березні, квітні, серпні, вересні, жовтні 2020 року, позивач такі роботи не проводила, відповідно доплату за таку роботу не отримувала. У січні 2021 року позивачем проводились секретні роботи, за які їй у лютому було здійснено відповідну виплату, що підтверджується даними її розрахункового листа.

З огляду на нормативне регулювання спірних відносин в цій частині суд зазначає, що законодавством передбачена доплата за фактичне виконання роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці, а не за наявність відповідного допуску, тобто потенційну можливість виконання роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці, на чому наполягає позивач.

Посилання позивача на необізнаність про види нарахувань оплати праці суд не приймає, оскільки відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідача від надання позивачеві інформації про час роботи та складові заробітної плати, які, за твердженням позивача вона отримала лише після звільнення. Які саме обставини заважали позивачу дізнатися про суми нарахувань під час проходження публічної служби, з боку позивача не зазначено. В судовому засіданні з цього приводу позивач пояснила, що під час роботи не бажала погіршувати відносини з керівництвом.

Тому суд також вважає за необхідне зауважити, що за приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

В розумінні вказаних конституційних норм, проходячи публічну службу в органах ДБР, позивач вільно та свідомо погоджувалася з умовами праці та її оплати, не вживала заходів щодо фіксації роботи за межами норм робочого часу та не ініціювала її компенсацію відповідно до частини 4 статті 56 Закону України «Про державну службу».

За вказаних обставин доводи позивача про безперервне виконання службових обов`язків слідчого протягом усього часу чергувань та постійне виконання роботи з державною таємницею протягом всього часу дії допуску до державної таємниці суд не може вважати доведеними, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях за відсутності належного підтвердження фактичного виконання робіт, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог.

З наведених підстав, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які позивач послалася в обґрунтування своїх вимог, та необґрунтованість заявленого позову, який задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають через відмову у задоволенні позову, та враховуючи, що вони не були понесені позивачем.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, 21, код ЄДРПОУ 42331094) про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 11 жовтня 2021 року. Рішення складено у повному обсязі 02 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов