Постанова № 1007357, 13.09.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

13.09.07 Справа № 4/3

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Металургія”, м.Кіцмань.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 25.06.2007р.

у справі № 4/3

за позовом ВАТ «Мітал Стіл Кривий Ріг»,м.Кривий Ріг.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Металургія”, м.Кіцмань.

про стягнення 45935,59 грн.

За участю представників довіреності знаходяться

від позивача –Панадій С.В.- провідний спеціаліст;

від відповідача – Короленко І.М.- представник.

Матохнюк А.А.- представник.

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторони відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.06.2007р. (суддя Проскурняк О.Г.) позов ВАТ «Мітал Стіл Кривий Ріг»задоволено, стягнено з ТзОВ «Металургія» - 35519,11 грн. штрафу, відшкодовано судові витрати.

Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по поставці металобрухту в кількості однієї тисячі тонн згідно договору №55 від 29.12.2005р., специфікації №8 не виконав, за що на підставі п.4.1 договору повинен нести відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості об»єму металобрухту, який недопоставлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, в позові відмовити.Як на підставу покликається, що з аналізу положень договору №55 неможливо з»ясувати точний розмір штрафу, що підлягає стягненню, оскільки для визначення розміру штрафу потрібно визначити недопоставлений металобрухт, врахувати його обо»єм. А оскільки специфікація №8 не містить кількість кожного виду металобрухту, то неможливо встановити точну кількість кожного найменування, який необхідно поставити.

Крім того, зазначає апелянт, судом порушено норми процесуального права, оскільки позивачем не подавалась заява про зменшення позовних вимог, а суд визнав розрахунок позивача, як зменшення позовних вимог.

Дії судді по тлумаченню умов договору є неправомірними, оскільки жодна із сторін не заявляла такого клопотання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, представник в судовому засіданні, доводи апеляційної скарги відхилив, покликаючись, що не зазначивши в специфікації кількість кожного найменування металевого брухту, сторони тим самим надали відповідачу право на власний розсуд визначити кількість брухту, який підлягає поставці, тому визначаючи кількість, позивач правомірно відняв від загальної кількості, вказаної в специфікації, кількість, яку фактично було поставлено.Щодо визначення ціни недопоставленого металобрухту, то взята середня ціна, виходячи із цін зазначених у договорі.Оскліьки, ст.22 ГПК України, не містить вимог до форми заяви про зменшення розміру позовних вимог, тому позивач реалізував своє право на зменшення розміру позовних вимог шляхом подання уточненого розрахунку суми позову.

Тлумачення умов договору судом не здійснювалось і в рішенні не відображено.

Позивач подав заяву про здійснення процесуального правонаступництва сторони у справі, а саме замінити ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»правонаступником ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,м.Кривий Ріг.

Відповідачем подано клопотання №151 від 4.09.07р. та №149 про зупинення провадження у справі та про передачу справи на розгляд Запорізького апеляційного господарського суду.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

29 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Металугрія” та Відкритим акціонерним товариством Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Мітал Стіл Кривий Ріг”) укладено договір № 55 на закупівлю брухту та відходів чорних металів, відповідно до пункту 1.1. якого, відповідач зобов’язується поставити позивачу брухт та відходи чорних металів. Поставку щомісячного об’єму металобрухту відповідач здійснює на підставі узгодженої на один місяць специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно додаткової угоди № 7 від 1 серпня 2006 року укладеної між сторонами до договору № 55 від 29 грудня 2005 року, введено в дію Специфікацію № 8. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що загальна сума договору збільшується на суму додаткової угоди № 7 Специфікації № 8 —1 080 000,00 грн.

Відповідно до укладеної між сторонами специфікації № 8, сторони погодили найменування брухту і чорних металів, кількість одну тисячу тон, ціну за одну тону та загальну вартість у сумі 1080000,00 грн.

