Рішення № 100733847, 02.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 справа № 914/2437/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, місто Дрогобич Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига», місто Дрогобич Львівської області

про стягнення 36778,2 гривень заборгованості за Договором про постачання теплової енергії №493 від 27.11.2017

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига» про стягнення 36778,2 гривень заборгованості за Договором про постачання теплової енергії №493 від 27.11.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.08.2021 справу №914/2437/21 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 13.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання теплової енергії №493 від 27.11.2017 в частині оплати вартості поставленої теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 13.08.2021 п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

23.09.2021 на адресу суду повернувся скерований на юридичну адресу відповідача (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, ВУЛИЦЯ І.МАЗЕПИ, будинок 5) зігдно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовий конверт з копією ухвали суду від 13.08.2021 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

21.10.2021 на адресу суду повернувся скерований на адресу відповідача (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Б.Лепкого, 7) згідно Договору про постачання теплової енергії №493 від 27.11.2017 поштовий конверт з копією ухвали суду від 13.08.2021 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Обставини справи

27.11.2021 між Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига» (Споживач) укладено Договір № 493 про постачання теплової енергії (Договір), відповідно до якого Енергопостачальна організація зобов`язалась постачати теплову енергією в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями даної будівлі чи споруди або на замовлення Споживача з врахуванням кількості споживачів гарячої води, а Споживач зобов`язався оплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що зазначені в цьому Договорі.

На підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором до позовної заяви долучено копії відомостей споживання теплової енергії за листопад 2017 року, за грудень 2017 року, за січень 2017 року, за лютий 2018 року, за березень 2018 року.

Для оплати поставленої теплової енергії позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №290 від 29.03.2018 на суму 11562,43 грн, №188 від 23.02.2018 на суму 6117,33 грн, №69 від 25.01.2018 р. на суму 12387,54 грн, №3272 від 19.12.2017 на суму 5942,04 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, всупереч п. п. 6.3, 6.4, 6.5 Договору відповідач оплату проводив частково, внаслідок чого станом на 01.08.2021 заборгованість за теплопостачання становить 26009,34 грн.

У свою чергу відповідач доказів погашення заборгованості не надав, про наявність таких не повідомив.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 26009,34 грн позивач просить суд стягнути з відповідача 2542,72 грн 3% річних за період 06.05.2018-30.04.2021р.р. та 5956,14 грн інфляційних втрат за період травень 2018 р. - червень 2021 р.

Позиція суду

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору №493 про постачання теплової енергії від 27.11.2017.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. (ч.ч.1, 3 ст. 275 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Споживач здійснює оплату наданих послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Енергопостачальної організації за поточний місяць до 5-го числа наступного календарного місяця.

Згідно з п.6.4. Договору оплата послуг споживачем здійснюється помісячно згідно виставлених рахунків. Неотримання рахунку не впливає на його зобов`язання по оплаті послуг теплопостачання.

У відповідності до п.6.6. Договору у випадку обліку спожитої теплової енергії або гарячої води по лічильнику, оплата за надані послуги проводиться Споживачем до 5-го числа наступного за поточним місяцем, згідно з «Відомості обліку спожитої теплової енергії», яка складається щомісячно представниками сторін з ініціативи Споживача до 20-го числа поточного місяця. У разі не представлення відомості спожитої теплової енергії у вказаний термін та недопущення представника Енергопостачальної організації до перевірки вузла обліку нарахування проводиться згідно теплових навантажень (Додаток №1).

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач не оплатив вартість поставленої теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 26009,34 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості чи доказів спростування позиції позивача не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 2542,72 грн 3% річних та 5777,39 грн інфляційних втрат (при розрахунку позивачем не враховано від`ємні індекси інфляції у відповідні періоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №619 від 04.08.2021.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичкнига» (ідентифікаційний код 34119456; 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, ВУЛИЦЯ І.МАЗЕПИ, будинок 5) на користь Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (ідентифікаційний код 05445563; 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, ВУЛ. ІНДУСТРІАЛЬНА, будинок 1, корпус А) 26009,34 грн (двадцять шість тисяч дев`ять гривень 34 копійки) основного боргу за Договором №493 про постачання теплової енергії від 27.11.2017, 2542,72 грн (дві тисячі п`ятсот сорок дві гривні 72 копійки) 3% річних, 5777,39 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 39 копійок) інфляційних втрат та 2258,24 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень 24 копійки) судового збору.

3. Відмовити в позові в частині позовних вимог про стягнення 178,75 грн інфляційних втрат.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.11.2021.

Суддя Кидисюк Р.А.