Рішення № 100733413, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2021Справа № 910/14377/21

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»

про стягнення 72 474,10 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач, ПАТ «СК «УСГ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (далі - відповідач, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ») про стягнення 72 474,10 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «УСГ» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2020-20-00371 від 23.12.2020, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, сплачено суму страхового відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 72 474,10 грн.

Безпосередньо у позовній заяві позивачем викладено клопотання про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14377/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14377/21.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 про відкриття провадження у справі № 910/14377/21 була надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, вказані позивачем у позовній заяві, а саме: office@ukringroup.ua та info@oberig-sg.com.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

В матеріалах справи містяться довідки, в яких зазначено, що електронний лист з ухвалою про відкриття провадження у справі № 910/14377/21 від 07.09.2021 доставлено позивачу 08.09.2021, тоді як електронний лист відповідачу не доставлено з повідомленням по помилку.

Оскільки представники позивача та відповідача не повідомляли суд про зміну адрес електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останні вважаються належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України. При цьому судом враховано, що в подальшому відповідач підтвердив обізнаність про відкриття провадження у справі № 910/14377/21 з огляду на поданий ним відзив на позовну заяву.

16.09.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

23.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач, страховик) та юридичною особою - ТОВ «ИСТОКИ» (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2020-20-00371 (далі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 28.12.2020 до 24:00 год. 27.12.2021.

12.03.2021 на Харківському шосе в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи Відповіддю від НПУ про дорожньо-транспортну пригоду № 3021076372921080.

Матеріали справи також містять копію Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 137645.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Наведене підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 753/5772/21, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що надана позивачем постанова Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 753/5772/21, яка роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень, не є належним доказом, оскільки не містить номерів транспортних засобів та ПІБ учасників ДТП.

Матеріали справи містять роздруківку постанови Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 753/5772/21 з Єдиного державного реєстру судових рішень, отриману судом, яка містить всю необхідну інформацію, зокрема, інформацію про особу, визнану винною у вчиненні адміністративного правопорушення щодо спірної дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на зазначене, суд приймає в якості належного доказу постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 753/5772/21, якою вину ОСОБА_2 у вчиненні спірної ДТП, встановлено у судовому порядку.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група».

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» № 123045996 від 14.03.2021 та ремонтної калькуляції № 2107392 від 19.03.2021 становить 72 474,10 грн (далі - рахунок № 123045996 від 14.03.2021, ремонтна калькуляція № 2107392 від 19.03.2021).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № СТОКА-15172 від 30.03.2021 по договору страхування та розрахунку суми страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 72 474,10 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8198 від 01.04.2021.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.03.2021) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до полісу № ЕР/203040174, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (12.03.2021) поліс № ЕР/203040174 був чинним.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № ЕР/203040174, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком № 123045996 від 14.03.2021, ремонтною калькуляцією № 2107392 від 19.03.2021, страховим актом № СТОКА-15172 від 30.03.2021, розрахунком страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 8198 від 01.04.2021.

У відзиві на позовну заяву, поданому 16.09.2021 через відділ діловодства суду, відповідач вказує, що надана позивачем ремонтна калькуляція від 19.03.2021 не може бути належним доказом обгрунтування розміру матеріального збитку, оскільки, на думку відповідача, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 рок у№ 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395 (х відповідними змінами).

Суд відхиляє вказані твердження відповідача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395.

Відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п. 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2018, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (12.03.2021 року) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначеного рахунком № 123045996 від 14.03.2021 та ремонтною калькуляцією № 2107392 від 19.03.2021

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи вищезазначене, суд приймає в якості належних та допустимих доказів надані позивачем рахунок № НОМЕР_3 від 14.03.2021, ремонтну калькуляцію № 2107392 від 19.03.2021 та платіжне доручення № 8198 від 01.04.2021 на підтвердження розміру матеріального збитку.

Положеннями Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № ЕР/203040174 становить 0,00 грн.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 11/20644 від 23.04.2021 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив відповідача виплатити страхове відшкодування в розмірі 72 474,10 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 30.04.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303807277181.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 72 474,10 грн (вартість відновлювального ремонту, підтверджена рахунком № НОМЕР_3 від 14.03.2021, ремонтною калькуляцією № 2107392 від 19.03.2021, страховим актом № СТОКА-15172 від 30.03.2021, розрахунком страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 8198 від 01.04.2021).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 72 474,10 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання ним зобов`язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:

- копію Договору № 1 від 05.11.2018 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Гедз»;

- копію Додаткової угоди № 4 від 09.09.2020 до Договору № 1 від 05.11.2018;

- копію акту виконаних робіт від 26.08.2021 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018;

- копію свідоцтва серії КВ № 6153 від 09.08.2018 про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- платіжне доручення № 3751 від 28.08.2021.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно неспівмірності заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір таких витрат є доведеним, документально обгрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності.

Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (Україна, 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14; ідентифікаційний код 39433769) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (Україна, 03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ. А; ідентифікаційний код 30859524) 72 474,10 грн (сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 10 коп.) страхового відшкодування, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору та 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 02.11.2021.

Суддя Гумега О.В.