Як вбачається з вищевикладеного, сторони узгодили, що протягом серпня 2006 року, відповідач зобов’язується поставити позивачу одну тисячу тон брухту і чорних металів, на загальну суму 1 080 000,00 грн. При цьому сторони узгодили, що ціна за одну тону металобрухту ( без ПДВ ) становить від 900,00 грн. до 540,00 грн. в залежності від виду брухту.

Згідно накладних 35739662, 35739663,35050869, 35375693, 35627531, 35719253, 35627534, 35627537, 35092209 та приймально-здавальних актів № 5003 від 14.08.06, № 5004 від 14.08.06, № 5054 від 14.08.06, №5081 від 21.08.06, №5292 від 21.08.06, №5212 від 06.09.06, №5500 від 29.08.06., №5817 від 02.09.06, № 5823 від 02.09.06. відповідач поставив позивачу брухт у кількості 435,92 тон, ціною 900,00 грн. за одну тону, загальною вартістю 470793,60 грн. За накладною 35092205 та приймально-здавального акту № 5313 від 21.08.06. 40,79 тон, ціною 855,00 грн. за одну тону, загальною вартістю 41850,54 грн. Тобто, відповідачем поставлено металобрухту у кількості 476,71 тон. всього на суму 512644,14 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши фактичні обставини справи, правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №55 є договором поставки і до правовідносин сторін належить застосувати норми ст.ст.264-271 ГК України, які регулюють умови «поставки».

За загальними нормами ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживача, якщо інше не передбачено законодавством.

Сторонами в договорі визначено, що поставка щомісячного об»єму металобрухту «постачальник»здійснює на підставі узгодженої на один місяць специфікації, яка є невід»ємною частиною договору.

Додатковою угодою №7 від 1.08.2006р. введено в дію специфікацію №8 в якій визначено обсяг загальної кількості металобрухту, ціна за одну тону по асортименту, загальна ціна металобрухту та термін поставки -серпень 2006р.

Враховуючи, що відповідачем поставлено 476,1 тонн металобрухту на суму 512644,14 грн., позивачем правомірно визначено суму штрафу, яка з врахуванням зменшення позовних вимог становить 35519,11 грн.

Оскільки відповідач свої зобов»язання по поставці металобрухту в серпні 2006р. в повному об»ємі не виконав, місцевий господарський суд правомірно, на підставі п.4.1 договору, стягував штраф.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не встановлено, (ч.4 ст.231 ГК України), санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Доводи апеляційної скарги судом відхиляються як безпідставні, оскільки:

- сторони в договорі визначили розмір штрафних санкцій (п.4.1 договору);

- кількість металобрухту, який підлягав поставці в серпні 2006р. сторони визначили в специфікації №8 в кількості 1 тонна (загальна), не зазначивши конкретної кількості по кожному виду, тим самим надавши право постачальнику на власний розсуд визначення кількості кожного найменування брухту, який підлягає поставці.Тому визначаючи кількість недопоставленого металобрухту, позивач правомірно відняв від загальної кількості, вказаної у специфікації, кількість яку фактично було поставлено;

- ст.22 ГПК України не містить вимоги до форми заяви про зменшення позовних вимог, а тому уточнений розрахунок про зменшення суми позову підписано особою, яка згідно доручення (а.с.107), має право заявляти таку заяву, порушень процесуальних норм не відбулось;

- судом дано оцінку умовам договору поставки, а не тлумачення його умов;

Клопотання позивача про заміну його правонаступником підлягає до задовлення, виходячи з того, що витягом із Статуту ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг, копією свідоцтва про реєстрацію, підтверджується правонаступництво ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,м.Кривий Ріг.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та передачі справи до Запорізького апеляційного господарського суду до задоволення не підлягають, оскільки рішення місцевого господарського суду від 8.02.2007р. у справі №33/321-06 набрало законної сили.Зміна місцезнаходження відповідача не є підставою для зміни підсудності справи в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст. 25,99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво сторони по справі позивача.

Замінити ВАТ «Мітал Стіл Кривий Ріг»,м.Кривий Ріг його правонаступником - ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,м.Кривий Ріг.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 25.06.2007р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.